Визначено сутність фінансового посередництва, його функції та моделі, посередницьку роль банків України на фінансовому ринку. Розкрито теоретичні, інституційні засади інтеграції та розвитку банківського, промислового та страхового капіталів. Викладено теоретико-методологічні засади регулювання і нагляду в банківській справі, проблеми їх організації та напрями вдосконалення, інструментарій для прийняття рішень з питань грошово-кредитної політики, а також проблеми валютного контролю в банківському секторі та регулювання присутності іноземного капіталу у вітчизняній банківській системі. Висвітлено сутність, чиннники та індикатори фінансової безпеки комерційних банків і банківської системи.

Определены сущность финансового посредничества, его функции и модели, посредническая роль банков Украины на финансовом рынке. Раскрыты теоретические, институционные основы интеграции и развития банковского, промышленного и страхового капиталов. Изложены теоретико-методологические основы регулирования и надзора в банковском деле, проблемы их организации и направления усовершенствования, инструментарий для принятия решений по вопросам денежно-кредитной политики, а также проблемы валютного контроля в банковском секторе и регулирования присутствия иностранного капитала в отечественной банковской системе. Освещены сущность, факторы и индикаторы финансовой безопасности коммерческих банков и банковской системы.

Розглянуто питання функціонування банків в депозитарній інфраструктурі фондового ринку України. Підкреслено необхідність належного обліку прав власності на цінні папери для побудови прозорого фондового ринку. Обгрунтовано заходи щодо підвищення рівня банківського сервісу в частині надання депозитарних послуг.

Досліджено теоретичні та практичні питання функціонування депозитарної системи в інфраструктурі ринку цінних паперів. Проведено її диференціацію за двома основними блоками - депозитарним та інвестиційно-торговельним. Показано й обгрунтовано модель взаємодії депозитарних та інших фінансових інститутів за умов формування експериментального фондового ринку. Розкрито суть поняття "депозитарна послуга", модифіковано їх класифікацію за різними ознаками. Проведено порівняльний аналіз функціонування депозитарних моделей у різних країнах світу. Визначено особливості сучасного стану депозитарної інфраструктури та проблеми розвитку ринку даних послуг в Україні. Проаналізовано ризики депозитарної діяльності. Обгрунтовано можливості їх мінімізації з використанням триелементної системи ризик-менеджменту. Розроблено варіанти реорганізації Національної депозитарної системи та визначено можливості вдосконалення депозитарного обслуговування учасників ринку цінних паперів, а саме: використання CASE-технологій, впровадження прямих розрахункових міждепозитарних відносин; поєднання функцій зберігача та реєстратора. Удосконалено інституційну базу функціонування банку-зберігача на ринку депозитарних послуг завдяки розвитку його сервісної спеціалізації.

Висвітлено актуальні проблеми формування державного бюджету та бюджетної стратегії підтримки економічного зростання за умов реалізації Програми економічних реформ на 2010 - 2014 рр. "Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава". Акцентовано увагу на макроекономічних передумовах бюджетної стабілізації з урахуванням ризиків економічних коливань і глобальних фінансових шоків. Визначено основні напрями бюджетної політики, а також пріоритети її раціональності, антикризової спрямованості, протидії борговим ризикам. Проаналізовано міжнародний досвід оцінки якості бюджетних систем, бюджетної консолідації та децентралізації. Розглянуто особливості формування доходів і тенденції змін у структурі видатків державного бюджету, заходи щодо обмеження дефіциту державного бюджету та підвищення ефективності управління державним і гарантованим державою боргом. Наведено пропозиції щодо подальшої гармонізації бюджетного, податкового та митного законодавства в контексті імплементації новацій Бюджетного та Податкового кодексів України, адміністративної реформи. Висвітлено напрями "перезавантаження" державних фінансів, забезпечення прозорості вітчизняної бюджетної системи.

Подано зіставні показники розвитку макроекономіки, промисловості, аграрного, зовнішньоекономічного та фінансового секторів та ринку праці за 1991 - 2009 рр. Висвітлено динаміку та структурні зміни в гірничо-металургійному та паливно-енергетичному комплексах, на внутрішньому ринку України, міжнародних фінансових операцій, реалізації інвестиційного ресурсу в технологічний розвиток економіки. Визначено перспективи розвитку партнерства бізнесу та держави.

