Індекс рубрикатора НБУВ: У9(4УКР)305

Рубрики:

Економіка окремих країн і частин світу

Шифр НБУВ: Ж28369 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На підставі комплексного наукового аналізу сучасного стану і економіко-правового забезпечення інститутів земельних відносин в Україні та їх трансформації в процесі земельної реформи концептуально висвітлено пріоритетні напрямки розвитку сучасних форм господарювання. Висвітлено теоретичні засади й описано економіко-правові механізми реалізації платності землекористування для різних форм власності на землю. Наведено пропозиції щодо удосконалення інституціонального управління земельними ресурсами з метою забезпечення ефективного й екологічно безпечного їх використання та функціонування як економічної категорії ринкової економіки, розширення форм організації сільськогосподарського виробництва в регіонах. Визначено і методологічно обгрунтовано пріоритетні напрями вдосконалення інституціональної бази землекористування з позицій сучасних уявлень про земельні відносини (власність на землю, плату за землю, охорону земель), наведено наукові рекомендації щодо механізму їх практичної реалізації, створення умов для підвищення ефективності й економіко-екологічного значення оптимізації використання та відтворення земельно-ресурсного потенціалу України.

На основании комплексного научного анализа современного состояния и экономико-правового обеспечения институтов земельных отношений в Украине и их трансформации в процессе земельной реформы концептуально освещены приоритетные направления развития современных форм хозяйствования. Изложены теоретические основы и предложены экономико-правовые механизмы реализации платности землепользования для различных форм собственности на землю. Предложено усовершенствовать институциональное управление земельными ресурсами с целью обеспечения эффективного экологически безопасного их использования и функционирования как экономической категории рыночной экономики, расширения форм организации сельскохозяйственного производства в регионах. Определены и методологически обоснованы приоритетные направления усовершенствования институциональной базы землепользования с современных позиций о земельных отношениях (собственность на землю, плата за землю, охрана земель), приведены научные рекомендации по механизму их практической реализации, созданию условий для повышения эффективности и экономико-экологического значения оптимизации использования и воспроизводства земельно-ресурсного потенциала Украины.

Індекс рубрикатора НБУВ: У9(4УКР)321.0-21

Рубрики:

Економіка окремих країн і частин світу

Шифр НБУВ: Ж69299 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто теоретичні та методичні питання формування системи управління сільськогосподарським землекористуванням. Проаналізовано вітчизняний досвід з даного питання та здійснено класифікацію форм власності в цій галузі. Висвітлено теоретичні засади управління використанням, охороною та відтворенням земель сільськогосподарського призначення. Запропоновано шляхи ефективного землекористування в новостворених організаційно-правових формах господарювання. Виявлено його особливості за умов різних регіонів України. Встановлено основні напрями економічної, екологічної та енергетичної оцінки таких земель.

Рассмотрены теоретические и методические вопросы формирования системы управления сельскохозяйственным землепользованием. Проанализирован отечественный опыт по данному вопросу и осуществлена классификация форм собственности в этой отрасли. Освещены теоретические основы управления использованием, охраной и воспроизведением земель сельскохозяйственного назначения. Предложены пути эффективного землепользования в новосозданных организационно-правовых формах хозяйствования. Выявлены его особенности в условиях разных регионов Украины. Установлены основные направления экономической, экологической и энергетической оценки таких земель.

Індекс рубрикатора НБУВ: У9(4УКР)320-82-28

Рубрики:

Економіка окремих країн і частин світу

Шифр НБУВ: Ж69321/екон. Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано проблеми формування теоретичних та методологічних основ створення системи енергопостачання на базі нетрадиційних та відновлюваних джерел енергії. Розроблено шляхи вирішення еколого-економічних проблем використання відновлюваних джерел енергії та, зокрема, вітрової енергії в Україні, еколого-економічні методи оцінки ефективності використання вітрової енергії, а також надано оцінку потенційних запасів вітрової енергії на основі районування території України за перспективними для розвитку вітроенергетики районами. Обгрунтовано доцільність застосування вітрової енергії на загальнодержавному, регіональному та локальному рівнях. Разраховано потенційні показники виробництва вітрової енергії в областях України.

