Розглянуто основні етапи воєнно-економічного аналізу під час вибору шляхів постачання у війська озброєння та військової техніки, виходячи з можливості їх розроблення та виробництва на підприємствах оборонно-промислового комплексу України. Визначено перелік і зміст вихідних даних для аналізу, розроблено алгоритм, обгрунтовано пріоритетні шляхи та висвітлено умови, позитивні та негативні аспекти їх обрання.

Визначено критерії експертного оцінювання альтернативних варіантів розвитку (оснащення Збройних сил) зразків озброєння та військової техніки під час розгляду можливості їх розроблення та виробництва на підприємствах оборонної промисловості під час формування середньострокових документів оборонного планування. Описано адаптований алгоритм застосування методу аналізу ієрархій для визначення пріоритетності кожного з альтернативних варіантів. Розраховано глобальні пріоритети шляхів забезпечення для обраного переліку основних типів ОВТ.

Розглянуто методику комплексної порівняльної оцінки тактико-техніко-економічних показників однотипних зразків озброєння та військової техніки шляхом введення нового узагальненого показника з використанням методів кваліметрії, порівняльного аналізу й експертної оцінки.

Описано сучасний стан розроблення документів оборонного планування в Україні. Розглянуто основні аспекти нової методології формування та науково-технічного супроводження реалізації середньострокових програм розвитку озброєння та військової техніки в мирний час та її відмінності в особливий період.

Розглянуто основні етапи воєнно-економічного аналізу при виборі шляхів постачання у війська озброєння та військової техніки з огляду на можливості їх розроблення та виробництва на підприємствах оборонно-промислового комплексу України. Визначено перелік і зміст вихідних даних для аналізу, розроблено алгоритм, обгрунтовано пріоритетні шляхи та висвітлено умови, позитивні й негативні аспекти їх обрання.

Визначено критерії експертного оцінювання альтернативних варіантів розвитку (оснащення) Збройних Сил, зразків озброєння та військової техніки під час розгляду можливості їх розроблення та виробництва на підприємствах оборонної промисловості при формуванні середньострокових документів оборонного планування. Описано адаптований алгоритм застосування методу аналізу ієрархій для визначення пріоритетності кожного з альтернативних варіантів.

Обгрунтовано виокремлення з теорії озброєння субтеорії процесу планування оснащення збройних формувань озброєнням та військовою технікою і теорії програм озброєння. Описано основні відмінності та спільні напрями досліджень у межах двох теорій, наведено основні завдання та зміст нової теорії програм озброєння. Розкрито її зв'язок з теорією озброєння, детально визначено зміст методологічної складової.

Проведено аналіз існуючої методики комплексного врахування експертних і параметричних оцінок під час визначення пріоритетів розвитку озброєння та військової техніки та оснащення ними Збройних сил України. Висвітлено недоліки її практичної реалізації та визначено напрями удосконалення. Для експертної складової зазначеної методики розроблено нове дерево ієрархій, обгрунтовано нові критерії під час проведення експертного оцінювання та склад рівнів єрархії для підтримки процесу визначення пріоритетів за обгрунтування програм озброєння. Розроблено послідовність визначення пріоритетів розвитку озброєння та військової техніки під час експертного оцінювання. Визначено шляхи врахування динамічності процесу реалізації програми озброєння під час встановлення пріоритетів розвитку озброєння та військової техніки.

Проаналізовано існуючу систему оборонного планування та зміни, які проведено в новому циклі. Здійснено пошук зв'язків, що пов'язані з такими змінами та впливом на шляхи оснащення озброєнням військових формувань, добудовано матрицю, яка пов'язує суб'єкти та документи оборонного планування. Досліджено наявність наукового обгрунтування у схвалених нормативно-правових актах, які спрямовані на зміцнення національної безпеки. Виявлено неузгодження між документами оборонного планування та їх можливий негативний вплив на гармонізацію законодавства України до норм і правил ЄС, для проведення системних реформ, до рівня, принятного для членства в НАТО. У площині забезпечення національної безпеки вироблено відповідні пропозиції.

Досліджено еволюцію змін у системі оборонного планування в США шляхом аналізу функціональних зв'язків між її елементами. Розглянуто триступеневий процес, який поєднує у собі систему інтеграції та розвитку спільних спроможностей; систему планування, програмування, бюджетування та виконання; систему оборонного замовлення. Проведено порівняльний аналіз відповідності елементів системи оборонного планування США та України. Мета статті - порівняльний аналіз ретроспективи реформування та розгляд існуючої системи оборонного планування в США та в Україні, змін, що відбувалися в останні роки та причинно-наслідкових зв'язків, які супроводжували цей процес. Дослідження за даною темою виконувались за допомогою таких методів та процедур системного аналізу, як абстрагування і конкретизація, декомпозиція, кластеризация і класифікація. Результати аналізу вказують на необхідність реорганізації системи оборонного планування в Україні шляхом впровадження більшості елементів, процедур та принципів системи оборонного планування США з урахуванням особливостей оборонно-промислового комплексу України.

Розглянуто теоретико-методологічні засади воєнно-економічного аналізу життєвого циклу озброєння та військової техніки під час формування та реалізації воєнно-технічної політики України. Наведено пропозиції щодо підвищення воєнно-економічної ефективності створення, серійного виробництва, модернізації, експлуатації та ремонту озброєння та військової техніки Збройних сил України.

