Досліджено питання екологізації підприємництва за умов трансформації економіки, висвітлено еволюцію наукових поглядів щодо реалізації даного процесу. Розкрито сутність і форми екологізації підприємництва на засадах збалансованого розвитку. Розглянуто суперечності процесу екологізації підприємництва та доведено зростання їх просторових масштабів і транскордонних екологічних ефектів. Показано залежність національної економічної системи та світового господарства від стану планетарних природних умов і глобальних процесів. Виявлено особливості взаємодії та впливу економіко-культурних та інноваційно-інвестиційних чинників на процеси екологізації підприємництва. Розкрито роль мотиваційно-стимулювального механізму у забезпеченні екологізації підприємництва. Проаналізовано особливості державно-регулятивного механізму екологізації підприємництва. Визначено роль соціально-захисного механізму у забезпеченні екологізації підприємництва. Висвітлено досвід зарубіжних країн щодо забезпечення екологізації підприємництва, зроблено висновок про перспективність розвитку ринку екологічної індустрії, виробництва ресурсозберігальних і природоохоронних технологій. Доведено необхідність створення відповідної державної стратегії розвитку еколого-економічної діяльності з метою забезпечення дієздатності процесу екологізації підприємництва.

Вміщено найбільш вживані економічні, фінансові, юридичні та дотичні до них терміни, поширені у сфері інноваційної діяльності, суспільно-економічних відносинах установ, організацій, підприємств, закладів науки та освіти України. Висвітлено поняття та тлумачення українською мовою визначень, слів і словосполучень з теоретичних, прикладних, практичних і правових питань інноваційного спрямування.

Наведено визначення та тлумачення понад 1 500 понять, категорій і дотичних термінів зі сфери регіональної економіки: теорії та методів аналізу економічного розвитку регіонів, загальносистемних закономірностей розміщення продуктивних сил і принципів регіонального розвитку, елементів господарського комплексу світу й України, засад раціонального природокористування та стійкого розвитку регіонів, державної політики управління та формування потенціалу регіональної економіки.

Розглянуто важливі теоретичні аспекти екологізації підприємництва з урахуванням вихідних принципів його реалізації за умов трансформаційних еколого-економічних перетворень у суспільстві.

Розглянуто нові аспекти розуміння концепту екологічної безпеки та її складових, що визначають спрямованість розвитку міжнародних економічних відносин за умов глобалізації. Доведено, що формування екологічного порядку вбачається в єдності світу, орієнтації на консолідацію та створення прогресивної системи економічного співробітництва.

За умов прояву глобальних екологічних ефектів і міжнародної інтеграції актуалізується значимість економічного зростання на засадах ефективної взаємодії між країнами. Впровадження нового формату ділового співробітництва розширює функції комерційної дипломатії в контексті необхідності протидії екологічним загрозам внутрішнього та зовнішнього середовища країн, що мають інтернаціональний характер. Аналіз останніх досліджень і публікацій засвідчив посилення екологічної компоненти в забезпеченні конструктивності міжнародного економічного співробітництва та дипломатизації суспільних відносин, а також необхідності вдосконалення механізмів формування екологічної безпеки як нового рівня стратегічного потенціалу країн. Отже, мета - визначити екологічний вектор комерційної дипломатії в аспектах розширення напрямів міжнародної економічної діяльності на прикладі співробітництва України та Німеччини. У процесі дослідження використано сукупність методів наукового пізнання, системного підходу та узагальнення. Показано, що інтеграційні прагнення України та її членство в СОТ зумовлюють соціально-економічні трансформації та екологічні акценти в комерційній дипломатії. Оптимізація ділових комунікацій між країнами є умовою стимулювання розвитку екологічної індустрії та здійснення "зеленої" модернізації національних економік. Аналіз досвіду комерційної дипломатії Німеччини засвідчив дійовість інституціональних механізмів підтримки бізнесу за кордоном, формування ділового та екологічного іміджу цієї країни у світі. Охарактеризовано форми міжнародного співробітництва України та Німеччини у сфері екологічного розвитку, які постійно вдосконалюються з урахуванням науково-технічних, інформаційних та інноваційних чинників. Зусилля комерційної дипломатії між країнами спрямовуються на активізацію міжнародного співробітництва у сфері енергетичної, продовольчої та екологічної безпеки, агропромислової діяльності, охорони навколишнього природного середовища. Взаємну еколого-економічну ефективність комерційної дипломатії підтверджено укладанням зовнішньоторговельних контрактів, здійсненням міжнародних наукових проектів, наданням технічної допомоги і консультаційних послуг, упровадженням пілотних бізнес-концептів, залученням інвестиційних ресурсів. Висновки: за умов оновлення завдань комерційної дипломатії, зростання ділової мобільності та інтерактивності суб'єктів міжнародного бізнесу, визначальною умовою співробітництва між Україною та Німеччиною постає рівень готовності національної економіки до спільної реалізації екологічних проектів у контексті можливостей використання світового ресурсного, інноваційного, науково-технічного та інформаційного потенціалу.

