Вперше науково обгрунтовано методику оцінювання рівня сформованої екологічної небезпеки окремих техногенних утворень "джерело техногенної сейсмічності - об'єкт, що зазнає сейсмотехновпливу", які є елементами гірничовидобувних, транспортних і промислових техноприродних геосистем регіону. Вперше створено наукові засади ідентифікації елементів сейсмотехносередовища, що включає класифікацію джерел техногенних землетрусів (за технологічними групами, потужністю, глибиною та просторовою зоною сейсмічної активності) та об'єктів, що зазнають сейсмотехновпливу (за походженням, рівнем екологічної небезпеки, який визначається на основі рангів надзвичайних ситуацій). Набули подальшого розвитку наукові підходи до управління екологічною безпекою сейсмотехнонавантаженого регіону, де базовим об'єктом управління є небезпечне техногенне утворення, а пріоритетність застосування управлінських заходів визначається за рівнем небезпеки утворень.

Определены основные принципы построения алгоритма управления экологической безопасностью региона с интенсивной техногенной сейсмической нагрузкой, на основании которых разработан эвристический алгоритм.

Исследована безопасность карьерных взрывов в контексте прямого влияния на население в условиях максимального приближения зон ведения буровзрывных работ к селитебной территории.

Определена система индексных показателей, характеризующих источники экологической опасности, сейсмоподверженные объекты, а также их опасные сочетания. Предложена методика оценивания уровня экологической опасности региона, формируемой факторами техногенной сейсмичности. Выявлены особенности оценки опасности, формируемой прямым и косвенным путями.

На основі сучасної теоретичної бази досліджень з питань техногенної сейсмоекології в регіональному аспекті та практичного досвіду комплексного дослідження чинників техногенної сейсмічності в конкретних сейсмотехнонавантажених регіонах з розробкою на базі одержаних матеріалів системи управління екологічною безпекою зазначених регіонів конкретизовано методологію практичної реалізації алгоритму синтезу системи управління екологічною безпекою сейсмотехнонавантаженого регіону. Основу зазначеної методології становить детальний якісно-кількісний аналіз стану екологічної безпеки на об'єктовому та регіональному рівнях, процесу її формування та визначення системи організаційно-технічних заходів щодо зменшення негативного впливу техногенної сейсмічності на стан екологічної безпеки регіону.

Исследована эффективность методов снижения воздействия транспортных источников сейсмичности на здания и сооружения, основанные на регулировании процессов генерирования сейсмотехноволн и их распространения в геологической среде. Доказана целесообразность их применения в условиях населенных пунктов.

Проаналізовано коливання, створені автомобільним, залізничним транспортом та обладнанням промислових підприємств. Встановлено, що рівень техногенної сейсмічності в окремих випадках може перевищувати рівень природної сейсмічності в досліджуваному регіоні. Визначено зони розповсюдження небезпеки, що формується під впливом техногенної сейсмічності на об'єкти району досліджень, розроблено карту сейсмічного навантаження досліджуваної території. Визначено основні джерела техногенної сейсмічності в районі та рівні загрози для промислових об'єктів та об'єктів селітебної забудови, залізничних та автомобільного мостів. Встановлено, що значна територія селітебної забудови перебуває в зонах відчутної сейсмічності та перевищення допустимих санітарних рівнів вібрації в житлових приміщеннях. Визначено характер та рівень потенційної небезпеки техногенних утворень. Більшість утворень мають локальний та місцевий рівень потенційної небезпеки. Зниження інтенсивності сейсмотехнохвиль необхідно проводити майже на 40 % території досліджуваного регіону.

На основі сучасної теоретичної бази досліджень з питань техногенної сейсмоекології та практичного досвіду комплексного дослідження чинників техногенної сейсмічності проаналізовано термінологічний апарат сучасної сейсмотехноекології та таксономію її основних елементів: джерел та типів землетрусів, об'єктів їх впливу, механізму формування екологічної небезпеки. В результаті проведено систематизацію існуючих класифікацій землетрусів та їх джерел, їх адаптацію під техногенний генезис, встановлено ряд специфічних об'єктів та явищ, а також їх характеристики, що не мали чіткого визначення, науково обгрунтовано термінологію, що відповідає їх суті. На підставі генетично-морфологічного аналізу джерел техногенної сейсмічності встановлено основні види техногенних землетрусів та об'єктів їх впливу. На основі позиційних та функціональних ознак техногенних сейсмічних полів розроблено класифікації техногенних землетрусів за глибиною виникнення, інтенсивністю та частотою коливань, зоною поширення, періодичністю впливу, характером коливального процесу, масштабом територіальної емісії небезпеки. Встановлено рівні небезпечного біологічного та психологічного впливу на населення та ступені небезпечного впливу техногенних землетрусів на споруди.

Важливим чинником екологічної безпеки нафто-газотранспортних комплексів є сейсмічність. Любий сейсмічний прояв може стати додатковим механічним навантаженням на конструктивні елементи обладнання та ініціювати аварійну ситуацію. Джерела сейсмічності можуть бути зовнішні та внутрішні. Тому, в роботі на основі сучасної теоретичної бази досліджень з питань техногенної сейсмоекології та практичного досвіду комплексного дослідження чинників техногенної сейсмічності проаналізовано процес формування екологічної небезпеки родовищ вуглеводнів та об'єктів нафто-газотранспортних систем внутрішніми та зовнішніми чинниками сейсмічного генезису. Проаналізовано просторові та експлуатаційні аспекти формування негативного впливу техногенної та природно-антропогенної сейсмічності на геологічне середовище та технологічні об'єкти родовищ та систем транспортування нафти і газу, встановлено пріоритетні джерела та напрямки поширення небезпеки в умовах нафто-газоносних районів Дніпровсько-Донецької западини. Встановлено, що інтенсивність сейсмоколивань техногенного генезису та можливих природних сейсмічних проявів на досліджуваних територіях є еквівалентними, що обгрунтовує необхідність проведення районування території за чинниками техногенної сейсмічності при будівництві та експлуатації даних об'єктів.

