Розроблено критерії оцінки електрокорозійного стану бетонних, залізобетонних конструкцій, що експлуатуються за умов обводнювання на електрифікованих постійним струмом ділянках колії. Уточнено рівняння міцності цементного каменю з урахуванням зменшення кількості електрогетерогенних контактів, що визначають його міцність, і виникнення електрогомогенних контактів, що обумовлюють появу внутрішніх розтягувальних напруг у разі електрокорозійного розчинення портландиту. Встановлено механізм і розроблено фізико-математичні моделі дії зовнішнього електричного поля на фазовий склад цементного каменю, міцність і безнапірну водопроникність бетону. Досліджено механізм розчинення портландиту в цементному камені бетону та винесення продуктів розчинення під впливом пульсуючого односпрямованого постійного електричного поля. Розроблено схеми протікання струмів витоку та винесення продуктів гідратації у воду, з якою контактує бетон, та схему протікання струму витоку з рейок у конструкції споруд.

Поглиблено уявлення про електричні впливи на бетон, зокрема, деструктивний вплив на бетон експлуатованих конструкцій і конструктивний модифікувальний вплив на бетонну суміш або цемент, та їх застосування в технології виробництва та захисті від елетрокорозії бетонних і залізобетонних конструкцій. На основі положень колоїдної хімії та фізико-хімічної механіки дисперсних систем і матеріалів розроблено фізико-математичні моделі цих процесів, які добре узгоджуються з експериментальними даними та дозволили вирішити актуальні науково-технічні проблеми. Показано можливості захисту від електрокорозії бетону та підвищення довговічності обводнений конструкцій і споруд на ділянках залізниць, електрифікованих постійним струмом, економії енергоресурсів за рахунок електроактивування бетонної суміші або цементу, яке забезпечує одержання газобетону без автоклавування, досягнення малоклінкерним композиційним цементом показників якості бездомішкового портландцементу.

Розроблено теоретичні основи одержання композиційних матеріалів із підвищеними експлуатаційними властивостями на основі мінеральних в'яжучих за рахунок спрямованого регулювання контактних взаємодій. Розвинуто основні положення колоїдної хімії та фізико-хімічної механіки, зокрема вдосконалено класифікації структур і контактів у композиційних матеріалах на основі мінеральних в'яжучих. Зазначено, що максимальні показники фізико-механічних і гідрофізичних (водостійкість) властивостей композитів досягаються у випадку балансу активних площ поверхонь дисперсних частинок, що мають негативний і позитивний поверхневі заряди. Регулювання площ поверхонь можливе за рахунок уведення комплексних хімічних добавок, що сприяє синтезу додаткових кристалогідратів із заданими поверхневими властивостями, та мінеральних і органічних волокон, мікронаповнювачів. Розроблено й упроваджено нові склади композиційних матеріалів із заданими фізико-механічними та гідрофізичними характеристиками різного функціонального призначення. Економічний ефект від упровадження результатів досліджень обумовлений зниженням енергоресурсовитрат на виробництво залізобетонних конструкцій, збільшенням довговічності виробів і конструкцій, міжремонтних термінів будівель і споруд.