Наведено результати вивчення зміни окремих біохімічних показників, які характеризують патогенез експериментального дифузного токсичного зоба в щурів, що характеризує понижену функцію щитоподібної залози тварин, тобто гіпотиреоз. Після застосування випоювання замість води 1 % розчину перхлорату калію для експериментального моделювання гіпотиреозу у щурів встановлено збільшення загального кальцію, загального білка і альбумінів та лужної фосфатази, іонізованого кальцію, зменшення магнію та фосфору. Було зафіксовано підвищення рівня холестерину у порівнянні з вихідним станом, що вказує на вагомі порушення ліпідного обміну.

Наведено результати вивчення мікроскопічних змін у щитоподібній залозі білих щурів у разі відновлення її структури шляхом введення мезенхімальних стовбурових клітин за експериментального гіпотиреозу. Після випоювання замість води 1 % розчину перхлорату калію було модельовано гіпотиреоз у білих щурів, де було встановлено структурно відновлювальні властивості щитоподібної залози після трансплантації мезенхімальних стовбурових клітин, які сприяють відновленню структурно функціональної одиниці - фолікула.

Eкспериментальне вивчення здатності мезенхімальних стовбурових клітин до хондрогенного диференціювання in vitro залежно від типу культуральної системи з метою їх подальшого клінічного застосування у ветеринарній медицині для відновлення втрачених функцій пошкодженого суглобового хряща є одним із пріоритетних напрямків наукових досліджень. Репаративна здатність хрящової тканини обмежена, оскільки рівень фізіологічної та репаративної регенерації хрящової тканини досить низький. З огляду на це, триває пошук таких терапевтичних засобів та прийомів, які б дозволяли максимально ефективно відновити порушені структуру і функцію тканин суглобового хряща. Особливе місце у цьому пошуку належить біотехнології. Мезенхімальні стовбурові клітини кісткового мозку - одна з найбільш вивчених мультипотентних популяцій клітин дорослого організму, яка завдяки здатності до проліферації і диференціювання in vitro, має вагоме значення в клінічній ветеринарній практиці у лікуванні тварин з ураженнями суглобового хряща. Встановлено, що за апробованого протоколу хондрогенного диференціювання мезенхімальних стовбурових клітин кісткового мозку кроля у моношарі більшість культивованих клітин набуває ниткоподібної форми, що призводить до зниження площі їх адгезії до поверхні культурального пластику і, як наслідок, відкріплення у культуральне середовище. Порівняння методів хондрогенного диференціювання мезенхімальних стовбурових клітин кісткового мозку кроля у моношарі та мікромасі показало, що ефективнішим є метод диференціювання клітин у мікромасі, - вже на 21 добу дослідження виявлялись значно більші відкладання клітинами позаклітинного матриксу, порівняно з методом диференціювання у моношарі.

Eкспериментальне вивчення здатності мезенхімальних стовбурових клітин до хондрогенного диференціювання in vitro залежно від типу культуральної системи з метою їх подальшого клінічного застосування у ветеринарній медицині для відновлення втрачених функцій пошкодженого суглобового хряща є одним із пріоритетних напрямків наукових досліджень. Репаративна здатність хрящової тканини обмежена, оскільки рівень фізіологічної та репаративної регенерації хрящової тканини досить низький. З огляду на це, триває пошук таких терапевтичних засобів та прийомів, які б дозволяли максимально ефективно відновити порушені структуру і функцію тканин суглобового хряща. Особливе місце у цьому пошуку належить біотехнології. Мезенхімальні стовбурові клітини кісткового мозку - одна з найбільш вивчених мультипотентних популяцій клітин дорослого організму, яка завдяки здатності до проліферації і диференціювання in vitro, має вагоме значення в клінічній ветеринарній практиці у лікуванні тварин з ураженнями суглобового хряща. Встановлено, що за апробованого протоколу хондрогенного диференціювання мезенхімальних стовбурових клітин кісткового мозку кроля у моношарі більшість культивованих клітин набуває ниткоподібної форми, що призводить до зниження площі їх адгезії до поверхні культурального пластику і, як наслідок, відкріплення у культуральне середовище. Порівняння методів хондрогенного диференціювання мезенхімальних стовбурових клітин кісткового мозку кроля у моношарі та мікромасі показало, що ефективнішим є метод диференціювання клітин у мікромасі, - вже на 21 добу дослідження виявлялись значно більші відкладання клітинами позаклітинного матриксу, порівняно з методом диференціювання у моношарі.

