Комплексно осягнуто особливості культурного діалогу між англійським Відродженням і творами давньоримських та давньогрецьких істориків. У процесі аналізу визначено та проілюстровано прикладами основні способи ознайомлення англійського соціуму з класичною історією, а також механізми її засвоєння та вплив на розвиток власне ренесансної прози і драматургії.

Напружена внутрішньополітична ситуація в Британії наприкінці XVI ст., зумовлена наявністю стратегічних прорахунків політики пізньої Єлизавети, не могла не позначитися на літературно-мистецькому житті єлизаветинців. У свою чергу, мистецтво слова, як впливовий культуротворчий чинник, не тільки виступало носієм про- чи антивладної пропаганди, а й було своєрідним ретранслятором громадської позиції митців. Проаналізовано кореляцію мотивів та образів римської п'єси В. Шекспіра "Юлій Цезар" з владним дискурсом тогочасся.

Здійснено перший у вітчизняному та зарубіжному літературознавстві комплексний аналіз поетикальної специфіки та рецептивного потенціалу римської п'єси В. Шекспіра "Юлій Цезар". Визначено жанрові особливості твору, його історіографічне підгрунтя та рівні драматичної техніки. Виокремлено текстові стратегії реалізації владного дискурсу п'єси, що свідчать про її зв'язок з соціополітичними контекстами єлизаветинської Британії.

Висвітлено позачасову актуальність та дивовижну глибину семіосфери п'єси "Юлій Цезар" В. Шекспіра крізь призму міжсеміотичного аналізу. У ході зіставлення з текстом оригіналу з'ясовано, що наявні у творі мотиви переосмислюються кінорежисерами XX - XXI ст.ст. під дещо відмінними кутами зору. Естетика кіно накладається на політичну ауру давньоримської імперії, що призводить до зсувів аксіологічних та онтологічних акцентів ренесансного твору. Внаслідок цього кожна кіноверсія виявляється цікавим результатом інтернціонального синтезу.

Висвітлено особливості художньої репрезентації шекспірового слова й авторського вимислу в новелі "Портрет містера В. Г." О. Вайльда. Виявлено, що в художньому просторі новели поєднано 2 протилежні стихії: фактографічну, подану фактами з канонічної біографії Шекспіра, згадками про достеменно відомих осіб з його оточення, а також цитатами та поодинокими іменами з шекспірівських п'єс, та стихію вимислу, яка формується на основі 3-х груп взаємозалежних конституентів: матеріальної, духовної та містичної.

Запропоновано аналіз складнощів, які виникають під час перекладу емоційно-оцінних вербальних засобів. Увагу приділено змінам у письмовому рекламному дискурсі, трансформаціям граматичних і стилістичних засобів, покликаним зберегти функціональне навантаження образних текстів і апелювати до українських реципієнтів.

Проаналізовано смислотворчий потенціал унікального різновиду внутрішнього монологу і солілоквія. Визначено основні дискусійні моменти, пов'язані з термінологічним статусом цього поняття та його функціями. Висвітлено роль солілоквіїв у формуванні художнього світу п'єси "Юлій Цезар" В. Шекспіра, а також окреслено особливості його кореляції з механізмами характеротворення.

Проаналізовано смислотворчий потенціал унікального різновиду внутрішнього монологу і солілоквія. Визначено основні дискусійні моменти, пов'язані з термінологічним статусом цього поняття та його функціями. Висвітлено роль солілоквіїв у формуванні художнього світу п'єси "Юлій Цезар" В. Шекспіра, а також окреслено особливості його кореляції з механізмами характеротворення.