Індекс рубрикатора НБУВ: К224.043

Рубрики:

Структурні та фазові перетворення в марганці та його сплавах

Шифр НБУВ: Ж14768 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Науково обгрунтовано розробки в галузі металознавства, які забезпечують вирішення важливої науково-технічної проблеми підвищення довговічності деталей обладнання шляхом розвитку наукових основ формування структури та властивостей зносостійких чавунів у процесі їх легування хромом, термічного оброблення та під час випробувань на зношування. Виявлено особливості формування структури в низькохромистих чавунах, знайдено нову термокінетичну умову стабілізації карбідної фази для даних чавунів. Теоретично розвинуто дифузійну модель перетворення аустеніту в залізовуглецевих сплавах. Розроблено нові склади марганцевистих чавунів з підвищеною зносостійкістю, виявлено дестабілізацію евтектичного цементиту в чавуні 200Г5Х2ТЛ за охолодження. Доведено, що розроблений чавун 200Г5Х2ТЛ має найбільшу ударно-абразивну зносостійкість серед великої групи сплавів.

Проведено пошук екологічно безпечних консервуючих речовин, які здатні забезпечити збереження технологічної якості льоносировини протягом тривалого часу. Запропоновано обробляти солому біологічно-активними препаратами перед пресуванням її у рулони. У процесі досліджень одержано міцне коротке лубоподібне волокно, яке можна рекомендувати як додаткове джерело рослинної технічної сировини в нашій державі.

Досліджено фазово-структурні перетворення у зносостійкій марганцевистій сталі 150Г7Т при охолодженні з утворенням фаз голчастої морфології та дисперсних вторинних карбідів, побудовано її термокінетичну діаграму.

Проведено оцінку фізико-механічних параметрів волокна, одержаного в процесі розстилу соломи льону олійного з застосуванням біологічно-активного препарату. Визначено придатність лляного волокна для виготовлення органічного геотекстилю широкого асортименту. Обгрунтовано перспективи виробництва вітчизняного геотекстилю з натуральної льоносировини для забезпечення економічної незалежності нашої країни від аналогічної імпортованої продукції.

Індекс рубрикатора НБУВ: К222.043

Рубрики:

Структурні і фазові перетворення в залізі та його сплавах. Теорія термічної обробки

Шифр НБУВ: Ж26618 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено результати досліджень, що підтверджують доцільність застосування низьковуглецевих сталей для виготовлення інструменту гарячої деформації металу. Ці сталі мають високу термостійкість в умовах термоциклування з різким охолодженням. Вибір легування сталі залежить від типу інструменту та його умов роботи. Розроблені режими термічної обробки дозволяють значно підвищити стійкість інструменту з низьковуглецевих легованих сталей в робочих умовах.

Розроблено методику розрахунку дифузійних потоків у процесі фазових перетворень у сплавах залізо - вуглець - легуючий елемент із використанням принципів нерівноважної термодинаміки. Наведено вирази для розрахунку перехресних коефіцієнтів, рушійних сил і потоків у рівняннях Онзагера для двофазної термодинамічної системи; викладено приклад використання розробленої методики.

Індекс рубрикатора НБУВ: К222.230.43

Рубрики:

Структурні та фазові перетворення в конструкційних сталях. Теорія термічної обробки

Шифр НБУВ: Ж14768 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Відображено історію заснування, розвитку й головні наукові напрямки діяльності відділу термічної обробки металу для машинобудування Інституту чорної металургії ім. З. І. Некрасова НАН України. Показано, що фахівцями відділу зроблено значний внесок у розробку наукових основ створення технологічних процесів виготовлення високоякісного металопрокату широкого марочного складу та різноманітного призначення. Результати фундаментальних досліджень використовуються під час розробки та вдосконалення технологій виробництва сортового й бунтового прокату, який характеризується високими споживчими властивостями, масштабністю та результативністю. Наукові розробки, які базуються на подальшому розвитку уявлень про сучасне матеріалознавство, знайшли свою практичну реалізацію на багатьох металургійних, метизних та машинобудівних підприємствах. Промислово впроваджені інноваційні режими деформаційно-термічної та термічної обробки сталей як з прокатного, так і окремого нагрівів, у тому числі із застосуванням кріогенної обробки, зумовили можливість підвищення їх класу міцності, довговічності, зносо- та термостійкості у процесі експлуатації. Розроблено методики ультразвукового контролю та диференційного магнітного аналізу легованих сталей; запропоновано авторські методики розрахунку фазового складу і температур фазово-структурних перетворень у легованих і вуглецевих сталях; створено комп'ютерні програмні оболонки для побудови ізотермічних і термокінетичних діаграм розпаду метастабільного аустеніту, моделювання умов реального виробничого процесу з достовірним прогнозуванням структури й механічних властивостей прокату різноманітного призначення залежно від хімічного складу сталі та параметрів технологічного процесу. Впроваджені технологічні рішення відповідають рівню кращих світових аналогів, а результати фундаментальних досліджень зробили вагомий внесок у підвищення енерго- та ресурсозбереження металургійної, метизної та машинобудівної галузей промисловості України.

