Розглянуто актуальні питання теорії конкурентоспроможності. Розкрито проблеми удосконалення державної стратегії розвитку, формування механізмів стимулювання інноваційної та підприємницької діяльності, забезпечення стійкого зростання промисловості та сфери послуг в Україні. Увагу приділено можливостям використання коштів євроринку для розвитку фінансової компоненти конкурентоспроможності вітчизняної економіки, міграційній складовій національної конкурентоспроможності української економіки, генезі рекламного бізнесу в контексті забезпечення економічного зростання. Визначено інтеграційні пріоритети в стратегії національного розвитку України.

Проаналізовано сутність конкурентоспроможності національної економіки за умов глобалізації, систематизовано детермінанти та визначено її цивілізаційну складову. Проведено компаративний аналіз методологічних підходів і результатів оцінювання конкурентоспроможності країн і національних економік міжнародними інститутами. Визначено й оцінено вплив цивілізаційних детермінантів і приналежності країн світу до певних моделей та субмоделей цивілізацій на їх параметри економічного розвитку та рівень конкурентоспроможності. Проведено моніторинг конкурентних позицій та оцінено вплив цивілізаційної складової на рівень національної економіки України. Розроблено концепцію підвищення рівня її конкурентоспроможності на засадах селективного розвитку її цивілізаційного потенціалу та запропоновано напрямки підвищення ефективності становлення та розвитку національної інноваційної системи.

Обгрунтовано необхідність розгляду цивілізаційної ідентичності країн як фактору, який визначає їх можливості забезпечити сталий інноваційний розвиток економіки на інноваційній основі; визначено модель цивілізації, яка створює порівняно кращі можливості для забезпечення інноваційного розвитку.

Досліджено теоретико-методологічні засади формування конкуренто-спроможності національної економіки. Визначено цивілізаційну складову конкурентоспроможності країн і національних економік. Здійснено компаративний аналіз методичних підходів і результатів оцінювання конкурентоспроможності країн і національних економік міжнародними інститутами. Проведено аналіз глобальних асиметрій та дисбалансів соціально-економічного розвитку. Доведено вплив цивілізаційної складової на параметри розвитку та рівень конкурентоспроможності країн і національних економік. Здійснено моніторинг конкурентних позицій та оцінювання впливу цивілізаційної складової на рівень конкурентоспроможності національної економіки України. Запропоновано концепцію підвищення рівня конкурентоспроможності національної економіки України на засадах селективного розвитку її цивілізаційного потенціалу.

Розглянуто міжнародне економічне співробітництво як чинник світового економічного зростання та розвитку. Висвітлено тенденції розвитку, компетенції та механізми регулювання зовнішньої торгівлі України товарами. Розкрито сутність міжнародної торгівлі послугами й її роль у економічному розвитку країн. Досліджено Україну в системі міжнародного руху прямих і портфельних інвестицій. Увагу приділено валютно-фінансовим відносинам у системі міжнародної економічної діяльності України. Проаналізовано особливості участі України у процесах міжнародної трудової міграції. Викладено особливості розвитку міжнародних науково-технічних зв'язків України. Охарактеризовано міжнародну виробничу кооперацію як фактор розвитку інтеграційного потенціалу світового господарства за умов глобалізації. Розглянуто особливості участі України в процесах регіональної економічної інтеграції.

Обгрунтовано необхідність застосування цивілізаційного підходу у процесі дослідження конкурентоспроможності міжнародних корпорацій за умов глобальної конкуренції. Проаналізовано і визначено цивілізаційні особливості корпоративної активності й ефективності.

Наведено результати дослідження стану й особливостей забезпечення глобальної продовольчої безпеки, а також балансу між продовольчою безпекою та персоніфікацією харчування у ХХІ ст. Розглянуто значення досягнення Цілей розвитку тисячоліття ООН для підвищення рівня світової продовольчої безпеки, сучасні підходи щодо управління продовольчою безпекою на національному та міжнародному рівнях. Висвітлено механізм та особливості фінансування програм, спрямованих на скорочення злиденності та підвищення продовольчої безпеки, що реалізуються міжнародними організаціями. Проаналізовано сільськогосподарський потенціал, рівень продовольчої безпеки й особливості національного харчування в Україні.

