Узагальнено досвід лікування 184 хворих віком понад 70 років з тяжкими формами хронічної венозної недостатності.

Наведено рідкісний випадок защемленої черевної грижі у 67-річного хворого із защемленням тонкої кишки в аномальному закутку очеревини над дном сечового міхура в правій надміхуровій ямці.

Узагальнено досвід лікування 154 хворих, що мали поєднання захворювань магістральних судин й іншої патології та яким виконали симультанні операції.

Викладено методики хірургічної корекції постстенотичного аневризматичного розширення висхідної аорти під час стенозування аортального клапана. Розкрито особливості анестезіологічного ведення, захисту міокарда у процесі виконання методики тасьмового огортання висхідної артерії. Висвітлено безпосередні результати хірургічного лікування.

Вперше в Україні наведено результати аналізу спостереження і хірургічного лікування 529-ти хворих з постстенотичним аневризматичним розширенням висхідної аорти (ПАРВА) при стенозуванні аортального клапана (АК). Вперше обгрунтовано доцільність корекції ПАРВА різного ступеня при протезуванні аортального клапана (ПАК). Наведено об'єктивну оцінку сучасних методик хірургічного лікування ПАРВА (ТОВА й операція Робічека). Розроблено та впроваджено методику ТОВА для корекції ПАРВА діаметром від 4,0 до 5,5 см. Розроблено також показання та протипоказання до ТОВА. На підставі результатів порівняльного аналізу методик ТОВА та Робічека продемонстровано, що обидві методики забезпечують зменшення діаметра висхідної аорти (ВА) до фізіологічних значень і стабільне його утримування у віддаленому періоді. Показано, що хірургічні прийоми методики ТОВА забезпечують збереження нативних структур ВА, що позитивно відображається на віддалених результатах післяопераційного періоду в терміни до 8 років.

Узагальнений досвід хірургічного лікування 520 пацієнтів, яким здійснено хірургічну корекцію недостатності мітрального клапана (МК) внаслідок порушення цілісності хордально-папілярного апарату. Хворі послідовно оперовані в умовах штучного кровообігу (ШК) за період 2006 - 2015 рр. Пластика МК виконана у 201 пацієнта, протезування МК (ПМК) - у 319. Віддалені результати проаналізовані у 487 (93,8 %) пацієнтів у строки спостереження у середньому (6,3 +- 2,6) року.

Проаналізовано віддалені результати пластичної корекції недостатності мітрального клапана (НМК) з порушенням цілісності хордально-папілярного апарату у 201 пацієнта. У 67,7 % пацієнтів, крім пластики мітрального клапана (МК), виконані супутні хірургічні процедури. Віддалені результати вивчені у 95,5 % хворих у строки спостереження у середньому (6,5 +- 2,8) року. У 79,2 % пацієнтів відзначені хороші й задовільні результати, у 16,6 % - незадовільні, 4,7 % хворих померли у віддаленому періоді. Найбільш сприятливі віддалені результати спостерігали при вихідному ураженні тільки задньої стулки МК - у 81,5 % пацієнтів, при ураженні тільки передньої стулки - у 61,1 %. Пластика МК є надійним способом корекції НМК.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.365.112

Рубрики:

Хірургічна патологія аорти

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - вивчити можливості фармако-холодової кардіоплегії під час ізольованого протезування аортального клапана. У дослідження включили 279 пацієнтів з аортальними вадами, оперованих у відділенні хірургічного лікування набутих вад серця Національного інституту серцево-судинної хірургії ім. М. М. Амосова з 2015 по 2021 рр. Середній вік пацієнтів становив (62,5 +- 6,4) року. Усім пацієнтам віконували ізольовану корекцію аортальних вад методом протезування аортального клапана з використанням механічних та біологічних протезів. Захист міокарда здійснювали інфузією розчину "Кустодіол". Померли на госпітальному етапі 9 хворих (госпітальна летальність становила 3,2 %). Інотропну підтримку (добутамін) у ранньому післяопераційному періоді застосовували в обсязі 3 - 4 мкг/кг/хв протягом перших 48 год. Рівні ферменту КФК-МВ на 2-гу добу після операції при антеградному, антеретроградному, ретроантеградному та ретроградному способах доставки кардіоплегічного розчину мали відмінності. Висновки: ретроградний шлях введення кардіоплегічного розчину дозволяє адекватно захистити міокард при корекції аортальної вади.

Мета роботи - вивчити можливості методики "лабіринт" у поєднанні з редукцією лівого передсердя. У дослідження залучено 261 пацієнта з ізольованою вадою мітрального клапана IV стадії, оперованого в Національному інституті серцево-судинної хірургії ім. М. М. Амосова. Пластику лівого передсердя з метою його зменшення та запобігання поширенню хвиль re-entry виконано у 139 (53,2 %) пацієнтів. Фрагментацію в лівому передсерді виконували в режимі низьких радіочастот (25 - 35 Вт) за схемами Maze III, IV. На госпітальному етапі померло 5 пацієнтів (госпітальна летальність становила 1,9 %). При виписці синусовий ритм відмічено у більшої кількості хворих з пластикою лівого передсердя, ніж в альтернативній групі: відповідно у 119 (85,6 %) із 139 і у 79 (64,8 %) із 122 хворих. Висновки: процедура "лабіринт" в поєднанні з пластикою лівого передсердя має важливі клінічні переваги, зокрема, це відновлення та утримування синусового ритму у пацієнтів із патологією мітрального клапана.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.365.11

Рубрики:

Хірургічна патологія серця, серцевої сумки та магістральних судин

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