Висвітлено теоретико-методологічні засади стійкості комерційного банку та банківської системи, кредитних спілок, страхових компаній і страхової системи, державної пенсійної системи та недержавних пенсійних фондів, фондового ринку. Визначено сутність, чинники виникнення й особливості прояву банківських криз. Надано оцінку стійкості банківської системи України та її інститутів, вітчизняних мікрофінансових організацій і страхових компаній, пенсійного і фондового ринків. Викладено механізми забезпечення стійкості банківської системи України, подолання кризових явищ на вітчизняному ринку іпотечного кредитування, організації процесу управління ризиками в банку. Проаналізовано напрями забезпечення фінансової стійкості страхових компаній і страхової системи, шляхи підвищення стійкості пенсійного забезпечення в Україні, заходи відновлення стійкості фондового ринку.

Освещены теоретико-методологические принципы устойчивости коммерческого банка и банковской системы, кредитных союзов, страховых компаний и страховой системы, государственной пенсионной системы и негосударственных пенсионных фондов, фондового рынка. Определены сущность, факторы возникновения и особенности проявления банковских кризисов. Дана оценка устойчивости банковской системы Украины и ее институтов, отечественных микрофинансовых организаций и страховых компаний, пенсионного и фондового рынков. Изложены механизмы обеспечения устойчивости банковской системы Украины, преодоления кризисных явлений на отечественном рынке ипотечного кредитования, организации процесса управления рисками в банке. Проанализированы направления обеспечения финансовой устойчивости страховых компаний и страховой системы, пути повышения устойчивости пенсионного обеспечения в Украине, меры по восстановлению устойчивости фондового рынка.

Висвітлено актуальні проблеми формування державного бюджету та бюджетної стратегії підтримки економічного зростання за умов реалізації Програми економічних реформ на 2010 - 2014 рр. "Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава". Акцентовано на макроекономічних передумовах бюджетної стабілізації з урахуванням ризиків економічних коливань та глобальних фінансових шоків, основних напрямах бюджетної політики, пріоритетах її раціональності, антикризової спрямованості, протидії борговим ризикам. Проаналізовано міжнародний досвід оцінювання якості бюджетних систем, бюджетної консолідації та децентралізації, особливості формування доходів і тенденції змін в структурі видатків державного бюджету, заходи щодо обмеження дефіциту державного бюджету, підвищення ефективності управління державним і гарантованим державою боргом. Обгрунтовано пропозиції щодо подальшої гармонізації бюджетного, податкового та митного законодавства у контексті імплементації новацій Бюджетного та Податкового кодексів України, адміністративної реформи. Висвітлено напрями "перезавантаження" державних фінансів, забезпечення прозорості бюджетної системи.

Охарактеризовано особливості роботи банків на фондовому ринку України. Проведено якісний та кількісний аналіз вкладень банків у цінні папери на фоні загального збільшення активних операцій у цілому. Відмічено, що інвестиційний портфель банків останніми роками має тенденцію до зростання. Зроблено висновки щодо можливого зростання активності банків на фондовому ринку.

Розглянуто основні передумови та тенденції трансформаційних процесів, характерних для сучасного етапу розвитку банківського сектора в Україні (вихід європейських банків та їх заміна вітчизняними і російськими банками, консолідація банківського капіталу, переорієнтація на внутрішні ресурси, кредитна стагнація). Зроблено наголос на ключових структурно-функціональних зрушеннях, які визначатимуть (обмежуватимуть) розвиток банківського сектора у 2014 р. Акцентовано на важливості забезпечення стимулюючого впливу банківського сектора на економічний розвиток за умов конфлікту векторів економічної інтеграції та політичної невизначеності.