Важливим чинником екологічної безпеки нафто-газотранспортних комплексів є техногенна сейсмічність. На основі сучасної теоретичної бази досліджень з питань техногенної сейсмоекології та практичного досвіду комплексного дослідження чинників техногенної сейсмічності проаналізовано процес формування екологічної небезпеки нафто-газопроводів транспортними джерелами техногенної сейсмічності з метою розробки комплексу заходів з управління екологічної безпекою території, що базується на зниженні негативного впливу транспортних джерел техногенної сейсмічності на нафто-газопроводи. Встановлено рівні небезпеки в зонах мінімально допустимих відстаней від об'єктів нафто-газотранспортної системи до автомобільних та залізничних магістралей. Досліджено ефективність методів зниження впливу транспортних джерел сейсмічності на нафто-газопроводи, що грунтуються на регулюванні процесів генерування техносейсмохвиль та їх розповсюдження в геологічному середовищі. Доведено доцільність їх застосування в зонах максимального наближення об'єктів автомобільного, залізничного та трубопроводного транспорту. Встановлено, що пріоритетними методами при вирішенні питань зниження негативного впливу транспортної сейсмічності на екологічну безпеку об'єктів нафто-газотранспортної системи є модернізація залізничних колій, ремонт автомобільних доріг, корегування схем та режиму руху транспорту, насадження дерев вздовж магістралей. Вони, також, є найбільш доцільними з економічної точки зору, оскільки не потребують улаштування додаткових сейсмозахисних споруд.

Часто при розробці логістичних схем зустрічаються ситуації, коли характеристика міської забудови та система поводження з ТПВ, що історично склалася, абсолютно не відповідають сучасним санітарним нормативам проектування поселень. Тому, в роботі на прикладі м. Лохвиця проаналізовано вплив на формування сучасних стратегій логістичного планування систем поводження з ТПВ в населених пунктах центральної частини України історично сформованих особливостей, пов'язаних з їх архітектурно-планувальними, адміністративно-функціональними, соціально-економічними умовами. Розглянуто можливі варіанти подальшого розвитку системи поводження з ТПВ у Лохвицькій ОТГ на основі існуючих на даний час схеми. Встановлено лімітуючі чинники логістичного проектування системи збору ТПВ на різних етапах реалізації регіональної стратегії поводження з ТПВ. Так, в конкретно розглянутій ситуації на етапі планування системи унітарного збору таким чинником виступає не об'єм відходів, який машина може зібрати за один рейс (як при класичній планово-подвірній схемі), а кількість операцій завантаження, які машина здатна зробити протягом робочої зміни. Розглянуто можливі варіанти впровадження етапу організації повного унітарного збору ТПВ, їх особливості, показники технологічної та економічної ефективності. Встановлено пріоритетні варіанти та напрямки їх впровадження. Зазначено необхідність врахування ментальних особливостей та вікових фізичних можливостей населення.

Часто при розробці логістичних схем зустрічаються ситуації, коли характеристика міської забудови та система поводження з ТПВ, що історично склалася, абсолютно не відповідають сучасним санітарним нормативам проектування поселень. Тому, в роботі на прикладі м. Лохвиця проаналізовано вплив на формування сучасних стратегій логістичного планування систем поводження з ТПВ в населених пунктах центральної частини України історично сформованих особливостей, пов'язаних з їх архітектурно-планувальними, адміністративно-функціональними, соціально-економічними умовами. Розглянуто можливі варіанти подальшого розвитку системи поводження з ТПВ у Лохвицькій ОТГ на основі існуючих на даний час схеми. Встановлено лімітуючі чинники логістичного проектування системи збору ТПВ на різних етапах реалізації регіональної стратегії поводження з ТПВ. Так, в конкретно розглянутій ситуації на етапі планування системи унітарного збору таким чинником виступає не об'єм відходів, який машина може зібрати за один рейс (як при класичній планово-подвірній схемі), а кількість операцій завантаження, які машина здатна зробити протягом робочої зміни. Розглянуто можливі варіанти впровадження етапу організації повного унітарного збору ТПВ, їх особливості, показники технологічної та економічної ефективності. Встановлено пріоритетні варіанти та напрямки їх впровадження. Зазначено необхідність врахування ментальних особливостей та вікових фізичних можливостей населення.

Викладено у представленій колективній монографії з позицій забезпечення екологічної безпеки результати екологічних досліджень навколишнього середовища із акцентуванням на технологіях захисту навколишнього середовища, раціонального використання природних ресурсів, напрацюваннях у галузі відновлювальної енергетики, проблемах збереження біорізноманітгя та реалізації сучасних природоохоронних концепцій і стратегій. Наведено деякі розвідки щодо наслідків для довкілля воєнних дій, повꞌязаних із вторгненням Російської Федерації в Україну.

У збірнику наведено наукові, науково-практичні та науково-методичні матеріали з екологічних проблем довкілля, питань збереження біорізноманіття та розвитку заповідної справи в регіонах, здоров’я й хвороб людини, біоетики. Звернено увагу на оздоровчий потенціал природних чинників, зокрема апітерапії. Запропоновано деякі здоров’язберігаючі технології, конкретний досвід і методики екологічної та валеологічної освіти.