Розглянуто іслам як одну зі світових релігій, що відіграє помітну роль у сучасному суспільно-політичному житті глобального суспільства. Висвітлено історичні передумови виникнення та розповсюдження ісламу. Охарактеризовано природні умови й історичні області Аравійського півострова, побут та звичаї мешканців доісламської Аравії, особливості формування арабської нації, доісламські вірування арабів. Увагу приділено особливостям віровчення й культової практики мусульман, а також історії раннього ісламу.

Проаналізовано сучасні тенденції розвитку ісламістських рухів і суфійських тарікатія, а також нові форми їх діяльності у вигляді мережевих структур, та особливості - глобальні та локальні - взаємовідносини між цими течіями у сучасному ісламі. Встановлено, що аналіз основних підходів до розуміння ісламізму, тенденцій його історичного розвитку й ідеологічних засад дозволяє встановити релігійні, ідеологічні та соціальні чинники виникнення та поширення ісламізму та констатувати його головні ідеологічні засади. Серед соціальних чинників виникнення ісламізму виділено національно-визвольний рух на Близькому Сході та пов'язані з ним соціально-політичні процеси всередині мусульманської спільноти та поза її межами. Розглянуто сучасні дослідження суфізму, його теоретичні положення й організаційні аспекти, що дозволяє системно осмислити взаємовідносини між суфізмом й ісламізмом і виявити їх характерні наслідки в глобальному вимірі та в локальному, зокрема, - українському контексті.

Висвітлено семантику поняття толерантності. Викладено історичний аспект формування зазначеного поняття. Розглянуто вияви інтолерантності. Вивчено рівні та форми релігійної толерантності. Проаналізовано парадигмальне значення біосферно-ноосферної концепції В. Вернадського для стилю мислення ХХ ст. Увагу приділено соціальним виявам толерантності. Досліджено прикладний аспект комунікативної толерантності.

Відображено внутрішню складність і динаміку релігійної експресії у Східній Європі, яка постійно зустрічається з політичними викликами, зокрема рухливістю кордонів (фізичних та уявних) і масовими міграціями. Зазначено, що крах комуністичної епохи призвів до гібридних форм політизації релігійного життя, особливо тоді, коли нові незалежні держави прагнули закріпити свою легітимність, інтегруючи релігію в національні/націоналістичні візії історії. У низці країн в цьому постколоніальному, посткомуністичному регіоні-фронтирі релігія сприймається як надзвичайно важлива складова національної ідентичності, належності до певної спільноти, що пов'язується з давньою історією певного народу та його героїчним минулим. Останнє нерідко викликає до життя непримиримі суперечності з країнами-сусідами щодо візії спільної історії. Залучення релігії та релігійності до політичного, економічного, громадського життя у Східній Європі виявляє яскраву різноманітність релігійних форм, текстів та обрядів, оспорюваних і спільних святинь, а також цілу низку сект, культів, вірувань та інших багатошарових за своєю природою рухів, які складають еклектичну картину релігійного плюралізму в регіоні. Висвітлено широкий спектр досліджень з окресленої тематики на регіональному та локальному рівнях - від Підкарпаття до Кавказу - від середини XX ст. до початку XXI ст.