Наведено результати з вивчення макроскопічних змін у великогомілковій кістці кролів за експериментального механічного ушкодження після ведення алогенних мезенхімальні стовбурових клітин (СК) у яремну вену і безпосередньо в місце ушкодження кісткової тканини (КТ). Ушкодження КТ моделювали на кролях 3-місячного віку породи шиншила, в середній третині діафізу великогомілкової кістки. Макроскопічні дослідження процесу відновлення дефекту великогомілкової кістки проводилися на 3, 7, 14, 21, 28 і 42 доби. Проведені макроскопічні дослідження загоювання дефекту великогомілкової кістки свідчать про відмінність процесів регенерації у кролів контрольної групи і дослідних груп після застосування їм алогенних мезенхімальних СК. Встановлено, що за введення алогенних мезенхімальних СК, процеси регенерації перебігають швидше, вже на 3 добу в зоні ушкодження відмічається відсутні згустки крові, а в наступні фази регенеративного остеогенезу реакції прилеглих м'яких тканин, утворення кісткового мозоля і зменшення його в об'ємі прискорені. Практично повне відновлення дефекту за введення алогенних мезенхімальних СК відбувається на 28 добу. В той час, як у тварин контрольної групи воно завершується лише на 42 добу. Крім того встановлено що за введення алогенних мезенхімальних СК безпосередньо в місце ушкодження процеси регенерації в ділянці створеного дефекту кістки більш інтенсивно виражені в першу та подальші фази регенерації, ніж у тварин після застосування алогенних мезенхімальних СК внутрішньовенно. Одержані дані можуть бути використані для відновлення ушкодженої КТ з використанням СК, а також для подальших експериментальних досліджень.

Наведено результати авторських досліджень, а також дані інших дослідників з оцінки впливу алогенних мезенхімальних стовбурових клітин на перебіг репаративного остеогенезу за показниками рентгенологічних, макроскопічних, гістологічних і біохімічних досліджень сироватки крові.

Вивчено системний вплив мезенхімних стовбурових клітин на пухлинний процес на моделі метастазуючої карциноми легені Льюїс. Уперше доведено, що за системного впливу алогенних мезенхімних стовбурових клітин у тварин-реципігнтів збільшується маса первинної пухлини, загальний об’єм метастазів, кількості анеуплоїдів у первинній пухлині та їх кількості серед клітин проліферативного пулу, знижується кількість клітин в стані апоптозу, відбувається швидший перехід пухлинного процесу до васкулярної стадії. Встановлено причинно-наслідкову залежність трансплантації стовбурових клітин, загального об’єму метастазів, кількості клітин первинної пухлини в стані апоптозу, що засвідчує активізацію пухлинного процесу.

Висвітлено результати досліджень на спонтанних клінічних випадках бактеріального увеїту у собак, за допомогою щілинної лампи, сонографічних і візуальних методів дослідження та після введення мезенхімальних стовбурових клітин різними способами. Ці результати досліджень надають змогу аналізувати та в подальшому вивчати вплив мезенхімальних стовбурових клітин, при введенні різними способами при тотальних увеїтах, та визначити найефективніший метод при клінічних випадках у собак. Хронічний тотальний увеїт є вкрай важким пізнім ускладненням офтальмохірургії, і призводить до повільної функціональної і анатомічної загибелі ока. Використання антибактеріальних препаратів для профілактики інфекційних ускладнень часто згладжує клінічну картину прогресуючого внутрішньоочного запалення, сприяючи збільшенню його латентного періоду. Все це з особливою актуальністю вказує на необхідність дослідження в максимально ранніх термінах, і специфіку використання стовбурових клітин при захворюваннях очей у собак. Проведені дослідження з відновлення тканин ока залежать від багатьох факторів - від балансу між медіаторами запалення і їх антагоністами, які активують синтез протизапальних медіаторів. Також від кількості введених мезенхімальних стовбурових клітин, які діють як регулятор проліферації у пошкоджені тканини ока і викликають цитодиференціацію у процесі регенерації клітин та підсилюють власні антиоксидантні властивості. Встановлено, що мікробна контамінація значно поглиблює наслідки пошкодження тканин і структур ока, які призводять до ацидозу тканин, що змінює мікроциркуляцію та вихід і руйнування клітинних мембран і затягування фази запалення, а саме вона визначає перебіг та результати репаративного процесу. В той час, можна говорити не тільки про відновлювальну функцію ушкоджених тканинних структур за допомогою мезенхімальних стовбурових клітин, але й про вплив на інтенсивність запального процесу, що значно зменшує терміни репарації тканин ока на рівні клітин і тканин. Одержані дані можуть бути використані для нових сучасних методів лікування багатьох патологій, пов'язаних з ушкодженнями тканин ока та застосування мезенхімальних стовбурових клітин у репаративній офтальмології.

