Представлены результаты изучения современной экологической ситуации в акватории Севастополя. Рассмотрены вопросы взаимосвязей функционирования экосистем и социально-экономического развития. Представлены оптические характеристики вод, проанализирован видовой состав меропланктона как показатель экологической ситуации Севастопольской бухты.

Существенные изменения в фитопланктоне Черного моря, особенно в глубоководной восточной части, отмеченные с 70-х годов, обусловлены суммарным воздействием антропогенных и природных факторов. К первым относится изъятие и сезонное перераспределение речного стока, ко вторым - особенности атмосферной циркуляции. Возможно, под влиянием этого воздействия фитоплактон Черного моря перешел к качественно новому состоянию с низким уровнем видового разнообразия (по Шеннону).

Індекс рубрикатора НБУВ: Е50*820*801.631.3(922.8)

Рубрики:

Загальна ботаніка

Шифр НБУВ: Ж14253 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е582.2*602-26

Шифр НБУВ: Ж66348 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е521.28*99

Рубрики:

Chlorophyta Зелені водорості

Шифр НБУВ: Ж66348 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е0*820*801.631.3(007)

Рубрики:

Загальна біологія

Шифр НБУВ: Ж24597 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Рассмотрена мезо-масштабная пространственная и сезонная изменчивость гидролого-гидрохимической структуры вод и биохимических компонент микропланктона - АТФ и хлорофилла "а" в Севастопольской бухте (Черное море) по результатам исследований 2004 - 2005 гг. Приведена сезонная характеристика видового состава и численности фитопланктона, вариация биомасс гетеротрофных популяций в разных районах бухты. Выявленные характеристики определяются климатическими, гидрометеорологическими и гидродинамическими факторами и антропогенным влиянием. Показаны устойчивые аномальные изменения в гидрохимической структуре акватории и отличительная характеристика эко-географических районов бухты, в том числе по степени и характеру антропогенного воздействия. В период летней стагнации при избыточном содержании биогенных элементов, органического вещества и высокой температуре наблюдается массовое "цветение" фитопланктона, что характерно для загрязненных акваторий. Систематически наблюдалось формирование зон гипоксии в придонном слое как следствие длительного загрязнения при отсутствии оптимальных природоохранных мер в бухте. Материалы исследований позволяют верифицировать гетеротрофно-фотоавтотрофный индекс качества морской среды обитания микропланктона в Черном море.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е521.20*60

Рубрики:

Cyanophyta (Cyanobacteria, Cyanophyceae, Myxophyceae, Phycochromophyceae, Schizophyceae) Синьо-зелені водорості (ціанобактерії)

Шифр НБУВ: Ж66348 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено структурні характеристики фітопланктону у різних районах північної частини Чорного моря протягом річного циклу (березень, травень, липень, вересень, листопад 1992 та лютий 1993 рр.). Особливості сезонної сукцесії та рівень розвитку фітопланктону у 1992 - 1993 рр. зіставлено з їх багаторічними тенденціями. Показано просторовий зв'язок структурних характеристик фітопланктону у глибокій частині моря з океанографічними параметрами. Визначено відміни стану фітопланктону у зонах підйому води у порівнянні з суміжною акваторією. Зафіксовано збільшення значення перидінійових та золотистих водоростей у фітопланктоні Чорного моря. Особливо це властиво для відкритої частини моря. Виявлено, що зміни біомаси водоростей у значній мірі обумовлені атмосферною циркуляцією, яка діє не безпосередньо, а за особливостями поля течій. Вперше кількісно доведено, що суттєві зміни у фітопланктоні відкритого моря обумовлені сумарною дією природних (атмосферна циркуляція) та антропогенних (безповоротне водокористування) факторів. Наслідки цього негативно впливають на величину біорізноманіття у фітоцені (за інформаційною ентропією Шенона) та знижують сталість екосистеми до зовнішнього впливу.

