Висвітлено коло питань, пов'язаних із необхідністю формування інтеграційної стратегії підприємств, зокрема в нафтохімічній галузі України. Розглянуто процеси стратегічного управління, шляхи розвитку організації та підходи до розроблення стратегії та стратегічного планування. Запропоновано принципи інтеграційної стратегії як інструменту інституціональних перетворень, зокрема для підприємств нафтохімічної галузі України, які б забезпечили стабільний розвиток інтегрованих структур.

Запропоновано механізм здійснення суперечності інтеграції-дезінтеграції. Визначено, що за етапами суспільного відтворення в ритміці суб'єкт-об'єктні - суб'єкт-суб'єктні - суб'єктно-суб'єктні взаємозв'язки за критеріями економічності, ефективності, етичності, естетичності й об'єктивності мірами узагальнення є людина економічна - людина суспільства - людина повністю усуспільнена. Визначено джерела розбалансування процесів суспільного відтворення та виникнення інтегрованих структур. Розглянуто основні типи інтеграційних структур та їх перетворених форм, які базуються на феномені відчуження. Зазначено, що подолання останього, ліквідація перетворених форм вимагають безперервно-перервного мережування, розгортання процесів усуспільнення, відтворення середовища "живого спілкування", відповідних механізмів і форм соціалізації, особливо в сферах виховання, освіти, науки.

На основі характеристик сучасного суспільства розкрито процес поставання гідної людини в гідному суспільстві, обгрунтовано роль суперечностей у вирішенні колізій і накопичених проблем суспільного розвитку. Окреслено напрями формування методологічного фундаменту та методичної бази, механізми та засоби стимулювання цивілізаційного вибору людини через формування та актуалізацію матриці "інакше - можливого" як джерела детонації практичного перетворення в ритміці формотворчість - культуротворчість - свободотворчість. Визначено відповідне коло проблем гуманізації суспільного життя та механізмів їх вирішення на всіх рівнях системи управління. Методологія перетворених форм надає можливість опрацювати механізми сприяння або сповільнення процесів суспільного розвитку. Ірраціональні перетворені форми виникають та розгортаються під впливом біологізму, суб'єктивізму, солідарності. Визначено теоретичне підгрунтя, необхідність і методи подолання ірраціональних перетворених форм. Визначено нову основу побудови матриці "інакше - можливого" - це творчий підхід, завдяки якому опрацьовано дійсно гуманістичний напрям розвитку: формується матеріальна та ідеальна основа нового основного відношення - суб'єкт-суб'єктного; виникає тяжіння до досконалості як цілеспрямоване здійснення в режимі со-творчості в критеріях-координатах корисності - добра - краси - істини. Результат - розгортаються нові формати світосприйняття, світогляду та світовідтворення, на основі суб'єкт-суб'єктних, а потому - суб'єктно-суб'єктісних взаємовідносин дійсної людини у гідному суспільстві; визначено атрибути дійсної свободи кожного - багатьох - всіх у сходженні до креатосфери, стають новими принципами мислення, відбудови стосунків та організації життя. Саме це потребує подальшого дослідження, теоретичного обгрунтування та практичного втілення.

Рефлексія практик сучасного суспільства та дослідження теоретичної основи концепції сталого розвитку надає можливість розкрити проблеми поставання гідної людини в гідному суспільстві, обгрунтувати кризу "кризового способу життя" людини як суб'єкта процесу історіотворення за умов сьогодення. Генезис категорії "розвиток" і розгляд історичного прогресу як процесу перетворення людини із засобу суспільного розвитку в його самоціль; окреслення основних цінностей гуманістично орієнтованого суспільства та визначення проблем гуманізації суспільного життя на теоретико-методологічній основі творчого підходу надає можливість визначити засадничі принципи, механізми та засоби стимулювання цивілізаційного вибору напряму поставання людини в координатах "істини - добра - краси - корисності", тобто творчості як "корисного здійснення блага через істину у красі" у всезагальній формі. Революційна зміна самого способу відношення людини до себе, діалог, співробітництво як основа суб'єкт-суб'єктних взаємовідносин, поліфонія суб'єктно-суб'єктних взаємовідносин в царині "живого спілкування" стають реальними принципами планування, реальної організації економіки, реальними принципами інженерно-технічної думки, організації школи та всіх інших інституцій - реальним принципами продукування загальнолюдської культури, суспільного розвитку та відтворення загалом. Перехід до нового ставлення людини до самої себе зумовлює відповідну ритміку суспільного розвитку, поставання людини та людяного в ній - себто суспільства загалом - творчістю. Це зумовлює подальші напрями наукової розвідки - проблематика та практики розподілу як трансгресії, надлишковості та мережевості.

