Проаналізовано останні літературні дані щодо ролі генетичних детермінант тромбофілій у розвитку акушерських ускладнень. Деталізовано вплив поліморфізмів гена інгібітора плазміногену на перебіг гестаційного процесу.

Проаналізовано частоту алелей і генотипів інсерційно-делеційного (I/D) поліморфізму гена ангіотензинперетворювального ферменту (ACE) у структурі вагітних із ожирінням і без ожиріння у Північно-Буковинському регіоні. Серед вагітних із ожирінням мутація у 16-у інтроні гена ACE спостерігається у 64,4 % випадків, що у 3,4 разу частіше, ніж серед вагітних без ожиріння. За характером алельного розподілу I/D-поліморфізму промоторної зони гена ACE переважає несприятливий D-алель (71,0 % випадків проти 29 % носіїв I-алеля), за вірогідного дефіциту гетерозиготності.

Проаналізовано частоту самовільного переривання вагітності в ембріональному періоді гестації (ЕПГ) залежно від пори року. Виявлено сезонні коливання в реєстрації випадків невиношування вагітності в ранніх термінах. Найбільшу частоту самовільних викиднів в ЕПГ установлено в зимово-весняний період. Одержані дані слід враховувати на етапі планування вагітності, для запобігання ускладнень.

Розглянуто показники гемостазу, ліпідограми та функціонального стану децидуально-трофобластичного комплексу та вивчено їх особливості залежно від виявлених генотипів та гаплотипів генів АСЕ та РАІ-1. Встановлено, що вагітні з ожирінням - носії DD-генотипу гена АСЕ та 4G апеля гена РАІ-1 формують групу високого ризику щодо розвитку плацентарної дисфункції. З урахуванням виявлених патогенетичних механізмів розвитку плацентарної дисфункції запропоновано комплекс профілактичних заходів для застосування з ранніх термінів гестації у вагітних з ожирінням. Зазначено, що впровадження рекомендованого комплексу профілактичних заходів у вагітних з ожирінням дозволило зменшити частоту плацентарної дисфункції втричі, а преклампсії - в 1,8 раза з тенденцією до переважання легких форм.

Мета дослідження - з'ясувати вплив мелатоніну на ультраструктурний стан надзорових ядер гіпоталамуса щурів, що перебували за умов іммобілізаційного стресу. Експерименти проведено на нелінійних самцях білих щурів масою 200 - 220 г. Тварин було розподілено на 3 серії досліджень, у кожній з яких забір біоматеріалу здійснювався о 14.00 і о 02.00 год із застосуванням електронно-мікроскопічного дослідження. Тривалий іммобілізаційний стрес (ІС) моделювали шляхом утримання щурів у спеціальних пластикових клітках-пеналах упродовж 6 год. щоденно 7 діб поспіль. Мелатонін (Sigma, США, ступінь очищення - 99,5 %) у дозі 0,5 мг/кг, у 1,0 мл розчинника (0,9 % розчин етанолу на фіз. розчині) уводили щоденно в/очеревинно. При утримуванні тварин за стандартного режиму освітлення ультраструктурна організація нейронів надзорового ядра (НЯ) гіпоталамуса о 14.00 год свідчить про їх невисоку функціональну активність у порівнянні з дослідженнями, проведеними о 02.00 год. Тривале перебування щурів за умов ІС віддзеркалилося суттєвою перебудовою ультраструктурної організації нейронів НЯ гіпоталамуса. Встановлені зміни можна розглядати як прояв пригнічення нейросекреторної активності, зменшення продукції нейросекрета нейронами гіпоталамуса. Ін'єкції мелатоніну на тлі ІС призвели до відносної нормалізації ультраструктурного стану нейронів НЯ гіпоталамуса тварин. Зокрема, дослідженнями о 02.00 год встановлено світлі нейросекреторні клітини, які містили велике, пікнотично змінене ядро. Спостерігали інвагінації каріолеми, домінування еухроматину в ядрі. Простежувалися гетерогенні зміни мітохондрій. Помітні збільшені канальці гранулярної ендоплазматичної сітки (ЕПС). Водночас у нейроплазмі помітні невелике число рибосом та небагато гормональних гранул. Вказана картина нейросекреторних клітин віддзеркалює відносне покращання їх електронномікроскопічного стану, свідченням чому є поява нейросекреторних гранул. Однак ультраструктура інших органел досліджуваних нейронів вказує на виснажений стан, зумовлений тривалою іммобілізацією тварин. Висновки: у тварин, що перебували в умовах стандартного фотоперіоду, у нічний період експерименту структурна організація нейронів надзорового ядра гіпоталамуса віддзеркалює вираженість внутрішньоклітинних синтезувальних процесів о 02.00 год. Удень відзначається зниження активності досліджуваних структур. В умовах іммобілізаційного стресу ультраструктурна організація вказаних нейронів надзорового ядра гіпоталамуса свідчить про виражені порушення реактивного характеру з ознаками зниження функціональної спроможності структур та явищами набряку і деструкції впродовж періоду спостережень. Ін'єкції мелатоніну на тлі іммобілізаційного стресу призвели до відносного покращання ультраструктурного стану нейронів надзорового ядра гіпоталамуса тварин, свідченням чому є поява нейросекреторних гранул. Однак ультраструктура інших органел досліджуваних нейронів вказує на виснажений стан, зумовлений тривалою іммобілізацією тварин.