Педагогічна культура - це якісна характеристика педагогічної діяльності, сутність якої полягає у вихованні інтелектуальної та емоційної сфер, у формуванні духовної культури майбутнього вчителя. Педагогічна культура формується в процесі професійно-педагогічної діяльності, яка здійснюється за допомогою системи спеціально організованих практик. За допомогою практичної діяльності педагогічна культура здатна стати важливою умовою перетворювального впливу на особистість. Характерною особливістю практики у культуротворчому процесі є її здатність об'єднувати духовне та матеріальне виробництво. Доведено, що дотримання закономірностей формування педагогічної культури у процесі проходження студентами практики сприяє підвищенню якості підготовки майбутнього вчителя музики.

Розглянуто соціальну роботу як галузь наукових знань, що базується на системі підходів, принципів, закономірностей, які забезпечені сукупністю методів дослідження. Розкрито можливості використання наукових методів у професійній діяльності соціальних працівників. Увагу приділено методам емпіричного та теоретичного дослідження в соціальній роботі, етапам психолого-педагогічного експерименту, особливостям соціологічного інтерв'ю та соціометричного опитування, побудові аргументації в науковому дослідженні.

Проаналізовано проблемні питання в організації науково-дослідної роботи студентів. Зокрема йдеться про підготовчу роботу до вибору тематики, підбору баз практики та особливості планування і написання курсової роботи зі спеціальності соціальна робота, що сприяє активізації пізнавальної діяльності майбутніх фахівців.

Відображено та проаналізовано форми співробітництва вищого навчального закладу, органів місцевого самоврядування та установ соціального захисту населення, закладів освіти та культури в процесі організації діяльності освітнього центру "Університет третього віку".

Вивчено проблеми кримінальної відповідальності за невиконання судового рішення. Розкрито питання відповідності досліджуваної норми підставам і принципам криміналізації суспільно небезпечних діянь, порівняльно-правового аналізу законодавства зарубіжних країни щодо кримінальної відповідальності за вчинення цього злочину. Здійснено кримінально-правову характеристику об'єктивних і суб'єктивних ознак невиконання судового рішення. Охарактеризовано форми кримінальної відповідальності й інших заходів кримінально-правового характеру за злочин, передбачений ст. 382 КК України. З урахуванням досвіду зарубіжних країн, сформульовано пропозиції щодо вдосконалення чинної законодавчої конструкції ст. 382 КК України шляхом внесення у її зміст відповідних змін і доповнень.