Розглянуто туризм як економічний фактор розвитку України за умов фінансової кризи. Вивчено сучасні проблеми статистики зайнятості населення. Досліджено соціально-економічний аспект інноваційно-інвестиційної моделі розвитку національної економіки. Приділено увагу формуванню економічного оцінювання галузей вітчизняної економіки. Обгрунтовано ефективність трансформації підприємств торгівлі шляхом проведення операції злиття. Показано роль економічної глобалізації в Україні. Визначено вплив глобалізаційних тенденцій та процесів на економіку України. З'ясовано особливості рентного оподаткування в Україні. Охарактеризовано методи управління банківськими ризиками.

Мета роботи - аналіз стану, особливостей розвитку, концентрації та конкуренції на світового ринку м'яса. Обгрунтовано значення та роль м'яса у забезпеченні продовольчої безпеки. Проведено аналіз динаміки та структури (географічної та товарної) обсягів виробництва, споживання, експорту та імпорту м'яса. Визначено основних виробників, споживачів, експортерів та імпортерів м'яса за умов глобалізації. Охарактеризовано країнові особливості, моделі споживання та імпорту м'яса. На основі розрахунку п'яти показників концентрації (коефіцієнт концентрації, індекс Херфіндаля - Хіршмана, коефіцієнт відносної концентрації, дисперсія логарифмів ринкових часток, індекс максимальної частки) визначено особливості конкуренції на світовому ринку виробників та споживачів м'яса.

Обгрунтовано значення та роль конкуренції в економіці. Проаналізовано стан та особливості розвитку конкуренції в економіці України. Визначено тренди трансформації конкурентної структури ринків України у 2010 - 2013 рр.

Розкрито теоретико-методологічні та практичні засади маркетингу і менеджменту в системі національних і світових економічних інтересів. Виявлено тенденції спрямовані на з’ясування розвитку концепції управління конкурентоспроможністю підприємств за умов маркетингової орієнтації. Висвітлено особливості маркетингу за умов світового економічного розвитку, теоретичних і прикладних основ фінансового менеджменту. Окреслено нові перспективи сучасного менеджменту в нестабільному зовнішньому середовищі. Охарактеризовано становлення і розвиток сучасної концепції глобального менеджменту.

Мета роботи - визначення та аналіз найбільш конкурентоспроможних країн світу за рівнем розвитку інфраструктури в цілому та окремих її складових. Розкрито значення та роль інфраструктури у забезпеченні економічного зростання та розвитку країн світу, їх конкурентоспроможності, вирішенні глобальних проблем людства (у тому числі проблеми бідності), підвищенні якості життя населення. Проведено аналіз стану та особливостей розвитку інфраструктури у світі та в Україні. На основі аналізу рейтингу глобальної конкурентоспроможності ВЕФ визначено найбільш конкурентоспроможні країни світу за рівнем розвитку інфраструктури в цілому й окремими її елементами. На основі розрахунку значення коефіцієнта кореляції Спірмена складено матрицю інтеркореляції показників конкурентоспроможності інфраструктури країн світу у 2010 - 2015 рр. (за методикою ВЕФ), визначено найбільш значущі детермінанти конкурентоспроможності країн за рівнем розвитку інфраструктури.

