Проаналізовано сучасні методи забезпечення захисту радіолокаторів (РЛ) від протирадіолокаційних ракет, визначено можливість їх застосування в сучасних багатофункціональних радіолокаторах ЗРК, запропоновано способи автоматичного регулювання потужності зондувального сигналу залежно від дальності до супроводжуваної цілі для підвищення енергетичної непомітності роботи РЛ та розширення динамічного діапазону його приймального пристрою.

Проаналізовано таксономічну структуру і еколого-біологічні особливості ксилотрофних локулоаскоміцетів (клас Dothideomycetes) у лісових екосистемах НПП "Сколівські Бескиди". На мертвому субстраті 11 видів деревних рослин ідентифіковано 27 видів асколокулярних грибів з 19 родів, 13 родин, 4 порядків, 2 підкласів (Dothideomycetidae, Pleosporomycetidae), класу Dothideomycetes, підвідділу (Pezizomycotina), що належать до відділу Ascomycota.

Із усіх груп організмів, які розкладають мертву деревину, найбільш ефективними є дереворуйнівні, або ксилотрофні гриби. Гриби, які розкладають деревину, відіграють одну з головних ролей в екології неморальних і бореальних лісів, оскільки вони є основними агентами, що призводять до розкладу мертвої деревини та кругообігу поживних речовин. До таких грибів належать гриби із відділу Ascomycota. Дискоміцети є однією з основних груп ксилотрофних аскових грибів. у 2012 - 2014 рр. на території національного природного парку "Сколівські Бескиди" були проведені дослідження з метою встановити різноманіття дискоміцетів і вивчити їх еколого-біологічні особливості. За їх результатами у лісових екосистемах парку виявлено 45 видів ксилотрофних дискоміцетів, які належать до 25 родів, 8 родин, 4 порядків, 3 підкласів і 3 класів підвідділу (Pezizomycotina), а також до анаморфних грибів incertae sedis відділу Ascomycota. Усі виявлені ксилотрофні дискоміцети були знайдені на 11 деревних субстратах, із яких найбільшу кількість (25 видів) ідентифіковано на субстраті Fagus sylvatica L. Апотеціальні дереворуйнівні гриби виявлено на деревному субстраті чотирьох стадій деструкцій, які встановлено за шкалою П. В. Гордієнка. Більшість з ідентифікованих ксилотрофних дискоміцетів є лігнофільними деструкторами мертвої деревини, значно меншу частину становлять кортикофільні сапротрофи.

Робота є продовженням серії публікацій, присвячених різноманіттю й екологічним особливостям аскових грибів у лісових екосистемах Сколівських Бескидів. У результаті нових досліджень, а також завдяки аналізу літературних даних, для лісових екосистем Сколівських Бескидів додатково встановлено 43 таксони (із них 40 видів) ксилотрофних сумчастих грибів, які належать до 39 родів, 31 родини, 15 порядків, 8 підкласів, 5 класів (Dothideomycetes, Leotiomycetes, Orbiliomycetes, Рezizomycetes, Sordariomycetes) підвідділу Pezizomycotina та до анаморфних грибів incertae sedis відділу Ascomycota. Знайдені гриби відзначено на 15 видах, що представляють 14 родів деревних рослин. Більшість виявлених таксонів грибів (21) цього регіону селяться на гілках і гілочках, трохи менша їх кількість (14) спеціалізована до крупного субстрату, тобто до стовбурів чи пнів дерев. Для кожного з визначених видів наведено його деревний субстрат, а також спеціалізацію до стадії деструкції мертвої деревини за шкалою П. Ренвалла. Таким чином, загальний список біоти ксилотрофних сумчастих грибів для регіону Сколівських Бескидів на сьогодні налічує 274 таксони, з яких 271 представлені у ранзі видів.

Проаналізовано історію формування поняття "екологічна ніша". Розглянуто проблему виділення екологічних ніш у грибів. У ксилосапротрофних аскомікотів пропонується виділяти 6 груп екологічних ніш з відповідними типами: просторові з 7 типами (за пагонами різного діаметру і форми галуження та виділенням структурних частин стовбурів, включаючи пеньки); топічні з кортикофільним, лігнофільним і кортико-лігнофільним типами; біоморфні (за життєвими формами) з типами хвойних дерев, листопадних дерев і чагарників; гігротопні (за умовами зволоження оселищ) з типами посушливих і зволожених (тимчасово або постійно) оселищ; трофічні (за спеціалізацією до певного деревного субстрату) із стенотрофним типом, що властивий аскомікотам без їх чіткої спеціалізації до певного виду деревного субстрату, і еутрофним типом, де гриби чітко спеціалізовані до певної деревної рослини; сапротрофні (за станом розкладання субстрату) з 5 типами на основі шкали деструкції деревного субстрату П. Ренвалла. Для прикладу наведено просторові екологічні ніші аскомікотів на мертвій деревині берези повислої (Betula pendula Roth.).

Наведено результати досліджень біоти ксилотрофних аскомікотів лісових екосистем семи природоохоронних об'єктів Українських Карпат: НПП "Синевир", Карпатський НПП, НПП "Гуцульщина", Ужанський НПП, НПП "Сколівські Бескиди", а також Карпатський біосферний заповідник та природний заповідник "Горгани". Визначено таксономічний склад та проведено порівняльний аналіз еколого-біологічних особливостей аскомікобіоти. Встановлено, що дереворуйнівні аскові гриби досліджених територій представлені 406 таксонами, з яких 389 у ранзі видів, що належать до 190 родам, 66 родинам, 26 порядкам, 10 підкласам, 6 класам підвідділу Pezizomycotina відділу Ascomycota, а також до анаморфних грибів incertae sedis Pezizomycotina.

Розглянуто різноманіття й екологічні особливості ранньовесняних аскових грибів (Ascomycota) на території Національного природного парку "Сколівські Бескиди". У результаті проведених досліджень виявлено 51 вид сумчастих грибів, що належать до 4 класів, 7 підкласів, 12 порядків, 18 родин, 37 родів, а також до анаморфних грибів іncertae sedis Pezizomycotina з відділу Ascomycota. З них 24 види вперше відзначені для досліджуваної території, у т. ч.: 18 - власне ранньовесняні та 6 видів - "знайдені весною". Аскові гриби представлені трьома еколого-трофічними групами, в яких домінують сапротрофи (41 вид), що розподілились на 7 підгруп. Значно меншою кількістю (10 видами) представлені біотрофи, які розподілились на 5 підгруп. Симбіотрофи представлені 3 мікоризоутворювальними видами грибів, які також належать до грунтових сапротрофів. Робота містить анотований список виявлених ранньовесняних видів аскомікотів.

Представлено результати комплексних досліджень біоти ксилотрофних аскомікотів лісових екосистем Сколівських Бескидів. Розроблено класифікацію та визначено структурно-функціональну організацію екологічних ніш ксилотрофних сумчастих грибів. Встановлено таксономічний склад і біологічні групи аскомікобіоти. Виявлено субстратну спеціалізацію дереворуйнівних аскових грибів. Досліджено особливості деструкційної сукцесії деревного субстрату та встановлено видові ряди змін аскомікобіоти на домінуючих мертвих деревних субстратах листяних (Fagus sylvatica, Betula pendula, Ainus glutinosa) і хвойних (Picea abies, Abies alba) порід. Дано созологічну оцінку аскомікобіоти. Проведено порівняльний аналіз еколого-біологічних особливостей ксилотрофної аскомікобіоти у лісових екосистемах об'єктів природно-заповідного фонду Українських Карпат.