Висвітлено результати гістологічного дослідження експериментального увеїту у кролів за введення алогенних мезенхімальних стовбурових клітин. Ці результати досліджень надають змогу аналізувати та в подальшому вивчати вплив алогенних мезенхімальних стовбурових клітин за клінічних випадків увеїту в тварин. Увеїт є симптомом багатьох хвороб, які призводять до повільної функціональної і анатомічної загибелі ока. За увеїту виникає запалення середньої (судинної) оболонки ока, яка складається з хоріоідеї, циліарного тіла і райдужної оболонки. Використання комплексної терапії часто згладжує клінічну картину прогресуючого внутрішньо очного запалення, сприяючи збільшенню його латентного періоду. Все це з особливою актуальністю вказує на необхідність дослідження використання стовбурових клітин при хворобах очей у тварин. Проведені гістологічні дослідження, з відновлення тканин ока за введених алогенних мезенхімальних стовбурових клітин, свідчать про їх ефективне використання за увеїту у тварин. Стовбурові клітини діють як регулятор проліферації у пошкоджені тканини ока і викликають цитодиференціацію у процесі регенерації клітин, активують синтез протизапальних медіаторів і підсилюють власні антиоксидантні властивості. Встановлено, що за допомогою алогенних мезенхімальних стовбурових клітин, вже на 7-му добу експерименту відмічали зменшення потовщення строми рогівки, а на 14-ту добу - відновлення переднього поверхневого епітелію. Також, на 30 добу експерименту, відмічали практично повне відновлення ушкоджених тканинних структур ока та закінчення запального процесу. Тобто, гістологічні дослідження свідчать не тільки про відновлювальну функцію ушкоджених тканинних структур за допомогою алогенних мезенхімальних стовбурових клітин, але й про вплив на інтенсивність запального процесу, що значно зменшує терміни репарації тканин ока на рівні клітин і тканин. Одержані дані з використанням стовбурових клітин можуть бути використані для нових сучасних методів лікування багатьох патологій ока в офтальмології.

Присвячено вивченню характеру морфофункціональних змін у щитоподібній залозі та пов’язаних з ними змін в організмі тварин за експериментального та спонтанного гіпотиреозу, а також впливу на активність відновлювальних процесів залежно від способу введення мезенхімних стовбурових клітин. Наведено результати досліджень макроскопічних, гістологічних і гормональних змін (вмісту вільного тироксину, вільного трийодтироніну, тиреотропного гормону, паратгормону, кальцитоніну), біохімічних (вміст в сироватці крові тварин глюкози та холестеролу), морфологічних і морфометричних змін у щитоподібній залозі тварин та динаміка маси тіла і щитоподібної залози за експериментального гіпотиреозу та впливу трансплантованих алогенних мезенхімних стовбурових клітин внутрішньовенно, в порожнину серця та безпосередньо в саму тканину щитоподібної залози. За введення алогенних мезенхімних стовбурових клітин спостерігається активізація та прискорення репаративних процесів, починаючи вже з 20 доби експерименту після трансплантації алогенних мезенхімних стовбурових клітин, які вводили безпосередньо в щитоподібну залозу, де за цих умов відбувається значне відновлення експериментально пошкодженої тканини щитоподібної залози і вже на 90 добу експерименту мікроструктура щитоподібної залози була досить наближеною до такої в нормі. Порівняння ефективності трьох способів застосування алогенних мезенхімних стовбурових клітин на репаративний процес тканин щитоподібної залози показало, що за введення алогенних мезенхімних стовбурових клітин безпосередньо у місце експериментального ушкодження щитоподібної залози процеси відновлення на всіх етапах репаративної регенерації інтенсивніше виражені, ніж після введення в порожнину серця і внутрішньовенно.

Подано термінологію основних понять і термінів з дисципліни "Патофізіологія тварин" і суміжних дисциплін. Матеріал сприятиме кращому опануванню базових теоретичних знань з дисципліни, а також кращому орієнтуванню здобувачів вищої освіти у перебігу тих чи інших патологічних процесів в організмі, навчить мислити категоріями та поняттями патофізіологічних термінів.