За даними обстеження 836-ти хворих з гострими виразками (ГВ) та ерозіями шлунка і дванадцятипалої кишки (ДПК), ускладненими кровотечею, проаналізовано причини їх виникнення. Розроблено класифікацію, орієнтовану на захворювання та патологічні стани як причинні фактори. Встановлено, що розташування, характер ураження та тяжкість крововтрати під час ерозій і ГВ, ускладнених кровотечею, залежать від причин їх виникнення. Однією з основних причин захворювання є ліковані виразки шлунка і ДПК.

Проведена сравнительная оценка способов эндоскопического гемостаза и лечения острых язв желудка и кишечника, осложненных кровотечением: у 22-х больных применены общепринятые методы, у 41-го - осуществлен эндоскопический гемостаз с использованием флаторизации озоно-кислородной смесью с последующей инсуффляцией озона. Для контроля эффективности лечения применен эндоскопический мониторинг, изучены цитобиохимические показатели активности комплекса дегидрогеназ и перекисного окисления липидов. Установлено, что озонотерапия, даже в моноварианте, обеспечивает ускорение заживления эрозий в среднем на 3 суток с одновременным приближением к норме исследованных цитобиохимических показателей.

В двух группах больных с кровоточащей эрозией желудка и двенадцатиперстной кишки проведено сравнение традиционного (эндоскопического и медикаментозного) лечения и местной озонотерапии (как для эндоскопического гемостаза, так и для дальнейшей монотерапии). Для контроля эффективности лечения и течения эрозивного процесса использованы эндоскопический мониторинг и исследование метаболических характеристик клеток, цитобиохимическое определение внутриклеточного гликогена и изучение состояния ПОЛ. Выявлено, что эффективность озонотерапии превышает таковую при традиционном лечении, что проявляется ускорением заживления эрозий в среднем с 7 до 5 суток и тенденцией к нормализации цитобиохимических показателей.

Проведено ретроспективний аналіз діагностичного та лікувального процесів у Київському міському центрі з надання допомоги у разі шлунково-кишкової кровотечі за період 1999 - 2003 рр. у 1 131-го хворого. Запропоновано класифікацію ерозій і гострих виразок шлунка та дванадцятипалої кишки (ДПК), ускладнених кровотечею, орієнтовану на етіологічний чинник. Залежно від етіології визначено характерні прояви ураження слизової оболонки, їх локалізацію та тяжкість кровотечі. Показано доцільність впровадження для контролю результатів лікування цитобіохімічних досліджень активності дегідрогеназ, вмісту внутрішньоклітинного глікогену та стану перекисного окиснення ліпідів. Вивчено клінічну ефективність синтетичного аналогу соматостатину Октрестатину в лікуванні ерозій і гострих виразок шлунка і ДПК у 26-ти пацієнтів. Застосування Октрестатину сприяло нормалізації обміну ліпідів, прискоренню загоєння виразок слизової оболонки на 2 - 3 доби.

Здійснено дослідження з метою покращання результатів лікування кровоточивих ерозій та гострих виразок шлунка й дванадцятипалої кишки (КЕ, КГВ), що базується на цілеспрямованій діагностиці причинних захворювань і патологічних станів, а також правильній лікувальній тактиці. На підставі ретроспективного аналізу 836-ти історій хвороби пацієнтів з зазначеною патологією виявлено, що чинниками виникнення КЕ і КГВ є захворювання шлунка, соматичні хвороби, аліментарно-екологічні фактори, ульцерогенні медикаменти, стрес. Створено діагностичний алгоритм, що передбачає виявлення причинного захворювання чи патологічного стану, а також лікувальний алгоритм, який враховує особливості ураження слизової оболонки, характеристики шлунково-кишкової кровотечі та причинний фактор, а також дає змогу розробити лікувальну тактику у конкретному випадку. Відзначено, що лікувальний процес має містити складові: ендоскопічний гемостаз у випадку активної кровотечі, подальше лікування ураження слизової оболонки та одночасний терапевтичний вплив на причинне захворювання чи патологічний стан. У лікуванні з'ясовано ефективність застосування місцевої озонотерапії. Зазначено, що завдяки застосуванню запропонованих шляхів лікування має місце скорочення строків загоєння з КЕ з 7 - 10-ти діб до 5 - 7, а КГВ - з 10 - 14-ти до 7 -10-ти.

Індекс рубрикатора НБУВ: З322-5

Рубрики:

Вимірювання температури (термометрія)

Шифр НБУВ: Ж66608 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Рассмотрены методы измерения толщины полимерных пленок и методы повышения точности измерения амплитуды в бесконтактных приборах контроля толщины полимерных пленок. Предложено использование коэффициентов амплитуды и усреднения для определения значения амплитуды сигнала известной формы по результатам измерения средневыпрямленного и действующего значения в условиях воздействия шумов и помех значительного уровня. Разработана структурная схема и проведены исследования эффективности предложенного метода.

Проаналізовано 57 історій хвороб хворих на постнекротичні кісти підшлункової залози (ПКПЗ), з них 37 чоловіків і 20 жінок, віком від 18 до 64 років. З 57 випадків ПКПЗ 22 (38,6 %) мали функціонально-ускладнений перебіг (виражений больовий і компресійний синдром з явищами механічної жовтяниці/гострої кишкової непрохідності) - 35 (61,4 %) і деструктивно-ускладнений перебіг (нагноєння - 12 (34, 3 %), кровотечу - 3 (8,6 %), перфорацію - 20 (57,1 %). Найбільш сприятливим перебігом відрізняються функціонально ускладнені та гнійні ПКПЗ. Методом вибору в їх лікуванні є мініінвазивні методи (ехо-контрольовані черезшкірні пункції і дренування). Під час лікування ПКПЗ, ускладнених перфорацією і перитонітом, кращі результати лікування демонструє відкрите зовнішнє дренування ПКПЖ із подальшими хірургічними обробками. Ефективність ЕКЧП і ЕКД, за результатами порівняння з традиційними методами, проте частота ускладнень і летальності значно менша, тому лікувальні пункцій і черезшкірні дренуючі втручання за ПКПЗ слід рекомендувати для клінічної практики. Ефективність ехо-контрольованих втручань надає змогу починати лікування саме з них, у 50 % хворих вони є остаточним методом лікування. В іншої половини пацієнтів мініінвазивні методи мають переважно діагностичне значення, дозволяють оцінити наявність звіязку кісти з протоками ПЗ, провести невідкладну декомпресію, виявити наявність секвестрів у порожнині кісти і сприяють вибору оптимального оперативного лікування.