Досліджено сучасний контекст виявлення можливих компромісів у сфері міжнародної торгівлі в процесі активізації екологічної дипломатії за умов викликів глобалізації.

Розглянуто актуальні питання розвитку екологічної дипломатії у контексті інтеграторів її прояву в еволюції природно-суспільних відносин і впливу на генерування міжнародних економічних ініціатив за умов глобалізації.

Розглянуто витоки екологічних засторог в історичних аспектах розвитку дипломатії миру і торгівлі, що мають ознаки взаємовпливу в контексті міжнародних економічних відносин.

Розглянуто питання сучасних умов активізації екологічної дипломатії в контексті задіяння формату конвергенції держав на фоні трансформації міжнародних економічних відносин і нових напрямів їх розвитку.

Розглянуто актуальні питання архітектонізації екологічної дипломатії в контексті новітніх орієнтирів її представлення в національній політиці стратегізації розвитку, інвестицій і міжнародних економічних відносин.

Висвітлено загальнотеоретичні та практичні здобутки світової і вітчизняної думки у сфері міжнародних економічних відносин. Систематизовано основні показники оцінювання результативності й ефективності співпраці різних країн в умовах інтернаціоналізації та глобалізації і наведено їх розрахунки. Розкрито проблеми інтеграції України у світовий простір. Охарактеризовано функції міжнародних організацій, викладено основні їх положення щодо векторів взаємодії національних економік у світовій системі координат. Висвітлено еволюцію формування міжнародних економічних відносин. Проаналізовано міжнародну торгівлю товарами як провідну форму міжнародних економічних відносин. Досліджено міжнародні економічні організації у багатосторонньому економічному співробітництві та регулюванні міжнародних економічних відносин. Розглянуто проблеми інтеграції України до системи світогосподарських зв’язків. Проаналізовано економічну єдність світу та глобальні проблеми міжнародних економічних відносин.

Розглянуто витоки екологічних засторог в історичних аспектах розвитку дипломатії миру і торгівлі, що мають ознаки взаємовпливу в контексті міжнародних економічних відносин.

Досліджено концептуальні засади екологічної дипломатії у світогосподарських процесах. Розкрито значущість, функції та рівні представлення екологічної дипломатії у сфері міжнародних економічних відносин на основі міждисциплінарного підходу, а також впливу екологічного імперативу на світогосподарські процеси. Систематизовано кластери екологічної дипломатії. Визначено роль екологічних ризиків, дипломатії та безпеки в умовах розвитку світової економіки. Вектори екологічної дипломатії ідентифіковано через модальність дій її суб'єктів в економічній глобалізації. Запропоновано напрями екологічної дипломатії України з урахуванням архітектонічної моделі розвитку. Надано рекомендації щодо реформування дипломатичної служби.