Висвітлено особливості та закономірності виникнення деформацій у банківських системах. Викладено сучасні тенденції структуризації та сегментації банківських систем. Наведено макро- та мікровимір деформації банківської системи України. Розкрито особливості стабілізації банківської системи України в період фінансової кризи. Розглянуто шляхи вдосконалення регулювання ліквідності банків України на основі стандартів Базельського комітету (Базель ІІ).

Політика кількісного пом'якшення (ПКП) набула поширення у ході реалізації спроб подолати наслідки поточної фінансово-економічної кризи. Запроваджена на розвинутих ринках, вона мала помітний вплив і на ринки, що розвиваються. Наслідки цієї політики для розвинутих країн та її транскордонний вплив на ринки країн, що розвиваються, є предметом актуальної наукової дискусії. Досвід реалізації ПКП у США показав її ефективність щодо подолання ряду вагомих проблем. Водночас значні обсяги ліквідності, емітовані на розвинутих ринках, які перетекли на ринки країн, що розвиваються, і створили загрози їх фінансовій стійкості. ЄЦБ тривалий час утримувався від проведення ПКП, побоюючись боргової кризи та зростання інфляції. Лише після зміни керівництва ЄЦБ, усвідомлення загрози дефляції та наявної пастки ліквідності в ЄС оголосили про початок ПКП. Особливості реалізації ПКП у ЄС полягають у тому, що європейські ринки вже насичені ліквідністю. Підтвердження цьому - зростання обсягів активів з від'ємною дохідністю. У цих умовах головні перспективи від реалізації ПКП у ЄС пов'язані з девальвацією євро (що може підтримати європейських виробників), а також перекредитуванням урядів і підприємств з метою зниження їх боргового тягаря. Наслідки реалізованої у США ПКП мали обмежений вплив на Україну через її слабку інтеграцію з ринками цих країн і незначну привабливість української економіки для інвесторів. Водночас кількісне пом'якшення, що розпочав ЄЦБ, може мати більший вплив на вітчизняні фінансові ринки. Зміцнення зв'язків з країнами ЄС підвищує потенційну доступність капіталу, емітованого ЄЦБ у рамках ПКП.

Розглянуто фінансово-економічні та соціальні складові, на які впливатиме запровадження третього рівня системи пенсійного забезпечення. На фінансування покриття дефіциту ПФУ у 2018 р. з Державного бюджету України було заплановано 139,6 млрд грн, або 40 % від загального обсягу коштів у Пенсійному фонді України. Для недержавних пенсійних фондів (НПФ) характерна політика формування портфеля з інвестиційних інструментів найнижчого ступеня ризику, але основна умова інвестування - одержання доходу, який би забезпечив не тільки приріст пенсійних активів, а й захист коштів від інфляційних ризиків. Проаналізовано основні показники діяльності недержавних пенсійних фондів за період з 2008 по 2016 рр. Зауважено, що основними активами для інвестування пенсійних фондів в Україні є депозити, облігації вітчизняних підприємств та державні боргові інструменти. Частка прибутку від інвестування в активах НПФ за останні роки зменшилася і дохідність інвестицій знизилася. На причини падіння прибутковості інвестицій НПФ вплинули: переоцінка власних активів, зміна лістингових правил торгівлі акціями підприємств, втрата НПФ депозитів у неплатоспроможних банках. В Україні немає інструментів, які б могли гарантувати адекватний прибуток за високого рівня надійності. На ринку якісні корпоративні цінні папери відсутні, а рівень доходності депозитів в основному був нижчим за рівень інфляції. Виділено тенденції, що впливають на формування та диверсифікацію портфеля цінних паперів пенсійними фондами. Обгрунтовано заходи, які матимуть стимулюючий ефект для розвитку третього рівня системи пенсійного забезпечення громадян та диверсифікації інвестиційного портфеля НПФ. Доведено, що в основу впровадження другого рівня пенсійного страхування має бути покладено реформування фінансової системи та фондового ринку. Без повноцінної системи пруденційного нагляду та регулювання діяльності НПФ та їх адміністраторів упровадження другого рівня пенсійної реформи не має сенсу. Важливі фактори для проведення реформи пенсійної системи - чітка орієнтованість владних органів на макрофінансову стабільність, підтримку роботи ефективної та стабільної банківської системи і розвитку страхового бізнесу.

