Розглянуто малодосліджені та недостатньо висвітлені вітчизняною історіографією аспекти історії різних кочових народів (болгар, мадяр, печенігів, половців), що перебували або довгий час мешкали на південних землях сучасної України. Особливу увагу акцентовано на генезі державності у кочовиків та чинниках, які прискорювали або гальмували цей процес.

Період X - XII ст. охарактеризовано як час формування політичного осередку Чернігівщини та ранньофеодальних центрів: Чернігів, Сновськ, Стародуб, Новгород-Сіверський. Оформлення державних кордонів Чернігівського князівства відбувалось за рахунок приєднання племінних територій східних сіверян, радимичів і вятичів. Обособлення Лівобережжя з 1024 р. до 1036 р. сприяло піднесенню Чернігова, формуванню місцевого політичного та адміністративного апарату управління.

Розглянуто проблему формування Чернігівської землі, процес освоєння краю сіверянами, надано загальну характеристику його населення. Відзначено особливості господарства, в цьому аспекті охарактеризовано сільське господарство, ремесло, головні міста даної землі. Простежено процес князівського опанування Чернігівщиною, надано характеристику особливостей її політичного устрою - князівства та головні риси внутрішньої та зовнішньої політики чернігівських династій. Окрему увагу приділено процесу правління Святославичів (Ольговичів - Давидовичів) та встановленню їх влади на території Чернігівської землі, Чернігівського та Новгород-Сіверського князівств та їх складових частин, а також формуванню кордонів окремих володінь Святославичів. Досліджено осередки Чернігівської землі та процеси державотворення на їх території, характерні ознаки державного утворення.