Розглянуто сутнісні характеристики інтелігенції ХIХ - ХХ ст. Увагу акцентовано на ролі української інтелігенції під час Помаранчевої революції.

Висвітлено життя та діяльність Константина Богачевського (1884 - 1961) - другого єпископа, призначеного Апостольською столицею для опіки над українцями - греко-католиками у США, і першого митрополита створеної в 1958 р. Філадельфійської митрополії. Обійнявши управу над фінансово збанкрутованою емігрантською Церквою, він зумів перетворити її на самодостатню інституцію, що в 1990-х pp. змогла надати велику допомогу Церкві в Україні у період її відродження після довгих десятиліть підпілля. Попри величезні заслуги на ниві розбудови українських освітніх і культурних інституцій на еміграції, Богачевський мусив пройти крізь запекле протистояння з американсько-українською громадськістю, обстоюючи незалежність Церкви від політично обумовленого зовнішнього втручання і протидіючи внутрішньому розбратові та розкольницьким тенденціям. Поступово подолавши недовіру з боку власної пастви, він став однією з найавторитетніших постатей української еміграції, залишивши своїм наступникам широку мережу парафій і католицьких шкіл, кілька коледжів, семінарію та Український музей у Стемфорді. Основана на обширному матеріалі з українських, американських і ватиканських архівів, ця книжка змальовує яскравий портрет митрополита Богачевського як людини й релігійного діяча та розкриває специфіку церковного життя й соціальних відносин в українській еміграції у США в першій половині XX ст.