Висвітлено проблеми формування системного бачення розвитку української промисловості й обгрунтування ії спроможності стати ключовим елементом стратегії економічного розвитку. Оцінено перспективи розвитку галузевих ринків, які є важливими для здійснення реформ у переробній промисловості, з урахуванням специфічних проблем їх функціонування та обгрунтуванням механізмів та інструментів для розвитку потенціалу ключових ринків. Запропоновано шляхи нарощування технологічної та ресурсної бази для модернізації промисловості, які зумовлені інноваційним розвитком і переходом до цифровізації промислового виробництва, доступом до фінансових ресурсів і ринків капіталу, можливостями розвитку кадрового потенціалу галузі. Обгрунтовано напрями посилення глобальних зв'язків у міжнародній торгівлі промисловими товарами та запропоновано механізми сприяння інтеграції України у глобальний ринок.

Проаналізовано фінанси корпоративного сектора економіки України. Розкрито специфіку формування моделей фінансування бізнесу, в основі яких лежить використання тіньових резервів та офшоризація фінансових відносин. Показано, що бізнес не орієнтується на залучення капіталу на фінансових ринках: він або свідомо не відповідає вимогам фінансового ринку, не маючи наміру мати справу із зовнішнім фінансуванням (квазіризикова модель), або свідомо уникає відносин із фінансовим сектором задля мінімізації ризиків (консервативна модель).

Дано визначення поняття "фінтех" як інноваційної галузі та як фінансового продукту. Узагальнено процеси та можливості використання інноваційних технологій, - зокрема блокчейну, штучного інтелекту, Big Data, хмарних технологій, штучних нейронних мереж, технологій машинного навчання - для індустрії фінансових послуг. Визначено перспективність застосування таких інноваційних технологій для розширення кредитування, зменшення кредитних, інвестиційних та інших ризиків, персоналізації фінансових пропозицій для клієнта, трейдингу, грошових переказів, страхового бізнесу та ін. Проаналізовано світові інвестиції в фінтех у період з 2013 по 2019 рр. Зроблено висновок про збільшення загальних обсягів інвестицій та зростання середньої вартості однієї угоди за останні два роки. Проаналізовано застосування фінтеху для локальних ринків та у різних сферах індустрії фінансових послуг, зокрема інвестиції в InsurTech. Розкрито можливості впровадження фінтеху в регіональному розрізі. Зроблено висновок про зростання охоплення фінтех-послугами населення країн, де традиційний ринок фінансових послуг є менш розвиненим. Країнам із розвиненим фінансовим ринком притаманний консервативний підхід та відставання у впровадженні фінансових технологій. При цьому зазначено високий рівень концентрації інвестицій саме на розвинених ринках. Зроблено висновок про перспективність упровадження діджиталізації у фінансовій та інших галузях в Україні, зокрема це стосується безготівкових розрахунків страхових компаній, грошових переказів та послуг, що пов'язані з RegTech. Виділено пріоритети розвитку фінтеху в Україні в частині підвищення цифрової грамотності, кешлес-економіки, розвитку фінтех-екосистем. Розглянуто позитивний та негативний ефект від впровадження фінтеху. Підкреслено, що проблеми, які потребують вирішення, стосуються ризиків, пов'язаних із персональною безпекою, втручанням в особисте життя, втратою персональних даних, кібербезпекою, скороченням робочих місць тощо.

Уперше у вітчизняній економічній і правовій літературі досліджено природу і особливості деформацій фондового ринку як складової ринку капіталів у взаємозв'язку з системою відповідальності за зловживання ринком (market abuse). Розкрито сучасну доктрину й представлено системний аналіз з урахуванням міжнародного досвіду, стану чинного та перспективного законодавства України, розкрито проблеми протидії правопорушенням на фондовому ринку, а також кримінально-правової та адміністративної відповідальності за зловживання ринком та інші, суміжні з такими діяннями, зловживання. Висвітлено проблеми юридичної визначеності та конкуренції правових норм, що застосовуються при регулюванні ринкових відносин, наведено рекомендації щодо удосконалення законодавства та юридичної практики.

