Висвітлено методологічні засади організації внутрішнього банківського контролю. Розкрито сутність даного процесу, розглянуто його основні концепції. Зроблено розмежування понять контролінгу, внутрішнього контролю й аудиту. Визначено основні завдання та повноваження органів державного та внутрішнього контролю діяльності банків, проаналізовано їх взаємовідносини, розглянуто міжнародні стандарти аудиту, а також положення вітчизняного та зарубіжного законодавства про встановлення відповідальності аудитора з метою підвищення якості наданих послуг. Проаналізовано актуальні проблеми організації внутрішнього аудиту у банках України. Наведено рекомендації щодо організації контролю власного капіталу та фінансового моніторингу банку, депозитних, кредитних, розрахунково-касових і внутрішньобанківських операцій, а також операцій з іноземною валютою та цінними паперами, доходів, витрат, фінансових результатів.

Освещены методологические основы организации внутреннего банковского контроля. Раскрыта сущность данного процесса, рассмотрены его основные концепции. Осуществлено размеживание понятий контроллинга, внутреннего контроллинга и аудита. Определены основные задачи и полномочия органов государственного и внутреннего контроля деятельности банков, проанализированы их взаимоотношения. Рассмотрены международные стандарты аудита, а также положения отечественного и зарубежного законодательства об установлении ответственности аудитора с целью повышения качества предоставленных услуг. Проанализированы актуальные проблемы организации внутреннего аудита в банках Украины. Даны рекомендации по организации контроля собственного капитала и финансового мониторинга банка, депозитных, кредитных, расчетно-кассовых и внутрибанковских операций, а также операций с иностранной валютой и ценными бумагами, доходов, затрат, финансовых результатов.

Розглянуто сутність статистики як науки. Висвітлено основні принципи офіційної статистики. Показано місце банківської статистики в системі статистичних наук. Окреслено мету, принципи та завдання статистичного вивчення балансу банку. Охарактеризовано структуру активів і пасивів банку. Розкрито зміст поняття банківського ризику та завдання його статистичного вивчення. Подано інформацію про комплексне оцінювання банківських ризиків з метою здійснення банківського нагляду. Наведено джерела коштів, що використовуються банками для потреб кредитування. Приділено увагу основним показникам статистики грошового обігу. Обгрунтовано сутність і види операцій банку на ринку цінних паперів.

Досліджено причини подання неякісної та викривленої звітності банками України. Проаналізовано показники фінансової звітності ліквідованих на даний час банків, де раніше була запроваджена тимчасова адміністрація. Запропоновано науково-методичні підходи до впровадження ефективної системи контролю прозорості і якості подання фінансової звітності.

Розглянуто стан справ щодо якості кредитного портфеля, заставного забезпечення та формування резервів за останні три роки в банках України. Проаналізовано основні тенденції зміни зазначених показників у посткризовий період, а також їх вплив на стабільність банківської системи.

Відсутність універсального набору індикаторів та різноманітність наявних підходів, що виникають внаслідок необхідності врахування специфічних особливостей країни, обумовили актуальність даного дослідження і необхідність формування системи показників для ідентифікації рівня системного фінансового ризику. Здійснено оцінювання взаємозв'язків між показниками функціонування інституційних секторів економіки України та параметрами настання фінансової кризи у різних економічних сферах. У результаті розрахунків сформовано систему релевантних індикаторів накопичення системного фінансового ризику в інституційних секторах економіки України в розрізі часових меж їх моніторингу. Проведене дослідження створює підгрунтя для розробки заходів з управління системним фінансовим ризиком у вітчизняній економіці.

З'ясовано мету, інструментарій і принципи побудови банківського нагляду у світі. Охарактеризовано організації та основні проблеми у діяльності банківського нагляду в Україні. Показано роль такого нагляду в забезпеченні фінансової стабільності України. Оцінено фінансову стійкість банків України. Вивчено підходи до визначення системних банківських ризиків і криз. Досліджено проблематику нагляду за системно значущими банками України.

Розкрито сутність банківських ризиків (БР). Охарактеризовано види БР та подано їх класифікацію. Розглянуто систему управління БР. Проаналізовано організацію ризик-менеджменту в банках. Застосовано функціональний підхід до висвітлення інструментарію управління БР. Інструменти управління ризиками подано у їх функціонуванні, зв'язках і взаємодії з усіма елементами системи управління БР.

