Проаналізовано структуру та чинники формування синдрому емоційного вигоряння вчителя. Показано роль особистісних властивостей як чинників, що безпосередньо впливають на виникнення та міру вираженості вигоряння. Запропоновано розглядати організаційні умови праці вчителя як вторинні, провокувальні фактори дослідженого процесу. Показано, що педагогічна майстерність як інтегральне утворення у структурі особистості вчителя протидіє виникненню та розвитку вигоряння. Розроблено методичний інструментарій для вивчення педагогічної майстерності вчителя. Здійснено порівняльний аналіз міри вираженості даного синдрому серед вчителів з представниками інших професій типу "людина - людина". Описано та впроваджено три напрямки профілактичної роботи щодо вигоряння вчителя. Розроблено та впроваджено в практичну роботу тренінг профілактики та корекції негативних явищ, що знаходяться у взаємозв'язку з синдромом вигоряння, показано ефективність його використання.

Досліджено психологічні особливості осіб, які залучені до волонтерської роботи, та ціннісно-мотиваційні чинники добровольчої діяльності. На підставі аналізу ступеня афіліації й потреби в збереженні та встановленні контактів з іншими в групі респондентів, котрі займаються волонтерською роботою, та тих, які не беруть участі в добровольчій праці, установлено, що волонтери мають вищий рівень афіліації, порівняно з групою осіб, не залучених до цієї діяльності. У результаті дослідження рівня суб'єктивного контролю та особистої відповідальності групи осіб, котрі займаються волонтерською роботою, і тих, що не залучені до добровольчої діяльності, показано, що волонтери мають вищий показник за шкалами загальної інтернальності. Це свідчить про високий рівень відчуття суб'єктивного контролю над життєвими подіями; за шкалою міжособистісних відносин, що є показником вищого рівня відчуття контролю за неформальними та формальними стосунками з іншими, можливості контролювати повагу й симпатію з боку навколишніх; за шкалою інтернальності стосовно невдач, що означає сприйняття суб'єктами неприємних подій як результату власних дій. Аналіз результатів діагностики самовідношення засвідчив, що найбільший розрив між двома групами респондентів маємо за шкалою відображеного самовідношення: волонтери володіють вищим рівнем відчуття соціальної прийнятності та суспільного схвалення власної життєдіяльності. На засаді діагностики соціально-психологічних установок двох груп респондентів у мотиваційно-потребнісній сфері встановлено, що в осіб, залучених до волонтерства, спостерігаємо домінування альтруїстичних цінностей, високі показники в орієнтаціях на процес (інтерес до справи), а також на свободу (незалежність, протидія обмеженням).