Систематизовано підходи до класифікації факторів (детермінантів) розвитку інноваційної інфраструктури. Визначено, що найбільше теоретичне та практичне значення має класифікація детермінантів інноваційної інфраструктури на основі синтезу критеріїв позиції та специфіки. На основі запропонованого підходу до класифікації факторів інноваційної інфраструктури визначено універсальні зовнішні фактори, універсальні внутрішні фактори, специфічні зовнішні фактори, специфічні внутрішні фактори розвитку інноваційної інфраструктури. Найважливішими універсальними зовнішніми факторами, що мають багатовекторний, системний вплив на розвиток інноваційної інфраструктури країни на сучасному етапі розвитку світової економіки та міжнародних економічних відносин, є: перехід від промислового до постіндустріального суспільства та, як наслідок, активний розвиток інформаційно-комунікаційних технологій, інноваційної діяльності; глобалізація, що супроводжується зростанням глобальної взаємодії, зміною характеру взаємозалежності країн (неозалежність) та ін. Найважливішими зовнішніми факторами розвитку інноваційної інфраструктури є стан, особливості та потенціал розвитку національної інноваційної системи, ефективність державної інноваційної політики та фінансова підтримка. Найважливішими універсальними внутрішніми факторами розвитку інноваційної інфраструктури є стан і особливості її архітектури. Найважливішими внутрішніми факторами розвитку інноваційної інфраструктури є стан та особливості розвитку окремих елементів інноваційної інфраструктури. На основі аналізу детермінантів та особливостей контексту розвитку інноваційної інфраструктури визначено імперативи її розвитку за умов глобалізації.

Досліджено сучасний стан інноваційної інфраструктури України. Визначено ключові особливості розвитку її базових елементів: виробничо-технологічного, експертно-консалтингового, інвестиційно-фінансового, кадрового, інформаційного і збутового. Запропоновано механізм удосконалення управління інноваційною інфраструктурою держави через модель делегування повноважень Центру координації інноваційного розвитку. Представлено основні етапи формування національної інноваційної системи. Обгрунтовано ефективність розробленої моделі.

Досліджено сутність і основні детермінанти конкурентоспроможності країн за умов глобалізації. Обгрунтовано значення інфраструктури у забезпеченні соціально-економічного розвитку та зростання конкурентоспроможності країн за умов глобалізації. Розкрито вплив інфраструктури на конкурентоспроможність окремих секторів національної економіки. Проаналізовано інфраструктурні чинники розвитку туристичної галузі України. Визначено напрями удосконалення інфраструктурних детермінантів розвитку вітчизняного туристичного сектору.

Розглянуто основні терміни та поняття, які стосуються міжнародного туризму, а саме: географії туризму, діяльності міжнародних організацій у сфері туризму, організації туристичних подорожей, екскурсійної й анімаційної діяльності. Зазначено, що видання базується на офіційних і наукових джерелах інформації щодо розвитку міжнародного туризму, а також включає відомості щодо інтеграції України до світового туристичного ринку. Увагу приділено діяльності міжнародних туристських міжурядових і неурядових організацій, асоціацій, альянсів, бюро, союзів, федерацій і комітетів універсального та спеціалізованого характеру. Висвітлено сучасні особливості їх функціонування. Розкрито понятійний апарат міжнародної туристичної логістики та глобальних систем бронювання.

Наведено комплексне вирішення наукової проблеми обґрунтування теоретико-методологічних положень та розробки рекомендацій щодо розвитку інноваційної інфраструктури національної економіки. Розроблено концепцію та запропоновано архітектуру інноваційної інфраструктури національної економіки. Систематизовано критерії диференціації структурних елементів функціональних складових інноваційної інфраструктури національної економіки. Уточнено поняття "розвиток інноваційної інфраструктури". Удосконалено класифікацію детермінантів і теоретико-методологічний підхід до ідентифікації моделей розвитку інноваційної інфраструктури національної економіки. Удосконалено науково-методичний підхід до визначення домінантних детермінантів розвитку інноваційних інфраструктур різних країн. Визначено особливості розвитку інноваційних інфраструктур країн-лідерів за рівнем інноваційності та України. Розроблено кумулятивну стратегію розвитку інноваційної інфраструктури національної економіки. Запропоновано напрями модернізації середовища розвитку інноваційної інфраструктури України, розроблено рекомендації щодо реконфігурації та диверсифікації її функціональних складових. Обґрунтовано напрями інтеграції інноваційних інфраструктур України і країн Європейського Союзу.