Висвітлено теоретико-методологічні та практичні засади економічно й екологічно ефективного сільськогосподарського землекористування. Розроблено трирівневу систему використання земельних ресурсів у галузі сільського господарства, уточнено функції кожного з її суб'єктів. Обгрунтовано шляхи ефективного використання й охорони земельних ресурсів і відтворення земельно-ресурсного потенціалу. Проаналізовано світовий досвід сільськогосподарського землекористування, розглянуто перспективи його використання в Україні. Розглянуто недоліки реформування земельних відносин й обгрунтовано необхідність розвитку різних видів сумісної форми власності на землю. Запропоновано комплексний методологічний підхід щодо екологічного й економічного оцінювання земель сільськогосподарського призначення. Удосконалено методику розрахунку диференційного рентного прибутку та земельної ренти. Виявлено можливі ризики функціонування ринку земель сільськогосподарського призначення в Україні. Визначено стратегічні пріоритети щодо підвищення ефективності сільськогосподарського землекористування на рівні організаційно-правових форм господарювання й окремих територій. Розроблено економіко-математичну модель визначення оптимальних площ для різних груп землекористувачів. Для нової системи сільськогосподарського землекористування зроблено прогнозування результатів використання земельних ресурсів.

Висвітлено теоретико-методологічні засади створення системи ефективного сільськогосподарського землекористування в Україні. Визначено причини неефективного використання земель сільськогосподарського призначення на сучасному етапі, запропоновано шляхи підвищення економічної та екологічної ефективності землекористування. Розроблено теоретико-методологічні підходи до економічного й екологічного оцінювання земель і порядку визначення ціни даної категорії земель. Проаналізовано рентний, результативний і затратних підходи до визначення вартості земель. Удосконалено методологію нормативно-грошового оцінювання земель сільськогосподарського призначення. Обгрунтовано єдиний підхід до оцінювання еколого-економічних збитків від нераціонального сільськосподарського землекористування. Висвітлено економічну та правову сутність форм власності на землі сільськогосподарського призначення та здійснено порівняльний аналіз їх ефективності за сучасних умов господарювання. Показано перспективи розвитку сумісної власності на землю. Розкрито регіональні особливості сільськогосподарського користування за різних організаційно-правових форм господарювання, обгрунтовано стратегічні пріоритети щодо використання даної категорії земель на рівні держави, областей і адміністративних районів. Запропоновано шляхи удосконалення державної земельної політики в Україні, зокрема, в сфері власнісних відносин.

Наведено визначення та тлумачення понад 1 500 понять, категорій і дотичних термінів зі сфери регіональної економіки: теорії та методів аналізу економічного розвитку регіонів, загальносистемних закономірностей розміщення продуктивних сил і принципів регіонального розвитку, елементів господарського комплексу світу й України, засад раціонального природокористування та стійкого розвитку регіонів, державної політики управління та формування потенціалу регіональної економіки.

Досліджено основні підходи до функціонування системи ефективного несільськогосподарського землекористування в Україні. Встановлено першопричини неефективного використання земель несільськогосподарського призначення (ЗНСГП) за нових сучасних умов земельних відносин. Обгрунтовано основні теоретико-методологічні засади рентного та економічного оцінювання ЗНСГП. Проаналізовано затратний, відтворювальний та порівняльний методи щодо визначення вартості земель різних категорій та видів. Удосконалено методику нормативного грошового оцінювання ЗНСГП. Визначено наявні збитки, одержані внаслідок нераціонального та неефективного використання ЗНСГП. Охарактеризовано основні положення та засади правового режиму ЗНСГП. Вказано на недоліки системи користування ЗНСГП, їх оренди та привласнення. Виявлено особливості регіонального несільськогосподарського землекористування та запропоновано шляхи щодо удосконалення системи такого землекористування на різних рівнях управління земельними ресурсами. З'ясовано роль і місце держави, громади та фізичних і юридичних осіб в загальній системі земельних відносин.

Розглянуто проблеми формування системи екологобезпечного землекористування. Обгрунтовано соціальні, екологічні та економічні критерії оцінки його ефективності. Встановлено ступінь впливу природних і техногенних факторів на стан земель.

Увагу приділено проблемам формування цілісного кадастру нерухомості в Україні. Викладено теоретичні основи законодавчого забезпечення кадастру нерухомості. Розкрито особливості законодавчого тлумачення понять "нерухомі речі", "нерухоме майно", "нерухомість" та законодавчі передумови формування кадастру нерухомості. Висвітлено організаційно-законодавчі принципи формування Державного земельного та Містобудівного кадастрів. Запропоновано формувати кадастр нерухомості на базі системи зонування територій і земель, які повинні слугувати основою для інвентаризації нерухомості, її обліку та реєстрації. Обгрунтовано необхідність проведення інвентаризації нерухомості як важливої складової обліку майна. Розглянуто сутність та види обліку об'єктів нерухомості (земельна ділянка, земельні поліпшення, зелені насадження), види систем реєстрації нерухомості та прав на нерухоме майно. Досліджено напрям розвитку кадастру нерухомості в країнах ЄС, можливості створення інформаційних геопорталів кадастру нерухомості у різних країнах світу.