Розглянуто теоретико-методологічні засади та практичний інструментарій аналізу, оцінювання та регулювання системного фінансового ризику в Україні. Обгрунтовано розуміння сутності, передумов і джерел виникнення системного фінансового ризику. Розроблено концепцію управління ним, наведено методичний інструментарій оцінювання системного фінансового ризику та загрози реалізації системної події на стадії його формування. Досліджено механізм функціонування трансмісії системного фінансового ризику та можливості визначення її масштабів на основі мережевого моделювання. Визначено специфіку системно важливих банків як носіїв системного фінансового ризику. Формалізовано зв’язок між системною важливістю банку та реалізацією системного фінансового ризику в економіці України. Розвинуто методологію визначення оптимальних витрат на відновлення економіки внаслідок його реалізації. Розвинуто теоретично-наукові засади застосування інструментів регулювання системного фінансового ризику та розроблено підхід до оцінювання результативності їх застосування.

Мета роботи - побудова системи індикаторів накопичення системного фінансового ризику та визначення їх порогових значень на прикладі групи країн Центральної та Східної Європи. Проведене дослідження дозволило виявити той факт, що моніторинг рівня накопичення фінансового ризику доцільно проводити з використанням індикаторів, що відображають функціонування різних інституційних секторів економіки: фінансових корпорацій, сектору загального державного управління, нефінансових корпорацій, домашніх господарств. Інформаційну базу дослідження сформовано на основі квартальних даних щодо динаміки 18 індикаторів, що ілюструють функціонування зазначених секторів. Апробація розробленого підходу на прикладі групи країн Центральної і Східної Європи дозволила виявити порогові та критичні рівні показників макроекономічного розвитку, що становлять загрозу фінансовій стабільності країни. Результати розрахунків дозволили виявити як спільні особливості економічного розвитку країн, так і специфічні національні риси.

Досліджено системний ризик, його оцінку та ідентифікацію. Обгрунтовано актуальність даної тематики. Розкрито сутність системного ризику та виокремлено підходи зарубіжних вчених до визначення та розрахунку "індексу системного ризику". Проведено порівняння та проаналізовано індекс системного ризику в різних країнах, а також виокремлено індикатори виникнення системного банківського ризику в Україні. Проаналізовано вплив чинників на системний ризик банківського сектора та динаміку індексу системного банківського ризику. Проведено кількісну оцінку схильності банківського сектора до часового прояву системного ризику, в результаті чого визначено найбільш вагомі чинники впливу на нього. Розраховано та проаналізовано розмір кредитного розриву для кожного регіону України та визначено області з найвищим і найнижчим рівнями кредитного гепу, а отже, відповідно з максимальним і мінімальним рівнями системного ризику.

Розглянуто та проаналізовано причини зменшення кредитування в Україні. Банківське кредитування бізнесу в Україні характеризується високою вартістю; найгіршою в світі якістю кредитів. А невелика рентабельність (і навіть збитковість) більшості видів бізнесу призводить до незначної кількості кредитоспроможних підприємств. Визначено, що обсяги кредитування в гривневому еквіваленті вперше за всю історію спостереження зменшилися у 2019 р. І за результатами розрахунків виявлено, що укріплення гривні справляє тільки половину всього впливу. Іншим чинником є зменшення нового кредитування. За матеріалами оборотно-сальдових балансів банків та змісту їх сайтів виявлені банки, де найсуттєвіше зменшилося кредитування. Умови кредитування в них є явно менш привабливими, ніж в банках, де кредитування зростає. Вивчення даних сайту Банку міжнародних розрахунків показало, що серед 43 країн світу станом на 01. 04. 2019 лідерами у зростанні кредитування бізнесу є країни, що демонструють високі темпи зростання економіки, тобто в основному, це ринкові економіки, що розвиваються. Висунуто гіпотезу, що про наявність позитивного впливу банківського кредитування нефінансового сектору на інноваційність економіки (вимірено через Global Innovation Index), яку статистично підтверджено. Також виявлено причинно-наслідковий зв'язок між фактом суттєвого зростання кредитів бізнесу та зміною рейтингу країни Doing Business. Наприклад, зменшення показників кредитування в країні на 8 - 18 % за рік погіршує рейтинг легкості ведення бізнесу на 4 - 6 позицій. Узагальнені кроки для подолання причин зменшення кредитування в Україні та бажані дії банківських працівників в таких умовах (достатня диверсифікація кредитів по галузях, активне використання сценарного аналізу розвитку бізнесу клієнта, врахування в процесі ціноутворення ковенант, ін.) Це дало розуміння, що без участі держави позитивних суттєвих зрушень в сфері кредитування бізнесу не можна очікувати.