С помощью анализа рядов гидрометеорологических и биотических характеристик экосистемы Черного моря и сопоставлении их временных отрезков методом нулевых гипотез установлено, что существенные изменения в ней, произошедшие в период с 1973 по 2006 гг., обусловлены наложением влияния потепления климата Земли на обычные автоколебательные изменения климата с 70-летним периодом.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е521.213*803.1-22

Шифр НБУВ: Ж24491 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На основе трехлетнего биофизического мониторинга в прибрежье Севастополя выявлены характерные особенности вертикальной структуры и сезонной динамики интенсивности поля биолюминесценции, обусловленные гидрофизическими параметрами среды, а также вариабельностью количественных и качественных характеристик динофлагеллят. Показано, что в годичном цикле существует 4 типа вертикальной структуры поля биолюминесценции, совпадающих с основными сезонами года. Каждый тип характеризуется специфическим набором доминирующих видов светящихся динофлагеллят с различными размерами клеток, что, наряду с их численностью, и определило величины их биомассы в тот или иной месяц. Сравнение среднегодовых величин интенсивности поля биолюминесценции в слое 0 - 60 м и их вариабельности показало, что в 2009 г. они были в 2 раза, а в 2011 г. в 1,5 раза ниже, чем в 2010 г., который отличался более жарким летом и теплой зимой. На основе уравнений линейной регрессии получена прогностическая модель для расчета биомассы светящихся динофлагеллят по интенсивности биолюминесценции.

Тезисы докладов II Международной конференции "Актуальные проблемы современной альгологии".

Приведены результаты исследований сезонной и межгодовой динамики вертикальной структуры поля биолюминесценции и уровня развития фитопланктонного сообщества на основе регулярного мониторинга в прибрежье г. Севастополя с января 2009 г. по сентябрь 2012 г. Проанализирована в районе мониторинга за 4-летний период изменчивость температуры поверхности моря (ТПМ) по реализациям спутниковых наблюдений и выделены года с экстремальной сезонной изменчивостью. В эти периоды наблюдались аномальное развитие поля биолюминесценции и отклонения в сезонной динамике обилия динофитовых водорослей. Аномалии (отклонения от среднего уровня) температурного режима поверхности моря приводят к перестройкам в таксономической структуре сообщества фитопланктона и увеличению размаха колебаний их параметров.

Впервые представлен чек-лист видов динофлагеллят Севастопольского прибрежья, на основе исторических и современных данных за последние 128 лет исследований. Список включает 156 видов (в т.ч. 2 подвида), относящихся к 49-ти родам, 29-ти семействам, 11-ти порядкам и 3-м классам. За весь анализируемый период (1886 - 2014) выявлено 26 видов светящихся динофлагеллят. Первые сведения о таксономическом составе микроводорослей Севастопольской бухты и прибрежья Севастополя были представлены в работе Переяславцевой (1886 г.). Список динофлагеллят содержал 16 видов. В 1948 г. Морозова-Водяницкая сделала первый ретроспективный анализ фитопланктона Черного моря, который включал 90 видов для Севастопольской бухты. В последующие годы эти исследования продолжили ученые ИнБЮМ (г. Севастополь). В результате ежемесячного экологического мониторинга Севастопольского прибрежья, проводимого отделом биофизической экологии ИнБЮМ НАН Украины с 2008 по 2014 гг., в пробах фитопланктона было определено 74 вида и 12 таксонов до уровня рода и выше, относящихся к 28-ми родам, 18-ти семействам, 7-ми порядкам, 2-м классам. Доминировали по числу видов роды Protoperidinium Berg (14), Dinophysis Ehrenb., Gymnodinium F. Stein, Prorocentrum Ehrenb. (по 7 видов) и Gonyaulax Diesing (6 видов). Из 74-х видов 20 были биолюминесцентами. Несмотря на более чем вековые исследования в прибрежной зоне Севастополя, существуют значительные расхождения как в количестве видов, так и в их составе, указанном в разных источниках, что требует дальнейших уточнений для корректной оценки разнообразия фитопланктона в регионе. Представленный список, со всеми внесенными поправками и обновлениями, является основой для приоритета дальнейших исследований и определения степени надежности названий видов, где частота цитирования видов в источниках предлагается как индикаторный показатель.