Відображено історію заснування, розвитку й головні наукові напрямки діяльності відділу термічної обробки металу для машинобудування Інституту чорної металургії ім. З. І. Некрасова НАН України. Показано, що фахівцями відділу зроблено значний внесок у розробку наукових основ створення технологічних процесів виготовлення високоякісного металопрокату широкого марочного складу та різноманітного призначення. Результати фундаментальних досліджень використовуються під час розробки та вдосконалення технологій виробництва сортового й бунтового прокату, який характеризується високими споживчими властивостями, масштабністю та результативністю. Наукові розробки, які базуються на подальшому розвитку уявлень про сучасне матеріалознавство, знайшли свою практичну реалізацію на багатьох металургійних, метизних та машинобудівних підприємствах. Промислово впроваджені інноваційні режими деформаційно-термічної та термічної обробки сталей як з прокатного, так і окремого нагрівів, у тому числі із застосуванням кріогенної обробки, зумовили можливість підвищення їх класу міцності, довговічності, зносо- та термостійкості у процесі експлуатації. Розроблено методики ультразвукового контролю та диференційного магнітного аналізу легованих сталей; запропоновано авторські методики розрахунку фазового складу і температур фазово-структурних перетворень у легованих і вуглецевих сталях; створено комп'ютерні програмні оболонки для побудови ізотермічних і термокінетичних діаграм розпаду метастабільного аустеніту, моделювання умов реального виробничого процесу з достовірним прогнозуванням структури й механічних властивостей прокату різноманітного призначення залежно від хімічного складу сталі та параметрів технологічного процесу. Впроваджені технологічні рішення відповідають рівню кращих світових аналогів, а результати фундаментальних досліджень зробили вагомий внесок у підвищення енерго- та ресурсозбереження металургійної, метизної та машинобудівної галузей промисловості України.

Індекс рубрикатора НБУВ: К222.234.043

Рубрики:

Структурні і фазові перетворення в машинобудівній сталі. Теорія термічної обробки

Шифр НБУВ: Ж14768 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Дифузійна модель перетворення аустеніту в легованій доевтектоїдній сталі під час ізотермічного витримування одержала подальший розвиток. Створена модель надала змогу визначити об'ємну частку структурних складових, кількість яких залежить від величини переохолодження сталі. Модель враховує ступінь переохолодження аустеніту, вміст вуглецю й структурних складових у сталі, розмір зародків, об'ємну частку фаз, кількість вуглецю, що проходить через одиницю площі за проміжок часу, баланс теплової енергії тощо. Показано, що у доевтектоїдній легованій сталі існують два максимуми стійкості аустеніту в температурних інтервалах існування верхнього та нижнього бейніту. У проміжку між ними кількість залишкового аустеніту є мінімальною. Встановлено, що залишковий аустеніт залежно від величини переохолодження сталі та температурного інтервалу витримування під час наступного охолодження може розпадатися за дифузійним або зсувним механізмами.

Запропоновано новий метод прогнозування живучості прокатних валків. Метод розділяє оцінку параметрів валків у стані поставки та експлуатації. Враховуються наступні параметри валків у стані поставки, які зазвичай регламентуються в технічній документації: марка і хімічний склад сталі; глибина загартованого шару при термічній обробці; твердість поверхні бочки. Окрім цих параметрів запропоновано враховувати наступні найбільш важливі з точки зору подальшої експлуатації валків: кількість залишкового аустеніту в загартованому шарі; щільність дендритної структури; величину залишкових напружень; нерівномірність твердості поверхні бочки валка. Найбільший вплив на довговічність валків можуть надавати залишкові напруження, що виникають при термічній обробці. Оцінку напружень доцільно проводити із застосуванням методів комп'ютерного моделювання, що надає змогу простежити всю кінетику формування структури і залишкових напружень у валках при термічній обробці. В методиці враховуються наступні параметри експлуатації валків: фактичне середнє приведене питоме навантаження на валок з урахуванням внутрішніх напружень і динамічних навантажень; фактична середньомасова робоча температура валка; характерний розмір та вид дефектів, інтенсивність зносу валка. Показано, що в умовах промислових підприємств найбільш просто і зручно довговічність валка оцінювати сумарною масою металу, прокатаного цим валком до його списання. Наведено емпіричні залежності, значення коефіцієнтів та базових параметрів робочих та опорних валків товстолистових, широкоштабових станів гарячої та холодної прокатки для розрахунку довговічності їх експлуатації та живучості. Розроблена методика надає змогу оцінювати вплив різних факторів виробництва та експлуатації валків. Наведено приклад спрощеного розрахунку довговічності робочих валків чистової групи широкоштабового стана гарячої прокатки. Зокрема, розрахунки показують, що збільшення глибини загартованого шару робочого валка на 20 % і твердості на 10 % надає змогу збільшити сумарну масу прокату до списання валків приблизно на 50 %.