Викладено сучасні концепції демократії та демократизації. Досліджено проблему ліберальної демократії як демократії західного зразка, що є основою громадянського суспільства. Розглянуто теоретичні питання стосовно поняття демократизаційного процесу. Запропоновано декілька схем постадійної градації процесу демократизації та фаз переходу до демократії. Наведено характеристику етапів процесу демократизації у сучасному світі та причин демократичних змін у Центрально-Східній Європі, особливу увагу приділено країнам Вишеградської четвірки. Охарактеризовано політичний устрій, партійні системи та соціально-економічний розвиток країн Вишеградської групи. Висвітлено особливості процесів демократизації в Польщі, Чехії, Словаччині та Угорщині. Проаналізовано перебіг основних етапів демократизації у цих країнах і визначено їх спільні та відмінні риси. Висвітлено умови, що сприяють досягненню найбільш вигідного результату процесу демократизації. Описано можливі варіанти розвитку політичної ситуації та вивчено ступінь прогресу демократизації політичного життя в країнах Вишеградської четвірки.

Уперше здійснено комплексний філософсько-правовий аналіз етапів формування та розвитку ідеї рівності в праві та здійснено їх класифікацію, керуючись історично домінуючими типами праворозуміння. Виявлено особливості обгрунтування ідеї рівності у класичних (природно-правовому і позитивістському) та посткласичних (комунітарному, комунікативному, лібертарно-юридичному, феміністичному) типах праворозуміння. Виконано аналіз ідеї рівності у комунітарному типі праворозуміння. Доведено, що суспільними ідеалами комунітаристів є не свобода, як для лібералів, а справедливість і рівність. Зазначено, що справедливим комунітаристи вважають такий суспільний устрій, в якому забезпечений баланс між автономією особи і соціальним порядком. Показано, що комунітаристська теорія влади полягає в забезпеченні рівної участі громадян у визначенні повноважень влади та заснована на демократичній формі правління. Проаналізовано ідеї рівності у комунікативному типі праворозуміння, представники якого наполягають на інтерсуб'єктивній сутності права, яка виявляється у комунікації (діалозі) формально-рівноправних суб'єктів. При цьому деонтологічний зміст права не виводиться з природи людини, оскільки вона розглядається як суб'єкт вільного вибору способу самостворення чи саморуйнації власної природи.