Викладено сутність поняття екології землекористування в умовах нових земельних відносин. Розкрито концептуальні засади екологізації землекористування в Україні на сучасному етапі його розвитку та законодавчо-нормативні проблеми екологічних відносин прав власності та прав користування землею. Роглянуто методологічні засади формування сталого землекористування як основи його екологізації та методи й інструменти урахування екологічного чинника в земельній політиці. Висвітлено екологічні показники Європейської економічної комісії ООН для країн Східної Європи і Центральної Азії у сфері землекористування та міжнародний досвід оцінки шкоди, заподіяної земельним та іншим природним ресурсам. Досліджено тенденції розподілу використання земельних ресурсів за формами власності; соціальними, економічними та екологічними інтересами; господарським їх використанням; функціональним та дозволеним їх використанням; екологічною спрямованістю; оцінено тенденції екологічної стабільності землекористування та агроекологічну придатність сільськогосподарських земель за методом ФАО. Обгрунтовано сучасні методи та інструменти державного адміністрування (регулювання) і оцінено ефективність проектів землеустрою, відшкодування збитків, заподіяних землям і грунтам; адміністрування екологічної регламентації та нормування використання й охорони земель.

Проаналізовано товарну структуру експорту та імпорту сільськогосподарських культур, а також географічну структуру експорту зернових культур. Запропоновано критерії та показники оцінки сприятливості експорту та імпорту зернових культур. Оцінено затратну та витратну складові балансу зернових культур. Обгрунтовано напрями покращення експорту та імпорту зернових культур.

Розкрито товарну структуру імпорту основних видів сільськогосподарської продукції в Україну. Проаналізовано географічну структуру імпорту тваринницької та рослинницької продукції. Оцінено імпортозалежність України за окремими видами сільгосппродукції. Визначено основні тенденції в імпорті та споживанні цієї продукції. Обгрунтовано найбільш перспективні напрями імпортозаміщення сільськогосподарської продукції в Україні.

Овочі щодня мають бути присутніми в раціоні кожної людини, адже вони є однією з найважливіших складових продовольчої безпеки країни. Через російську агресію змінилися обсяги вирощування у східних та південних регіонах, а також експортно-імпортні умови розвитку вітчизняного овочівництва. Зокрема порушені логістичні ланцюги постачання ранніх овочів в Україну та експорту найпопулярніших вітчизняних овочів на зовнішні ринки. Мета статті - аналіз наявних причин і проблем прискореного розвитку вітчизняного овочівництва та обгрунтування напрямів оптимізації імпорту й експорту овочівницької продукції в Україні. Матеріалами дослідження є праці закордонних і вітчизняних учених. Використано загальнонаукові методи дослідження: системний і комплексний аналіз, синтез, абстрагування. До початку масштабного вторгнення рф та окупації частини східних та південних територій України посівні площі під вирощування овочів майже не змінювалися, проте врожайність помірно зростала. Загалом Україна вирощує овочів майже на третину більше, ніж споживає, при цьому українці вживають їх навіть більше від встановлених норм. Результати аналізу експортно-імпортних відносин у сфері овочівництва свідчать про поступове зменшення обсягів експорту овочів з України з одночасним збільшенням імпорту. Висновки: основними проблемами розвитку овочівництва в Україні є зменшення посівних площ, зокрема через масштабну агресію з рф та окупацію значних територій найсприятливіших для вирощування овочів регіонів; неефективна структура овочівництва; глобальні кліматичні зміни. Для оптимізації овочівництва слід розробити та впровадити відповідні організаційно-управлінські, фінансові заходи як на держаному, так і галузевому рівнях. Також важливим є постійно покращувати технології вирощування продукції, впроваджувати провідний світовий досвід.

Розкрито зміст, передумови та алгоритм формування національного бренда України. Обґрунтувати концептуальні засади формування бренд-орієнтованої економіки України в умовах активної інтеграції її в глобальний економічний простір. Здійснено порівняльний аналіз та систематизацію підходів до розкриття теоретико-методологічних засад розвитку окремих форм бренда, створення національного бренда. Виокремити пріоритетні напрями розвитку бренд-орієнтованої економіки шляхом компаративного аналізу секторальної структури національних економік країн, що розвивають та просувають національні бренди. Досліджено та розширено термінологічний зміст національного бренда; виявлено взаємовплив між архітектурою національного бренда та секторальною структурою національної економіки. Визначити взаємозв’язок між експортною орієнтацією країни та силою національного бренда. Розкрито елементи позиціонування національного бренда на міжнародному ринку для створення привабливого і безпечного іміджу держави.