Рекомендовані рентгенограмметричні показники, як правило, корелюють з клінічними даними і дозволяють об'єктивізувати результати рентгенологічного дослідження. Гострий обструктивний бронхіт, за даними рентгенограмметрії, характеризується, на відміну від бронхіоліту, меншим ступенем вираженості гіперпневматозу.

Проведено аналіз рентгенологічних проявлень альвеолярного набряку легень у 110-ти хворих з інфарктом міокарда. За результатами рентгенопатоморфологічних порівнянь зроблено висновок, що рентгенологічні зміни обумовлені заміною альвеолярного транссудату ексудатом з випадінням фібрину в просвіток альвеол з переходом набряку у вогнищево-дифузний пневмосклероз.

Проведен анализ рентенологических проявлений альвеолярного отека легких у больных инфарктом миокарда. По результатам рентгенопатоморфологических сопоставлений рентгенологические изменения обусловлены заменой альвеолярного транссудата экссудатом с выпадением фибрина в просвет альвеол с переходом отека в очагово-диффузный пневмосклероз.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.220.35-436.1

Рубрики:

Тромбоз і емболія легеневих судин

Шифр НБУВ: Ж14579 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.411.022-436.1

Рубрики:

Лейкози (лейкемії) у дітей

Шифр НБУВ: Ж14579 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.412.201.1-43

Рубрики:

Бронхіти у дітей

Шифр НБУВ: Ж14579 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.433.2

Рубрики:

Пухлини шлунку і дванадцятипалої кишки

Шифр НБУВ: Ж14579 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведено комплексне обстеження 132 хворих на гострий бронхіт і бронхіоліт (102 - з різними формами бронхіту та 30 - з бронхіолітом), яке складалося з рентгенографії органів грудної клітки, рентгенограметрії (рентгенокардіометрії, вивчення ступеня гіперпневматозу та медіастильної кили), ультразвукового дослідження серця (20 хворих на бронхіт, 25 - на бронхіоліт), морфологічного дослідження препаратів легень. На підставі результатів обстеження визначено прямі ознаки бронхіту та найтиповіші симптокомплекси змін легеневого малюнка. Зіставлення рентгенологічних даних з даними ультразвукового дослідження дозволило встановити, що вони обумовлені гемодинамічними розладами - від венозного застою до артеріальної гіпертензії. Внаслідок проведених патоморфологічним досліджень виключено "перибронхіальну та перивазальну інфільтрацію" як основу змін легеневого малюнка. Використання рентгенограметрії дозволило об'єктивізувати гіперпневматоз з виділенням трьох ступенів залежно від його вираженості, а також визначити три ступені медіастинальної кили, які корелювали з тяжкістю перебігу обструктивного синдрому. Під час проведення діагностики змін легеневого малюнка у разі бронхіту та бронхіоліту визначено ефективність рентгенологічного й ультразвукового методів і доведено переваги останнього (чутливість - 71,1 %, специфічність - 87 %, вірогідність - 81,7 %). Розроблено схеми рентгенологічних ознак бронхіту, розвитку змін дихальної та серцево-судинної систем у хворих на гострий бронхіт і бронхіоліт за даними рентгенологічних, ультразвукової та функціональної методик дослідження.

Викладено аспекти комплексної променевої діагностики та диференційної діагностики аномалій та вад розвитку легень, бронхів і легеневих судин. Використання сучасних променевих методів обстеження: мультиспіральна комп'ютерна томографія (МСКТ), KT-ангіографія, магніторезонансна томографія (МРТ) тощо надає змогу із високим ступенем точності виявити порок розвитку легені, визначити об'єм і точну локалізацію ураження, оцінити здорову легеню, структури середостіння. На підставі теоретико-емпіричних досліджень надано класифікацію природжених аномалій та вад розвитку легенів. Акцентовано увагу, що сучасне комплексне обстеження таких аномалій та вад легенів запобігає розвитку ускладнень, обумовлює певні наміри від своєчасного хірургічного лікування, диспансеризації до правильного професійного орієнтування хворих.

Некротичний (некротизуючий) ентероколіт (НЕК) (Р77) - неспецифічне запальне захворювання, що викликається інфекційними агентами на тлі незрілості механізмів місцевого захисту та/або гіпоксично-ішемічного ушкодження слизової кишечника, схильне до генералізації з розвитком системної запальної реакції. Мета дослідження - визначити рентгенологічні та ультразвукові симптоми НЕК у новонароджених залежно від стадії захворювання. Проаналізовані рентгенограми та дані ультразвукової діагностики (УЗД) органів черевної порожнини 32 новонароджених, із них 28 (87,5 %) - недоношених, 4 (12,5 %) - доношених. НЕК 1-ї ст. виявлений у 18,8 % випадків: гіперпневматоз кишечника - у 16,7 %, петлі у вигляді "скоб", потовщення стінок кишечника - у 83,3 %, мілкі горизонтальні рівні рідини з газом над ними - у 33,3 %. При УЗД відмічені потовщення стінок кишечника, зниження перистальтики в уражених сегментах. НЕК 2-ї ст. діагностований у 31,3 % випадків: ригідні петлі кишечника - в 30 %, статичні петлі кишечника - в 40 %. При УЗД відмічено потовщення стінок кишечника, зниження перистальтики в уражених сегментах, наявність прозорого випоту. При кольоровому допплерівському картуванні - посилений чи гіперемічний тип кровотоку кишкової стінки. НЕК 3-ї ст. діагностований у 28,1 % випадків: пневматоз стінки кишки - у 77,8 %; на тлі тіні печінки спостерігалося повітря в гілках портальної вени - у 33,3 %. При УЗД виявлені ознаки запалення з боку стінки кишечника (77,8 %), пневматоз стінки кишки (88,9 %) і поширення газу в портальній вені (44,4 %). НЕК 4-ї ст. діагностований у 21,9 % випадків, головною ознакою був пневмоперитонеум. Висновки: основною метою променевого дослідження дітей із НЕК є виявлення всього комплексу проявів, що дозволяють якомога раніше діагностувати захворювання і визначити адекватне для даного пацієнта лікування. Ультразвукове дослідження органів черевної порожнини необхідно проводити всім пацієнтам, особливо з неспецифічними рентгенологічними або сумнівними для НЕК клінічними ознаками.

