Розглянуто погляди літературознавців на національний локус літератури Закарпаття. Проаналізовано художню специфіку прозової спадщини Михайла Томчанія в контексті літератури Закарпаття 30 - 50-х років ХХ ст. Спираючись на праці С. Андрусів, Ю. Балеги, В. Бирчака, О. Мишанича, І. Шинкаря та інших, доведено, що закарпатська література - невід'ємна частина вітчизняної літератури. Виявлено, що художня специфіка прозової спадщини М. Томчанія 30 - 50-х років ХХ ст. вбачається в прихильності автора до новелістичного жанру. На прикладі збірок "Шовкова трава" (1950), "Закарпатські оповідання" (1953), повісті "Наша сім'я" розкрито характерні риси індивідуальної поетики М. Томчанія.

Вперше в українському літературознавстві шляхом аналізу художнього та літературно-критичного матеріалу визначено й описано іманентні поетикальні особливості прози М. Томчанія в контексті закарпатського локусу, літературної традиції та культурно-історичної доби. Вперше охарактеризовано у творах митця національні архетипи Дому - Поля - Храму (С. Кримський), Роду, часопросторових вимірів сюжетів. На прикладі його прози вдосконалено та поглиблено дефініцію розуміння поетики як системи художніх засобів, зреалізованих через формозмістову єдність художнього твору. Витлумачено поняття "ментально-національної ідентичності" в аспекті змінної, рухливої категорії, яка полягає у відчутті приналежності суб'єкта до своєї нації завдяки певному набору ментальних рис, національних архетипів, символів тощо. Набуло подальшого розвитку дослідження модусів ментально-національної ідентичності в прозі митця, засобів характеротворення, художньо-мовленнєвої організації трилогії "Жменяки" на рівні лексичної, лексико-фразеологічної (тропи), синтаксичної (стилістичні фігури) та звукової (фоніки) сфер художньої мови (А. Ткаченко).