Проаналізовано структуру зовнішніх боргових зобов'язань за період з 2011 по 2021 рр. та у період з початку повномасштабного вторгнення. Визначено, що зовнішні державні зобов'язання стануть домінуючою формою залучення фінансових ресурсів у державний бюджет, а їх сума з урахуванням прогнозних даних може перевищувати 70 % ввп України, що загрожуватиме фінансовій безпеці держави. Дано оцінку складнощам реструктуризації зовнішнього боргу у розрізі питомої ваги кредитора та ваги короткострокових виплат, що припадають на період 2022 - 2023 рр. Зроблено висновок, що на початок 2022 р. найбільшу питому вагу у структурі зовнішніх зобов'язань становила заборгованість за випущеними цінними паперами на зовнішніх ринках та зобов'язання перед міжнародними фінансовими організаціями та ЄС. Основні виплати за ними припадають на треті квартали 2022 та 2023 рр. (3,0 та 3,6 млрд дол. США відповідно), на сплату відсотків припадає 30 % з усієї суми виплат. Розглянуто можливі механізми списання та реструктуризації зовнішніх боргів держави з урахуванням міжнародного досвіду пов'язаного із кризами та воєнними конфліктами. Проаналізовано такі механізми списання та реструктуризації зовнішньої заборгованості: План Брейді для реструктуризації заборгованості країн, що розвиваються; програми полегшення боргу для найбідніших країн - HIPC (heavily indebted poor countries) та MDRI (The Multilateral Debt Relief Initiative). Визначено напрями роботи з мінімізації зовнішніх зобов'язань України у 2022 - 2023 рр. Зроблено висновок щодо ініціювання ведення перемовин стосовно реструктуризації та списання зовнішнього боргового навантаження для полегшення тягаря виплат по зовнішніх боргах, зокрема і ввп-варрантів. Таке завдання повинно бути здійснене якнайшвидше до періоду настання найбільших виплат та з урахуванням наявної підтримки урядів провідних іноземних країн.

Починаючи із загальносвітової пандемічної кризи, наслідками якої стали розрив логістичних ланцюжків та призупинення роботи ряду секторів економіки, світова економіка зазнає дедалі більших втрат. Повномасштабна російська агресія проти України та уведення багатьма країнами санкцій проти РФ перетворили глобальну економіку на ще більш нестабільну та проблемну. У світі накопичуються макроекономічні проблеми, які спостерігатимуться у довгостроковому вимірі. Розглянуто вітчизняну фінансово-грошову сферу від початку російської агресії проти України у 2014 р. та на тлі постпандемічної світової кризи COVID-19. У перші місяці війни Україна - з малою відкритою сировинною економікою - утримала стабільність грошового обігу та не допустила паніки на фінансових ринках, на противагу 1998, 2008 та 2014 рр. Повномасштабна війна продовжила економічну кризу, до якої призвела епідемія COVID-19. Взаємовплив цих кризових обставин поглиблює дисбаланси у економічній та фінансовій системах як світу, так і у вітчизняних. Як прояви кризи розглянуто процеси розриву ланцюгів постачання товарів і сировини, негативний вплив на платоспроможність підприємств за рахунок зменшення попиту, з іншого ж боку - уряди фінансовими вливаннями запобігають швидкому банкрутству нежиттєздатних фірм задля збереження зайнятості - й наражають економіки на нові види ризику. Окреслено очікуваний перебіг процесів у вітчизняній фінансовій системі за тривалого продовження війни та відповідних макроекономічних втрат і невизначеності. Наведено рекомендації щодо заходів, яких необхідно терміново вжити задля підтримки банківського сектора з метою підвищення його ліквідності та платоспроможності в умовах, що склалися у 2022 р. Відзначено, що у боротьбі з інфляцією потрібно зважати на факт зростання цін на енергоносії, розрив логістичних ланцюгів товаровиробників, зменшення експортної виручки, збільшення цін на товари критичного імпорту. Антиінфляційні заходи в таких умовах можуть призвести до економічної стагнації та згортання внутрішнього виробництва.