Зазначено, що суржик - продукт російсько-української інтерференції - не має відповідника серед різновидів польської мови. Тому на рівні перекладу польською мовою тексту, що містить суржик, з'являються різні способи його здійснення - шляхом вжитку розмовних форм, русизмів або перекладу літературною мовою. Показано відмінні стратегії перекладу елементів суржику польською мовою на базі трьох перекладів творів, що зараховуються до постмодерної української прози.

Висвітлено питання польсько-українських взаємин, актуальні проблеми літературознавства, компаративістики та культурології, мовознавства. Наведено матеріали до ювілеїв Станіслава Вінценза, Чеслава Мілоша, Юзефа Крашевського, Лесі Українки, зокрема, розглянуто питання експлікації музичних образів і мотивів у творчості С. Вінценза, проаналізовано мотиви ранньої поезії Ч. Мілоша, дискурс ідентичності в його есеїстичній прозі, наукову та перекладацьку рецепцію творчості Лесі Українки у Польщі, кримські відлуння поезії Л. Українки та Адама Міцкевіча, новаторство різножанрової творчості Ю.І. Крашевського у волинський період, особливості еволюції образної системи та проблематику польської прози на прикладі його творчості. Увагу приділено системі барокових образів у польськомовній поезії Д. Братковського, розглянуто збірник "Літос" П. Могили у полемічному дискурсі першої половини VII ст. та вказано на його роль у формуванні тогочасної літературної традиції. Проаналізовано окремі аспекти творчості С. Бжозовського, В. Гомбровича, А. Кусьневича, Е. Редлінського, С. Лема, М. Хороманського, Я. Дукая, А. Хцюка, а також І. Франка, Т. Шевченка, В. Стефаника та ін.

Розглянуто польсько-український літературний діалог. Вміщено окремі інтерпретації творчості українських письменників, важливе для польсько-українських стосунків дослідження "чорного романтизму" представників "української школи" в польському романтизмі. Висвітлено деякі аспекти історії та охарактеризовано студії з питань культурного трансферу в Центрально-Східній Європі.