Рефлексія практик сучасного суспільства та дослідження теоретичної основи суспільного розвитку надає змогу розкрити проблеми сучасного суспільства, обгрунтувати кризу "кризового способу життя" людини як суб'єкта процесу історіотворення за умов сьогодення. Генезис процесу формування та розвитку соціальних систем, зокрема здійснення процесів самоорганізації та забезпечення цілісного, всебічного та гармонійного становлення людини; окреслення основних цінностей гуманістично орієнтованого суспільства та визначення проблем гуманізації суспільного життя на теоретико-методологічній основі творчого підходу дає можливість визначити засадничі принципи, механізми та засоби процесів самоорганізації соціальних систем. Нове основне суспільне відношення у форматі діалогу, співробітництва як основи суб'єкт-суб'єктних взаємовідносин; поліфонія суб'єктно-суб'єктних взаємовідносин у царині "живого спілкування" стають реальними принципами планування, реальної організації економіки, реальними принципами інженерно-технічної думки, організації школи та всіх інших інституцій, у тому числі підгрунтям формування реальних принципів самоорганізації соціальної системи, суспільного розвитку та відтворення загалом. Це зумовлює подальші наукові дослідження - проблематики та практик самоорганізації в напрямі гармонізації її сутності та форми.

Зазначено, що рефлексія практик сучасного суспільства, дослідження теоретичної основи концепції сталого розвитку; генезис категорії "розвиток" і розгляд історичного прогресу як процесу перетворення людини із засобу суспільного розвитку в його самоціль; окреслення основних цінностей гуманістично орієнтованого суспільства на теоретико-методологічній основі творчого підходу надає змогу визначити засадничі принципи, механізми та засоби стимулювання цивілізаційного вибору напряму поставання людини в координатах "істини-добра-краси-корисності" у всезагальній формі. Перехід до нового ставлення людини до самої себе зумовлює відповідну ритміку суспільного розвитку; динаміку поставання людини й архітектоніку людяного суспільства через творчість. Це зумовлює подальші напрями наукової розвідки - проблема розподілу як трансгресії; надлишковості й мережевості.

Нові основні суспільні відносини у форматі діалогу співпраці як основа суб'єкт-суб'єктних взаємин, поліфонія суб'єкт-суб'єктних взаємин у сфері "живого спілкування" стають основою формування нових підходів і механізмів самоорганізації суспільних систем та суспільного розвитку в цілому. Запропонована методологічна основа моделі опису процесів самоорганізації суспільних систем стає підставою для напрацювання відповідних інструментів управління суспільними системами й суспільним розвитком у цілому. Теоретичне доопрацювання та практичне впровадження запропонованого підходу щодо розробки стратегії розвитку-самоорганізації суспільної системи обгрунтовує подальший напрям наукового пошуку - механізми та практику самоорганізації в напрямі гармонізації її суті та форм процесів суспільного розвитку.

Окреслено напрями формування методологічного фундаменту та методичної бази, механізми та засоби стимулювання цивілізаційного вибору людини шляхом формування та актуалізації матриці "інакше можливого" як джерела детонації практичного перетворення в ритміці формотворчість-культуротворчість-свободотворчість. Визначено відповідне коло проблем гуманізації суспільного життя та механізмів їх розв'язання на всіх рівнях системи управління. Методологія перетворених форм дає змогу опрацювати механізми сприяння або сповільнення процесів суспільного розвитку. Ірраціональні перетворені форми виникають та розгортаються під впливом біологізму, суб'єктивізму, солідарності. Визначено теоретичне підгрунтя та необхідність подолання ірраціональних перетворених форм.

