Проведено аналіз організаційно-економічних механізмів адаптації зовнішньої торгівлі країн ЦСЄ до вимог спільної торговельної політики ЄС. Визначено основні принципи формування сучасної зовнішньоторговельної політики України та стратегічні напрями вдосконалення її з урахуванням досвіду країн ЦСЄ. На підставі регресійного аналізу зовнішньої торгівлі країн ЦСЄ визначено вплив основних показників зовнішньої торгівлі на національний ВВП цих країн після вступу до ЄС, а також потенційний рівень взаємної торгівлі країн ЦСЄ з Україною. Обгрунтовано соціально-економічні наслідки впливу приєднання країн ЦСЄ до спільної торговельної політики ЄС, зокрема, покращання динаміки економічного зростання, підвищення ефективності прямих іноземних інвестицій, покращання макроекономічних показників, розширення ресурсної бази, зростання ємності внутрішнього ринку, прискорення структурних зрушень економіки відповідно до вимог світового ринку.

Проаналізовано особливості розвитку та зміни митної політики країн Центрально-Східної Європи в контексті їх входження у СОТ. Досвід країн Центрально-Східної Європи, що вже набули членства в СОТ, допоможе Україні уникнути подібних помилок, спрогнозувати поведінку національного виробника за нових умов ведення міжнародної торгівлі, спроектувати загрози та ризики, які виникатимуть у процесі відкриття національних ринків для товарів і послуг країн-учасниць СОТ.

Розглянуто правове підгрунтя здійснення іноземних інвестицій в Україні. Досліджено практику виконання міжнародних договорів і сформульовано завдання, виконання яких допоможе гармонізувати співвідношення норм міжнародного та внутрішнього права щодо договорів іноземних інвестицій.

Розглянуто ЄС як одне із інтеграційних об'єднань, що активно здійснює торгівлю, на світовому ринку. Зовнішньоторговельна політика ЄС є дуже важливою складовою спільних політик ЄС. Досліджено зовнішньоторговельну політику країн Центральної і Східної Європи за умов підготовки до членства в ЄС.

Розглянуто адміністративно-правові методи регулювання інвестиційної діяльності (ІД). Проаналізовано досвід адміністративно-правового регулювання ІД в Україні. Розглянуто форми адміністративно-правового регулювання ІД. Обгрунтовано необхідність подальшого вдосконалення механізму державного регулювання інвестиційних процесів.

Розглянуто суб'єктний склад учасників бюджетних правовідносин, що стосуються інвестиційної діяльності. Звернено увагу на виявлення тих особливостей, які дозволять виокремити суб'єктів бюджетних правовідносин, безпосередньо дотичних до ухвалення рішень щодо бюджетного інвестування. За результатми дослідження зроблено висновок, що до складу суб'єктів бюджетних правовідносин, що стосуються інвестиційної діяльності, потрібно віднести: органи і посадові особи законодавчої та виконавчої влади; органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, головних розпорядників бюджетних коштів, розпорядників бюджетних коштів усіх рівнів.

У ході аналізу з'ясовано, що за умов рецесії світової економіки, викликаної глобальною фінансовою кризою, зростає роль державних інвестицій як одного з загальновизнаних у всіх індустріально розвинених країнах світу інструментів державного управління макроекономічними процесами, що сприяють зниженню та нейтралізації кризових явищ в економіці. Відображено, що важлива роль у реалізації цього завдання приділяється фінансовому праву, оскільки інвестиційна діяльність держави є однією з важливих сфер фінансово-правового регулювання. Актуалізовано виявлення економіко-правової природи, сутності, значення та ролі державних інвестицій у фінансовій системі України.

Проаналізовано погляди науковців щодо поняття "бюджетний процес" і його змісту. На підставі систематизації літературних джерел запропоновано авторське визначення бюджетного процесу як сукупності дій уповноважених органів держави та місцевого самоврядування, що здійснюються на підставі норм бюджетного законодавства щодо складання, розгляду, затвердження й виконання бюджетів, а також складання, розгляду і затвердження звіту про їх виконання. Окреслено стадії бюджетного процесу.