Розглянуто актуальні питання розвитку кластерів екологічної дипломатії в контексті міжнародної співпраці. Визначено необхідність формування нового механізму економічного розвитку з урахуванням політики екологічної безпеки, зміни формату переговорів, диверсифікації еколого-економічної діяльності та інституційного потенціалу. Погіршення стану навколишнього природного середовища та ресурсного забезпечення викликає стурбованість людства, що вимагає створення економічних і глобальних правил взаємодій країн. Екологічний фактор впливає на трансформацію міжнародних економічних відносин, конкурентні відносини, ринкові переваги, потенціал країн та їх спроможність розвивати співпрацю на засадах кластерних формувань. Систематизовано сучасні підходи до багатосторонньої екологічної дипломатії. Запропоновано розглядати кластери екологічної дипломатії за принципами: багатосторонності, взаємодії та взаємопов'язаності сфер діяльності. Доведено, що роль кластерів екологічної дипломатії буде зростати, а їх функціонування сприятиме: еколого-економічній співпраці дипломатичних представництв різних країн; обміну досвідом між дипломатами щодо нових моделей контактів у сфері екологізації міжнародної економічної діяльності. Застосування системного принципу до кластеризації охоплює актуальну проблематику в розв'язанні глобальних проблем. Розвиток екологічної дипломатії в Україні є перспективним напрямом, але поки супроводжується відсутністю комплексного підходу до механізмів її запровадження на ідеологічному, політичному, законодавчому, інституційному й організаційному рівнях. Екологічна дипломатія є напрямом системної та інтегрованої дипломатичної діяльності в генеруванні нового рівня представлення та захисту еколого-економічних інтересів країн та інших суб'єктів міжнародної взаємодії, орієнтованих на прогресивні механізми трансформації глобальних викликів в якісно нові можливості збалансованого розвитку й екологічної безпеки суспільства.

Актуальними є питання розвитку стратегізації економічної дипломатії у складних умовах міжнародних взаємодій країн. Трансформація геопростору детермінує активність дипломатичних сил і впливає на механізми протидії глобальним ризикам. Посилення глобальної взаємозалежності країн, ресурсної конкуренції та збільшення проблем системного, критичного й кризового характеру впливають на сферу дипломатії та ефективність видів її застосування. Мета статті - виявлення сучасних тенденцій, особливостей геопросторової стратегізації економічної дипломатії в умовах викликів і загроз глобалізації. Основною методологічною базою дослідження є загальнонаукові та спеціальні методи, комплексний аналіз. Теоретико-практичний аспект економічної дипломатії досліджено шляхом ідентифікації факторів системного, критичного та кризового характеру впливу на міжнародні відносини. Середовище інтернаціональних взаємодій країн має елементи колективної вразливості національних економік до глобальних ризиків. Зміцнення потенціалу країн на світовій арені та формування лідерства в розв'язанні глобальних проблем вимагає механізмів стратегізації економічної дипломатії. Встановлено, що традиційні та нові виміри геопросторової стратегізації економічної дипломатії свідчать про її інтеграційний, прогресивний і перспективний розвиток, що має забезпечити представлення й захист національних інтересів країни на світовій арені.

Розглянуто історичні та сучасні аспекти екологізації міжнародних економічних відносин у контексті наукових підходів, теорій і концепцій. Визначено особливості впливу природного та екологічного фактору на розвиток суспільства, природокористування, економічних взаємодій. Ретроспективний огляд наукової економічної думки висвітлено в розрізі міждисциплінарного екологічного контексту. Ідентифіковано складність процесу та явищ еволюційних зрушень у політиці, економіці та екології. Методологія висвітлення еколого-економічних концепцій включає різні підходи: філософський, психологічний, біологічний, техніко-економічний. Механізми екологізації відображено в напрямах неокейнсіанства, неокласицизму, інституціоналізму, глобалізму, постіндустріалізму. Екологічні загрози впливають на суспільство в різний спосіб, але стимулюють зміни і трансформують економічні системи. Посилення екологічної кризи і глобальних проблем зумовило розширення напрямів міжнародної діяльності, екологічної політики, економічної культури та екологічної свідомості. Нові формати міжнародних контактів, узгодження ринкових і соціальних інтересів доцільно розглядати в контексті теорій енвайро-менталізму, екологізації економіки, економічної модернізації, ресурсного забезпечення, екологічної безпеки. Формування прогресивних моделей розвитку суспільства передбачає міжнародну економічну інтеграцію, включення національних екологічних політик у систему міжнародної безпеки, сприяння кооперації та співробітництву між країнами. Дипломатія розвитку розглядається як інструмент консолідації країн у розв'язанні глобальних проблем, активізації міжнародної інтеграції в екологічній сфері діяльності, екологізації торговельно-економічної діяльності. Поле дослідження екологізації міжнародних економічних відносин постійно розширюється в контексті проблематики безпеки, співробітництва, управління ресурсами.