На основі характеристик сучасного суспільства окреслено напрями формування методологічного фундаменту механізми та засоби стимулювання цивілізаційного вибору людини через формування й актуалізацію матриці "інакше-можливого". Визначено джерело детонації практичного перетворення в ритміці формотворчість - культуротворчість - свободотворчість, а також роль і значення еліти і її перетворених форм у цьому процесі. Розглянуто коло проблем гуманізації суспільного життя й механізмів їх розв'язання на всіх рівнях державного управління.

Визначено теоретичне підгрунтя, необхідність та методи подолання ірраціональних перетворених форм процесів суспільного відтворення; окреслено нову основу побудови матриці "інакше можливого" елітою або спотворення її ірраціональними перетвореними формами: ерзац-, псевдо- та квазіелітою. Запропоноване методологічне підгрунтя формування матриці "інакше можливого" стає основою напрацювання відповідних інструментів управління соціальними системами та суспільним розвитком у царині невизначеності та швидкоплинності зовнішнього простору.

Запропоновано методологічне підгрунтя формування матриці "інакше можливого", яке стає основою напрацювання відповідних інструментів управління соціальними системами, в т.ч. процесів самоорганізації. Теоретичне доопрацювання та практичне втілення запропонованого підходу щодо розробки стратегії самоорганізації соціальної системи зумовлює напрями наукової розвідки.

Окреслено напрями формування методологічного фундаменту та методичної бази, механізми та засоби стимулювання цивілізаційного вибору людини через формування та актуалізацію матриці "інакше-можливого" як джерела детонації практичного перетворення в ритміці формотворчість-культуротворчість-свободотворчість. Визначається відповідне коло проблем гуманізації суспільного життя та механізмів їх вирішення на всіх рівнях системи управління. Методологія перетворених форм дозволяє опрацювати механізми сприяння або сповільнення процесів суспільного розвитку. Ірраціональні перетворені форми виникають та розгортаються під впливом біологізму, суб'єктивізму, солідарності. Визначено теоретичне підгрунтя та необхідність подолання ірраціональних перетворених форм. Нова основа побудови матриці "інакше-можливого" визначається елітою або її ірраціональними перетвореними формами: ерзац-елітою, псевдо-елітою та квазіелітою. Методологічне підгрунтя формування матриці "інакше можливого" стає основою напрацювання відповідних інструментів управління соціальними системами та суспільним розвитком в царині невизначеності та швидкоплинності зовнішнього простору (в т.ч. Модель фаз трансформації та дії перетворених форм самоорганізації). Саме це потребує подальшого дослідження, зумовлює подальші напрями наукової розвідки, теоретичного обгрунтування та практичного втілення, зокрема механізмів та практик самоорганізації в напрямі гармонізації її сутності та форми процесів суспільного розвитку.

У матеріалах конференції автори тез розглядають сучасну специфіку змісту професійної діяльності соціального працівника. Висвітлюють аспекти значущості міжнародної співпраці щодо проектних здійснень та вітчизняних ініціатив у різних галузях соціальної роботи. Значну увагу дослідники приділяють вивченню досвіду волонтерського руху. У багатовекторності підходів окреслюють: концепти теоретичних розвідок, специфіку сучасних методів і технологій у соціальній роботі та провідну роль фахової освітньої підготовки у формуванні компетентностей та професійного кейсу соціального працівника.

Досліджено вплив естетики Лессінга на логіку Гегеля. Висвітлено поняття сутності людини в роботі Гегеля "Феноменологія духу". Репрезентовано філософію Гегеля як квінтесенцію духу його епохи. Висвітлено категорію "розвиток" в ідейній спадщині Г.В.Ф. Гегеля і діалектичній традиції київської філософської школи. Проаналізовано діалектичне сходження від абстрактного до конкретного у філософсько-правовій концепції Гегеля. Охарактеризовано німецьку класичну філософію щодо роль моралі у суспільстві. Досліджено майстерність перекладу філософських текстів Гегеля. Висвітлено засади формування творчості Г.В.Ф. Гегеля. Здійснено спробу кількісного аналізу дисертаційних досліджень, присвячених Г.В.Ф. Гегелю, в Україні.