Розглянуто питання теоретичних аспектів системи формування механізму вибору інструментів економічної політики за умов їх синергетичної взаємодії, поглиблення методичного інструментарію їх точного налаштування з урахуванням впливу екстернальних та інтернальних факторів вразливості, що загострюються внаслідок пандемії COVID-19. Розроблено програмний комплекс візуалізації результатів моделювання потенційної конфліктності управлінських рішень державних органів в умовах невизначеності. Встановлено організаційні засади узгодження політик між державними органами у процесі прийняття управлінських рішень в умовах виключної невизначеності ситуації внаслідок пандемії COVID-19.

Вакцинація є найбільш ефективною ланкою первинної профілактики. Серологічний моніторинг за інфекційними захворюваннями, що охоплюються національними програмами імунізації, дуже важливий, оскільки він надає актуальну інформацію щодо тягаря інфекції та імунологічного статусу населення. Мета дослідження - навести аналіз епідеміологічного моніторингу протидифтерійного захисту населення, показати узагальнюючу епідеміологічну ситуацію щодо дифтерії та визначити показники ризику виникнення дифтерії серед населення Дніпропетровщини. Епідеміологічний аналіз протидифтерійного імунітету (2017 - 2019 рр.) проведено на підставі результатів імуноферментного аналізу рівнів антитіл IgG проти дифтерійного токсину у 271 мешканця Дніпропетровщини. Аналіз результатів виявив, що лише 30,6 % (n = 83) населення мають рівні антитоксичних антитіл 1,0 МО/мл і більше, що обумовлює цим особам достатній захист проти дифтерії в найближчі 5 - 7 років життя. Разом з тим більшість населення (69,4 %) потребує негайної одноразової бустерної вакцинації (n = 134; 49,5 %) або негайної базової вакцинації (n = 54; 19,9 %) внаслідок низьких показників антитоксичних протидифтерійних антитіл. У групі віком 8 - 15 років 65,9 % (n = 62) потребують негайної базової або бустерної вакцинації, це свідчить про те, що у дітей цього віку не сформований базисний імунологічний захист внаслідок порушень графіку вакцинації або її відсутності. У групі віком 27 років і старше 79,1 % (n = 72) досліджених не мають протективних рівнів антидифтерійних антитіл, що свідчить про відсутність фактичного захисту проти дифтерії. Висновки: результати роботи свідчать про недостатній популяційний захист населення проти дифтерії. У зв'язку з цим є актуальними питання розробки стратегічних заходів масової імунопрофілактики дифтерії як дітей, так і дорослих. У країні повинні проводитися регулярні епідеміологічні моніторинги, які вивчали б популяційний імунітет проти дифтерії та інших керованих інфекцій і складали перспективний стратегічний і тактичний план з ліквідації недоліків в роботі щодо проведення масової імунопрофілактики населення.

11 Міжнародний досвід у сфері запобігання та протидії відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення 6 1.2 Українська практика АМЬ/СРТ 25 13 ризик-орієнтований підхід та інші сучасні тенденції боротьби з відмиванням грошей 35 1.4 Відповідальність за порушення вимог у сфері АМЬ/СРТ 46 Питання для самоперевірки 49 Тести 50 Завдання 53 Список рекомендованих джерел 54 ТЕМА 2 Грошово-кредитний ринок 56 2.1 Сутність та інструменти кредитного й грошового ринків 56 2.2 Міжбанківський кредитний ринок 69 2.3 Регулювання ринку банківського кредитування 74 2.4 НБУ як кредитор останньої інстанції 79 Питання для самоперевірки 85 Тести 85 Завдання 88 Список рекомендованих джерел 89 ТЕМА 3 Валютний ринок 91 3.1 Поняття, функції та учасники валютного ринку 91 3.2 Валютне регулювання та валютний контроль 114 Питання для самоперевірки