Лазерне опромінення зміцненої методом електроіскрового легування поверхні швидкорізальної сталі спричинює переплавлення поверхневого шару і формування структури з розширеною перехідною зоною. Це дозволяє оптимізувати градієнтність властивостей поверхні матеріалу. За умов лазерної обробки електроіскрових покриттів в поверхневих шарах виникають розтяжні напруги, величина та характер розподілу яких визначаються режимами обробки, а також характером фізико-хімічної взаємодії тугоплавкої сполуки зі сталевим розплавом у мікрометалургійній ванні, що утворюється під дією лазерного опромінення.

Досліджено вплив високоенергетичної дії електроіскрового легування та лазерної обробки на зносостійкість інструмента з швидкоріжучої сталі. Таке модифікування дозволяє сформувати на поверхні інструмента композиційний зміцнений шар на основі тугоплавких сполук, які забезпечують твердість та зносостійкість, створюють захисний бар'єр, що зменшує адгезійну взаємодію інструмента зі стружкою. Шляхом легування поверхневого шару елементами та сполуками, що утворюють стабільні та міцно зчеплені з основою оксиди, можна значно поліпшити триботехнічні властивості та стійкість у процесі різання інструментального матеріалу.

Исследовано влияние комбинированного высокоэнергетического воздействия электроискрового легирования и лазерной обработки на износостойкость режущего инструмента из быстрорежущей стали. Выяснено, что в результате указанного воздействия посредством электрода на основе тугоплавких соединений на поверхности инструмента формируется композиционный упрочненный слой. Этот слой обеспечивает твердость и износостойкость изделия и служит защитным барьером, снижающим адгезионное взаимодействие поверхности инструмента со стружкой. Легируя поверхностный слой элементами и соединениями, образующими стабильные и прочно сцепленные с основой оксиды, можно значительно улучшить триботехнические характеристики и стойкость при резании инструментального материала. Добавки более легкоплавкой меди в электродном материале способствуют уменьшению термической диссоциации монокарбида вольфрама за счет преимущественного образования при эрозии более стабильных оксидов меди по сравнению с оксидами вольфрама. Согласно триботехническим испытаниям, это позволяет заметно повысить износостойкость легированных поверхностей.

Внаслідок металургійних процесів під дією лазерного опромінення, що супроводжуються конвективним масопереносом, фазоутворенням, взаємодією легувальних елементів із матеріалом основи та елементами середовища, карбід вольфраму розчиняється в сталевому розплаві у випадку легування сплавами на його основі, а тугоплавка компонента безвольфрамових електродних матеріалів зберігається повністю, частково втрачаючи неметал. Ці перетворення відбуваються за нерівноважних умов. З метою поліпшення триботехнічних властивостей та тривкості у процесі різання швидкорізальної сталі, доцільно легувати її поверхневий шар елементами й сполуками, що утворюють стабільні та міцно зчеплені з основою окисли.

Індекс рубрикатора НБУВ: К222.234.366.6

Рубрики:

Швидкорізальна сталь

Шифр НБУВ: Ж28502 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Ключ. слова: електроіскрове покриття, карбід вольфраму, фазовий склад, ізотермічна витримка
Індекс рубрикатора НБУВ: К663.054-18

Рубрики:

Електрохімічні покриття металів. Гальванотехніка

Шифр НБУВ: Ж28502 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Подтверждено уменьшение при спекании средней величины зерна карбида вольфрама в вольфрамовых твердых сплавах при их легировании микродобавками карбидов хрома и тантала. Тантал в кобальтовой связующей фазе не обнаружен, а сосредоточен по межзеренным и межфазным границам, в то время как основное количество хрома, введенного в виде карбида, находится в связующей фазе.

Досліджено ефективність використання карбідів тугоплавких металів для підвищення корозійної стійкості (КС) композиційних матеріалів типу ВН (WC + Ni) в морській воді. Встановлено, що КС сплаву ВН20 у разі легування його карбідами з негативним електродним потенціалом можна підвищити, коли вміст легуючого карбіду не перевищує границі його розчинності у зв'язці. Найбільш перспективним для підвищення КС сплаву ВН20 є карбід хрому, вміст якого у сплаві ВН20 не має перевищувати 1 % (за масою).

Простежено вплив бюгельного протезу на атачменах шляхом вивчення особливостей розподілу сили прикусу, що виникають на поверхні зубів за різних варіантів оклюзії, а також проведено порівняння ефективності замкових кріплень з різним ступенем жорсткості. Погіршення розподілу та збільшення величини контактних тисків, що виникають на поверхні зубів у пацієнтів, протезованих частковими знімними протезами на атачменах, виявлено тільки в одній підгрупі. Пацієнти цієї підгрупи були протезовані частковими знімними протезами з лабільною системою фіксації. Особливістю цих пацієнтів була анатомічна будова беззубої ділянки альвеолярного гребеня - ІІ та ІІІ типи за Ельбрехтом.

Прослежено влияние бюгельного протеза на аттачменах путем изучения особенностей распределения силы прикуса, возникающих на поверхности зубов при различных вариантах окклюзии, а также выполнено сравнение эффективности замковых креплений с разной степенью жесткости. Ухудшение распределения и увеличения контактных давлений, возникающих на поверхности зубов у пациентов, протезированных частичными съемными протезами на аттачменах, обнаружены только в одной подгруппе. Пациенты этой подгруппы были протезированы частичными съемными протезами с лабильной системой фиксации. Их особенностью было анатомическое строение беззубого участка альвеолярного гребня - ІІ и ІІІ тип по Эльбрехту.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р665.6 + Р661

Рубрики:

Хірургічна патологія порожнини рота і щелепно-лицьової ділянки

Терапевтична стоматологія

Шифр НБУВ: Ж70307 Пошук видання у каталогах НБУВ