Проаналізовано сутність фінансово-правової відповідальності (ФПВ) суб'єктів інвестиційної діяльності та погляди вчених на природу ФПВ та її місце в системі юридичної відповідальності. Розкрито зміст відповідальності як різновиду ФПВ, що застосовується за порушення законодавства. Проаналізовано проблеми та форми реалізації в Україні ФВП як окремого виду юридичної відповідальності.

Розглянуто такий вид загроз економічній безпеці суб'єктів господарської діяльності у системі фінансової безпеки держави, як рейдерство. Уточнено сутність понять "рейдерство" та "протидія рейдерству". Проведено дослідження методології протистояння недружнім поглинанням. Проаналізовано передумови рейдерських атак на підприємства. Розроблено методику прогнозування банкрутства як загрози економічній безпеці підприємств, використання якої як інструменту державного моніторингу надасть можливість попередити негативні наслідки рейдерських захоплень для стану фінансової безпеки України.

Обговорено актуальні питання формування та функціонування органів публічної влади в Україні, можливості застосування зарубіжного досвіду для подальшого удосконалення цих процесів. Розглянуто сучасні проблеми кожної з гілок державної влади, найновіші дослідження щодо чергового етапу реформи місцевого самоврядування в Україні.

Висвітлено проблематику наявного арсеналу спеціальних методів податково-правового впливу на інвестиційну діяльність в Україні, зокрема такі: державна податкова підтримка інвестицій, податкове стимулювання та заохочення інвестицій, податкове звільнення у сфері інвестування. Узагальнено теоретичні засади податково-правової регламентації інвестиційної діяльності, на їх основі розроблено практичні пропозиції щодо вдосконалення податкового регулювання, пов'язаного з інвестуванням.

Розглянуто поняття, предмет, методи та систему міжнародного економічного права, джерела міжнародного економічного права та принципи міжнародно-правового регулювання економічних відносин. Охарактеризовано правовий статус держави як суб'єкта міжнародного економічного права, правовий статус фізичних та юридичних осіб як учасників міжнародних економічних відносин. Розкрито поняття, значення та види міжнародних економічних договорів.

Розглянуто питання уніфікації та вдосконалення понятійного та термінологічного апарату державного фінансового аудиту, процедури і методику державного фінансового аудиту у галузях бюджетного, податкового та митного контролю. Висвітлено шляхи гармонізації принципів, процедур і методики державного фінансового аудиту з різних напрямів фінансового контролю, перспективні напрями розвитку державного фінансового аудиту та державного фінансового контролю.

Розглянуто актуальні соціальні аспекти глобальних впливів та їх місце в системі трансформаційних процесів. Особливу увагу звернено на наслідки глобальних процесів на локальному рівні з огляду на специфіку змін, які відбуваються в сучасному українському суспільстві. Представлено широкий спектр соціальних проблем, що потребують свого нового теоретико-прикладного осмислення, серед яких особливе місце посіли ціннісні системи суспільства, питання пандемії коронавірусу та суспільної безпеки, соціальних медіа, освіти, екологічної міграції, місцевого самоврядування, медіадискурсу бідності, публічних практик лідерства, корупційної поведінки та особливостей споживання. Представлено соціопсихологічні наслідки російсько-українського збройного конфлікту та вимушених переселень з акцентуванням на самопочутті внутрішньо переміщених осіб, а також на тендерних стереотипах, що мали і мають місце за таких важливих для країни доленосних подій.

Проаналізовано основні категорії соціології права. Розкрито сутність, поняття, цінності та значення права, його роль у житті особи та суспільства, нації і держави, у долі народів і людства загалом. Словник сприятиме формуванню нової правової культури українського суспільства, орієнтованої на ідеї демократії, свободи та європейські цінності. Розглянуто понад 600 найважливіших понять соціології права.