Висвітлено загальні схеми, структуру та зміст науково-методичного апарату проведення дослідження з оцінки та управління ризиками при розробці, виробництві та закупівлі нових (модернізованих) зразків озброєння та військової техніки, сутність системної методології передбачення (прогнозування) та управління ризиками, яку пропонується застосовувати в якості робочого інструменту для проведення дослідження з даного питання, а також при вирішенні практичних питань технічного оснащення Збройних Сил України озброєнням та військовою технікою.

Розроблено модель технологічного прогнозування, в якій межі критичності технологій не визначаються експертом, а розраховуються на основі запропонованих еквідистантних точок. Показано вплив застосування різних функцій належності на оцінку критичності. Проведено порівняння з сучасною методикою технологічного форсайту.

Розроблено схему та пропозиції щодо створення у системі наукового та науково-технічного супроводження державних цільових оборонних програм розвитку озброєння та військової техніки і планів державних оборонних закупівель підсистеми управління ризиками, втілення якої у практику оборонного планування надасть змогу зменшити випадки необгрунтованого використання державних коштів на виконання заходів, що не забезпечуються наявними в Україні науковими, технологічними, виробничими потенціалами й можливостями її установ, організацій і підприємств. Розроблено зміст, основні завдання та порядок взаємодії суб'єктів системи замовлень у сфері оборони з питань управління ризиками тощо.

Розглянуто теоретико-методологічні засади організації та реалізації военно-технічної політики України з питань забезпечення її військових формувань новими (модернізованими) зразками озброєння та військової техніки з урахуванням ризиків, що виникають під час їхнього розроблення, серійного виробництва в Україні, або закупівлі за кордоном. Надано пропозиції щодо підвищення воєнно-економічної ефективності планування створення, серійного виробництва, придбання за кордоном тощо озброєння та військової техніки для військових формувань України з урахуванням ризиків.

Показано спосіб перевірки точності прогностичних моделей за умови відсутності експериментальних даних для порівняння результатів моделювання. Розроблена нейроме ежа визначає клас технологій, який порівняно з результатами нечіткої моделі. Точність моделі визначено шляхом обчислення середньої квадратичної похибки моделювання та кореляції між результатами нечіткої моделі та нейромереж.

У роботі розглянуто системно-концептуальні засади, ключові принципи і базисні аспекти побудови перспективної єдиної автоматизованої системи управління збройними силами (ЄАСУ ЗС), здатної швидко адаптувати структурно-функціональну структуру до динаміки зміни управлінської ситуації в районі проведення операцій (бойових дій), зі збереженням стійкості, оперативності, прихованості та гнучкості управління силами і засобами, з підтримкою динаміки інноваційного розвитку засобів управління ними протягом усього життєвого циклу, орієнтованої на використання технологій і методів штучного інтелекту, технологій інтелектуального добування і аналізу даних про обстановку, виявлення знань в наявному неструктурованому масиві вихідних даних, а також орієнтованої на управління в інтегрованому інформаційно-телекомунікаційному фізичному та програмно-апаратному середовищі мережеієрархічної структури. Представлено основні вимоги, що потрібні для її створення.

Наведено загальні положення щодо застосування за цільовим призначенням об'єднаного угруповання військових формувань в умовах динамічної зміни оперативно-тактичної обстановки в районі бойових дій. Виділено основні чинники, що впливають на стан організаційної структури угруповання. Основну увагу приділено питанням адаптації цієї структури та процесу управління її структурною динамікою до умов ведення бойових дій. Розглянуто та у систематизованому вигляді надано методичні положення, що стосуються структурно-функціональної адаптації, її впливу на ефективність ведення угрупованням бойових дій. Здатність до швидкої структурно-функціональної адаптації віднесено до найважливіших характеристик успішного ведення операцій (бойових дій) об'єднаним угрупованням в умовах динамічної зміни оперативно-тактичної обстановки. Наведено склад основних сил і засобів, необхідних для підтримки такої адаптації.

Запропоновано концептуальні засади вдосконалення механізмів формування і реалізації ситуаційно-конструктивних рішень у військово-технічній політиці України воєнного часу, в яких запропоновано загальні принципи, підходи, структурні схеми процесів у сфері технічного оснащення (озброювання) військових формувань сил оборони України на основі зустрічної оцінки спроможностей протидіючих сторін. Запропоновано подальший розвиток методології озброювання оперативних угруповань військ сил оборони на основі моделювання процесів визначення потреб технічного оснащення військових формувань з урахуванням впливів економічного, політичного та технологічного характеру, тощо. Наведено варіанти зустрічних багаторівневих досліджень відповідності спроможностей військових підрозділів до одержання найбільш ефективного ситуаційно-конструктивного рішення на основі функціональної залежності кількісних і якісних показників різних ОВТ родів військ в умовах негативних впливів різного походження.

Запропоновано концептуальні засади реформування системи оборонно-технічного забезпечення держави як елемента процесу управління військово-технічною політикою України з урахуванням досвіду діяльності в умовах війни з росією. Проведено аналіз завдань, які має реалізовувати система оборонно-технічного забезпечення держави. Запропоновані принципи і методи формування сукупно-конструктивних рішень в оборонно-технічному забезпеченні сил оборони України воєнного часу. Окреслені напрями подальшого розвитку концептуальних документів і системних трансформацій формування і реалізації завдань оборонно-технічного забезпечення сил оборони України у воєнний та повоєнний час щодо побудови системи оборонно-технічного забезпечення України з урахуванням стандартів НАТО і адаптивності її до країн ЄС та НАТО.