Обобщены результаты оригинальных исследований и данные о видовом составе диатомовых водорослей фитопланктона и бентоса прибрежья Севастополя и Севастопольской бухты. В рамках ежемесячного экологического мониторинга Севастопольского прибрежья, проведенного отделом биофизической экологии ИнБЮМ НАН Украины в 2009 - 2014 гг., в фитопланктоне было выявлено 48 видов, относящихся к 31 роду, 23 семействам, 18 порядкам и 3 классам отдела Bacillariophyta. Среди них 10 видов доминировали по численности в тот или иной сезон наблюдений, однако интенсивность их развития была существенно ниже, чем в предшествующие годы. Также проанализированы литературные источники, охватывающие период 1903 - 2014 гг. Всего в них упоминается 379 таксонов видового и внутривидового ранга. В результате их ревизии составлен наиболее полный за 111-летний период исследований список диатомовых водорослей прибрежья Севастополя и Севастопольской бухты, а также выполнена маркировка степени достоверности тех или иных видов фитопланктона, что является дополнительным ориентиром при рутинной обработке проб. Список включает 334 вида (379 ввт) из 107 родов, 62 семейств, 32 порядков и 3 классов Bacillariophyta. В данном районе наибольший вклад в видовое богатство диатомовых водорослей вносят бентосные виды, а в планктоне существенную роль играют тихопелагические формы (51 %). В дополнительных исследованиях нуждаются 85 таксонов.

Представлены результаты таксономической ревизии видового состава цианобактерий украинского сектора Черного моря. Составлен проверенный список, в который включены 184 вида из 68 родов Cyanoprokaryota, что составляет 81,7 % родов и 75,1 % видов цианобактерий, известных для всего Черного моря. Все виды проанализированы с точки зрения их современной трактовки. Дана их экологическая характеристика и общее распространение, указаны литературные источники. Распределение видового богатства по районам украинского побережья отражает их природные особенности, а также исторически сложившиеся региональные отличия в альгологических исследованиях. У берегов северо-западного Причерноморья обнаружено 94 вида из 37 родов цианобактерий; большинство таксонов (33 рода, 71 вид) выявлены в планктонных сообществах, 27 видов из 10 родов - в микрофитобентосе. Для Крымского побережья приводится 124 вида цианобактерий из 54 родов, из них 14 видов из 10 родов указываются для планктона, 117 видов из 51 рода найдены в бентосе. Черноморские виды побережья Украины представлены космополитами (37,8 %), субкосмополитами (19,2 %), европейскими видами (15,8 %), видами умеренных широт (14,7 %), а также евразийско-афро-американскими видами (12,4 %). В последние десятилетия отмечено расширение списка за счет обитателей экваториальных и субтропических районов, а также пресноводных форм, поэтому необходимо продолжить мониторинг видового состава черноморских цианобактерий.

Уперше на основі аналізу літературних даних і результатів власних досліджень, одержаних у 8 науково-дослідних експедиціях (1987, 1992 - 1993 і 2011 рр.) в акваторії Чорного моря, складено список видів динофлагелят Кримського прибережжя (Чорного і Азовського морів) України, а також різних типів водойм території півострова. Список видів Dinoіagellata дослідженого регіону налічує 196 видів (206 видових і внутрішньовидових таксонів), які відносяться до 64 родів, 36 родин, 15 порядків і 3 класів. Вісімнадцять видів відмічено для найменш вивченого району - території Криму, в прісних і солоних водоймах та грязевих вулканах, половина з них траплялася також у морських акваторіях. Динофлагеляти азовського прибережжя Криму та Керченської протоки подібні за кількістю видів, проте значно відрізняються за складом (26 і 31 відповідно, тільки 13 (25 %) з них - спільні). Основна кількість видів динофлагелят - це представники чорноморського прибережжя Криму, їх у 2,3 разу менше відомих для Чорного моря (196 і 447 відповідно). Для порівняння видового багатства динофлагелят з різних районів Криму велике значення мають дані зйомок усіх районів дослідження за стислий проміжок часу. Всього біля берегів Криму виявлено 74 види динофлагелят, які відносяться до 3 класів, 11 порядків, 22 родин та 30 родів. Найбільш багаті видами роди Protoperidinium Bergh (17), Dinophysis Ehrenb. (8), Gymnodinium F. Stein (7) і Prorocentrum Ehrenb. (6). На основі аналізу оригінальних і літературних даних та критерію подібності видового складу динофлагелят Криму запропоновано виділити 5 альгофлористичних районів: західне чорноморське прибережжя Криму (від Каркінітської затоки до м. Айя); південно-східне (від м. Айя до м. Такіль), Керченську протоку, азовоморське прибережжя Криму та сушу (в свою чергу, вона ділиться на степовий і гірськокримський райони) відповідно до районування.