Проаналізовано доктринальні підходи до інтерпретації бюджетних правовідносин (БПВ). Розроблено авторське визначення БПВ як суспільних відносин, врегульованих бюджетно-правовими нормами, що виникають, змінюються та припиняються у сфері бюджетної діяльності органів публічної влади (у цьому випадку одні з них тривають у межах бюджетного року, а інші - у межах бюджетного циклу); суб'єкти яких реалізують надані їм правомочності щодо розподілу, перерозподілу чи витрачання фінансових ресурсів держави, акумульованих в окремих бюджетах, що складають бюджетну систему держави, та які забезпечуються державним примусом. Проаналізовано бюджетні правовідносини як форму реалізації публічних інтересів, на основі чого сучасна правова наука розглядає їх як публічно-правові відносини. Бюджетні норми закріплюють права й обов'язки учасників бюджетних відносин, надають бюджетним відносинам офіційного характеру, що захищається державою з застосуванням її імперативно-владних повноважень. БПВ є наслідком правового регулювання державою суспільних відносин у бюджетній сфері через надання їм юридичної форми. Розглянуто правові норми, що регламентують бюджетні відносини, виокремлено матеріальні та процесуальні норми бюджетного права, які відрізняються за змістом. Відтак, бюджетні матеріальні норми закріплюють структуру бюджетної системи України, визначають перелік доходів і видатків і порядок їх розподілу між бюджетами, а, також, повноваження суб'єктів правовідносин у сфері бюджетної діяльності. Бюджетні процесуальні норми визначають порядок "життєвого циклу" бюджету - від складання та розгляду проекту бюджету до його затвердження і виконання, а, також, складання, розгляду та затвердження звіту про виконання бюджету. Врешті відзначено, що правове регулювання БПВ полягає в тому, що законодавець, визначаючи пріоритети реалізації публічних інтересів, закріплює, стимулює та забезпечує вольову поведінку суб'єктів цих відносин, або обмежує забезпечення відповідних інтересів, що більш властиво бюджетному праву.

Досліджено юридичну відповідальність, яка нерозривно пов'язана з необхідністю дотримання приписів, правил поведінки, підкорення, узгодження своєї поведінки з об'єктивними законами природи та суспільства. Якщо немає необхідності у дотриманні яких-небудь норм, приписів, то немає і відповідальності. Правові вимоги формулюються у вигляді юридичних обов'язків у формі конкретних або загальних правовідносин. Проаналізовано різні підходи щодо розуміння поняття юридичної відповідальності, та виділено 3 основні групи: прихильників так званої "негативної" юридичної відповідальності, які пов'язують юридичну відповідальність лише зі скоєнням правопорушення; прибічників позитивної юридичної відповідальності, які грунтують свою позицію на тому, що юридична відповідальність орієнтована не лише на минулу, але й на сьогоднішню та майбутню поведінку суб'єкта правовідносин; науковців, які розглядають юридичну відповідальність не тільки як негативну (ретроспективну) та позитивну (перспективну), але як цілісне правове явище з різними формами реалізації. На підставі аналізу фахової юридичної літератури доведено існування кількох основних напрямів у розумінні юридичної природи та структури фінансово-правової відповідальності (ФПВ). Одні науковці вважають ФПВ самостійним видом юридичної відповідальності; інші вважають, що вона є різновидом адміністративної відповідальності; третя група фахівців визначає податкову, бюджетну, валютну відповідальність у системі ФПВ. Обгрунтовано, що юридична відповідальність посадових (уповноважених) осіб, суб'єктів публічних правовідносин за порушення встановленого порядку є наслідком їхнього недбалого виконання чи невиконання службових повноважень. Правовий інститут відповідальності є обов'язковим елементом механізму регулювання правовідносин, оскільки спрямовує дії всіх суб'єктів (включно з уповноваженими особами контролюючих органів) до правомірної поведінки.