Викладено аспекти комплексної променевої діагностики та диференційної діагностики природжених вад серця, надано найбільш поширені класифікації природжених вад серця. Зазначено, що використання сучасних променевих методів обстеження (МСКТ, КТ-ангіографія, МРТ) дає змогу з високою точністю визначити ваду, локалізацію ураження, оцінити зміни гемодинаміки, що надасть змогу запобігти розвиткові ускладнень і вдатися до своєчасного хірургічного лікування, диспансеризації, працевлаштування та правильного професійного орієнтування хворих.

Набряк плода - це скупчення позаклітинної рідини у двох і більше його порожнинах, часто в поєднанні з підшкірним набряком. Ізольоване скупчення рідини тільки в черевній, плевральній або перикардіальній порожнинах описують як асцит, плевральний випіт (гідроторакс), перикардіальний випіт (гідроперикард). До особливостей патогенезу неімунного набряку плода (НІНП) відносяться: висока гідрофільність тканин плода, обструкція лімфатичних судин, порушення відтоку лімфи, застійна серцева недостатність, обструкція венозного відтоку, зміни венозного тиску плода. Всі перелічені фактори сприяють виходу рідини з клітин і тканин у "треті" простори - черевну, грудну, перикардіальну порожнини, а також у підшкірний простір. Усі ланки патогенезу синдрому набряку плода за різних етіологічних факторів вивчені не до кінця. Рівень захворюваності на НІНП невідомий, оскільки зібрати відповідні дані досить важко; багато випадків захворювання не діагностуються до внутрішньоутробної смерті плода або можуть спонтанно регресувати протягом пренатального періоду. На сьогодні до 90 % усіх випадків набряку плода відносять до НІНП. Мета роботи - ознайомлення медичної спільноти з принципами діагностичних алгоритмів та акушерської і перинатальної тактики за НІНП, а також провести аналіз клінічних ознак, ультразвукового моніторингу та результатів вагітності у 14 випадках НІНП, що виникав у другій половині вагітності. Матеріалом для дослідження стали публікації, знайдені в базах даних Scopus, Web of Science Core Collection та PubMed за період 2009 - 2020 рр., та аналітичний звіт власної серії з 14 випадків НІНП різного походження. Протягом 2005 - 2020 рр. у відділенні ультразвукової діагностики Харківської обласної лікарні з обласним перинатальним центром НІНП був діагностований у 14 вагітних жінок у другій половині вагітності. Описано клінічні особливості, надано зображення УЗД і доплерографічного моніторингу, вивчено перинатальні/постнатальні наслідки. Проведено аналіз клінічних ознак, ультразвукового моніторингу та результатів вагітності у 14 випадках НІНП, що виникли у другій половині вагітності. 6 із 14 плодів мали структурно-анатомічні дефекти (легенева секвестрація, вроджена діафрагмальна грижа, міастенія гравіс, мегацист і гідронефроз, бульозний епідермоліз, меконієвий перитоніт, атрезія кишківника). Рівень смертності (включаючи перинатальні втрати та смерть немовлят) досяг 9/14 випадків (64,2 %): 3 антенатальні, 4 неонатальні, 2 випадки малюкових втрат). Хірургічне лікування проведено двом новонародженим. П'ять новонароджених мали очевидно сприятливий клінічний постнатальний результат. У двох випадках спостерігали спонтанну резолюцію проявів захворювання з повною регресією гідропсу (парвовірус-В19 та ідіопатичний НІНП). Повне відновлення плода (спонтанна регресія набряку без погіршення та патологічних наслідків) спостерігалося в одному випадку. Встановлено, що антенатальний ультразвуковий моніторинг плода з НІНП базується на оцінці пікової систолічної швидкості (ПСШ) у середній мозковій артерії (СМА), венозної протоки, вени пуповини, атріовентрикулярного потоку. За результатами дослідження виявлено, що серцево-судинний профіль плода з НІНП порушується раніше, а профіль плаценти та артеріальна доплерографія - пізніше. Звичайна доплерографія артерії пуповини не виключає можливості несприятливого результату, включаючи внутрішньоутробну загибель плода. Розширений моніторинг доплерографії необхідний у випадках НІНП. Усі новонароджені з НІНП у дородовому анамнезі потребують постнатального спостереження.