Досліджено динаміку фітопланктону різних функціональних комплексів видів за умов кліматичних змін. Відомо про довгостроковий вплив попередніх холодних зим на сезонну сукцесію фітопланктону та інтенсивність "цвітіння" у відкритих водах Чорного моря. У прибережній зоні цей зв'язок ще недостатньо вивчено. На основі регулярних моніторингових досліджень у прибережній зоні Севастополя (2009 - 2014) встановлено особливості пербіг сезонної сукцесії в різні за кліматичними особливостями роки, на основі місячної температури поверхні моря. Роки з холодними осінньо-зимовими періодами, що їм передували (2012, 2014) відрізнялися від таких з теплими (2010, 2013) більш тривалим домінуванням за чисельністю діатомових комплексів, особливо дрібноклітинних видів, які характеризують початкову стадію сезонної сукцесії фітопланктону. Рівень розвитку діатомей і динофлагеллят був мінімальним у порівнянні з іншими роками, з запізненням періодів максимумів. Теплі ж роки характеризувалися більш раннім розвитком. Як діатомові, так і дінофлагелляти досягали максимального розвитку в теплі роки навесні й восени. У роки помірних температурних умов (2009, 2011) їх розвиток відбувався за аналогією з "холодними" або "теплими" роками. Описана сукцесія типова для північно-західної частини Чорного моря, зокрема прибережної зони Севастополя, і відрізняється для північно-західної частини, описаної авторами раніше (1992 - 1993). Відмінності полягали у збільшенні частки I і III стадій сукцесії за рахунок зниження II у порівнянні з 1992 - 1993 рр.

Наведено сучасні відомості про різноманіття Dinoflagellata України. Вивчення видового складу мікроводоростей в умовах сучасних кліматичних змін залишається актуальним. Динофлагеляти, особливо види, що світяться, є чутливими до аномалій в умовах теплого Чорного моря і можуть слугувати зручним індикатором стану аквальних екосистем завдяки швидкій реакції на зовнішні впливи. Використання електронної мікроскопії, а також молекулярно-генетичних методів дослідження за останні 10 років надали змогу спостерігати суттєві зміни в таксономічній системі відділу Miozoa суперкласу Dinoflagellata. На підставі аналізу 204 літературних джерел і ревізії таксономичного складу динофлагелят України, відповідно до міжнародної бази даних AlgaeBase, встановлено, що сучасний список Dinoflagellata України включає 370 видів (397 ввт), які відносяться до 3 класів, 14 порядків, 45 родин і 98 родів. Кількість видів, знайдених в Україні, на порядок є нижчою відомих на сьогодні для типу Miozoa у світі (3636), а їхній розподіл за порядками практично співпадає і є дуже нерівномірним: 3 порядки включають 63 % видів, відомих на даний час у цілому та 71 % знайдених в Україні. Найбільш різноманітно в Україні представлені порядки Peridiniales (121 видів, 32,4 %), Gymnodiniales (82, 22 %) і Gonyaulacales (61, 16,4 %). Аналіз розподілу динофлагелят у територіальних водах України за основними альгофлористичними районами підтвердив, що більшість з них мешкають у морських акваторіях (273, 55 %), що вдвічі переважає суходільні (128, 26 %) і значна частка трапляється в лиманах - 92, 19 %). Серед видів, що трапляються на суходолі, найбільша кількість віднесена до Дніпровсько-Причорноморської (108 таксонів) і Карпатсько-Дунайської альгофлористичних підпровінцій (71) завдяки тому, що до них належать зони контакту основних річок України та чорноморсько-азовських вод. За останнє десятиріччя у видовому складі динофлагелят України та їхній систематичній структурі відбулися суттєві зміни. Збільшилася загальна кількість видів, порядків і родів; у результаті того, що частина видів була перейменована, реальна кількість нових видів і ввт збільшилася на 85 одиниць, один вид описаний як новий для науки. Проте видове різноманіття динофлагелят деяких районів України залишається недостатньо вивченим, а частина їх потребує додаткових досліджень.