Розглянуто процес становлення бюджетного законодавства (БЗ) України; виокремлено та обгрунтовано періодизацію формування БЗ. Простежено процес удосконалення БЗ. Визначено основні недоліки сучасної системи БЗ, а також запропоновано способи їх усунення. Окрім того, надано широкий історичний і концептуальний огляд еволюції законодавчих ролей у формуванні БЗ та оцінку потенційних наслідків розширення ролей законодавчих органів. Обгрунтовано, що у дискурсі формування БЗ існує чимало досі не вирішених теоретико-практичних проблем, які істотно впливають на ефективність бюджетної системи держави. Ці проблеми вказують на недостатне вивчення теоретичних засад БЗ, адже основним фактором є те, що завдяки БЗ регулюються бюджетні відносини, які є вагомою ланкою для нормального функціонування громадян і держави загалом. Тому актуалізується дослідження БЗ у сучасних межах його формування. Це надасть змогу виявити та вирішити нагальні проблеми, запропонувати напрями подальшого вдосконалення. Запропоновано вивчення передумов формування БЗ. Доведено, що нормативно-правові акти БЗ, які діяли на території українських земель у межах сучасної України, брали учвсть різні суб'єкти. Такі документи мали різну юридичну силу та завдання й оновлювалися залежно від розвитку бюджетних відносин. Увагу приділено правовим основам формування бюджету, з'ясуванню правил його складання та виконання, основним принципам бюджетного процесу тощо. Систематизовано ієрархію нормативних актів, що стосувалися бюджетної сфери. Доведено, що норми, які регулюватимуть певні, зокрема бюджетні, відносини, необхідно оновлювати відповідно до потреб людства.

Проаналізовано бюджетно-правові принципи. Визначено поняття принципів права, їх значення для правової системи загалом. Проаналізовано українське законодавство, на основі якого можна виділити принципи бюджетного права, а також зазначено, чим відмінні принципи саме бюджетного права в системі фінансових правовідносин. Обгрунтовано, що практика реалізації бюджетних відносин свідчить, що учасники бюджетної діяльності внаслідок регулювання бюджетних відносин захищеності не одержують. Оскільки за визначенням правові принципи є не лише основами або положеннями, а й також ідеалами правового регулювання бюджетних відносин, то варто визначити принцип правової захищеності як принцип бюджетного права. Принцип правової захищеності в бюджетному праві встановлює, що бюджетні призначення й асигнування мають складатися, затверджуватися та використовуватися відповідно до бюджетного законодавства, мета полягає в тому, щоб здійснити державні програми, які стосуються соціального захисту, і доводити до розпорядників бюджетних коштів у визначених та профінансованих трансфертах із державного бюджету місцевим бюджетам або в міжбюджетних угодах. На основі проведеного аналізу з'ясовано, що загальні принципи бюджетного права - це такі, дія яких поширюється на всі інститути, що становлять структуру бюджетного права як підгалузі фінансового. Із цих позицій формується система принципів бюджетного права, що мають вертикальну ієрархічну структуру, тобто вони спираються на загальноправові принципи (законність, верховенство права, рівність, єдність, відповідальність тощо) і на загальні фінансово-правові (плановість, самостійність суб'єктів фінансових правовідносин, прозорість і гласність, публічність фінансових ресурсів, федералізм тощо), які реалізуються в бюджетних правовідносинах. У роботі стверджено, що оскільки бюджетне право є підгалуззю фінансового, то деякі принципи в них, звісно ж, перетинаються. Однак бюджетне право також характеризується і власними принципами, що вирізняє цю галузь від інших галузей права. Зокрема, головною відмінністю є наявність принципу повного забезпечення надходжень до всіх бюджетів, а також оптимальне їх використання.