Викладено філософсько-естетичні засади взаємодії матеріального та духовного світу, який моделюється в словесному мистецтві. Розкрито різні аспекти фікційності художнього світу, розглянуто творчі процеси виникнення, структури та текстуалізації мистецьких світів на матеріалі конкретних творів українських, російських і англійських (британських) літературних джерел 1960-х рр.

Изложены философско-эстетические основы взаимодействия материального и духовного мира, моделирующегося в словесном искусстве. Раскрыты разные аспекты фикционности художественного мира, рассмотрены творческие процессы возникновения, структуры и текстуализации изобразительных миров на материале конкретных произведений украинских, российских и английских (британских) литературных источников 1960-х гг.

Висвітлено проблеми осмислення текстів поетів-шістдесятників у контексті інтертекстуального методу дослідження. Розглянуто специфіку інтертекстуальності як атрибутивну ознаку художніх текстів, а також розвиток інтертекстуальності у пізнавальних періодах другої половинии ХХ ст. Показано значення літературної спадщини В.Стуса та І.Світличного для освоєння концепту інтертекстуальності в українському літературознавчому аспекті.

Освещены проблемы осмысления текстов поэтов-шестидесятников в контексте интертекстуального метода исследования. Рассмотрены специфика интертекстуальности как атрибутивный признак художественных текстов, а также развитие интертекстуальности в познавательных периодах второй половины ХХ в. Показано значение литературного наследия В.Стуса и И.Светличного для освоения концепта интертекстуальности в украинском литературоведческом аспекте.

Розглянуто теорію міжтекстової взаємодії в українському та зарубіжному літературознавстві. Розкрито передумови та витоки інтертекстуальності, описано її як атрибутивну ознаку художніх текстів.

Рассмотрена теория межтекстового взаимодействия в украинском и зарубежном литературоведении. Раскрыты предпосылки и истоки интертекстуальности, приведено ее описание как атрибутивного свойства художественных текстов.

Систематизовано основні принципи теорії інтертекстуальності з урахуванням української традиції. Проаналізовано лірику В.Стуса та І.Світличного з метою виявлення різних "модифікацій чужого слова" (ремінісценцій, алюзій, рамкових компонентів). Охарактеризовано функцію "чужого слова" з позицій сучасного літературознавства та у літературно-громадському контексті сучасної поетам епохи 1960 - 1980 рр. в Україні та за її межами. Показано, як поступово в літературі XX ст. творчість митців урізноманітнювала інтертекстуальні зв'язки та слугувала своєрідній верифікації теорії інтертекстуальності, її придатності для трансформації літературознавчої парадигми.

На основі газетного та журнального матеріалів ("Міст", "Рідна школа", "Свобода", "Час і події") простежено націєтворчу роль Києво-Могилянської академії, її вагомий внесок у збереження національної ідентичності.

Розглянуто аспекти висвітлення творчої особистості Т. Шевченка в україномовній періодиці діаспори США. На основі газетного та журнального матеріалів простежено головні проблемні аспекти рецепції Т. Шевченка.

Зосереджено увагу на надзвичайно розгалуженій мережі різнопрофільної україномовної періодики США, що є не тільки своєрідним виразником і презентатором українства за океаном, а й умовою становлення національної спільноти, самоствердження українців. Зауважено, що досліджувані матеріали підкреслюють важливі проблеми українців як етнічної групи на американському континенті, зв'язки з історичною батьківщиною та українцями в інших країнах, дають надзвичайно цінний матеріал щодо історії української еміграції, її національно-культурного життя. Зазначено, що узагальнений досвід щодо збереження своєї національної ідентичності українською діаспорою в полікультурному й іншомовному середовищі США, презентований через її україномовну періодику, може стати важливим та корисним і для самої України, зокрема для формування світогляду прийдешнього покоління. Увагу приділено питанням диференціювання культурної самопрезентації української діаспори США, проблемам українського шкільництва на шпальтах українських часописів, ролі періодики у популяризації української мови, виховній місії українознавчих шкіл.

Досліджено й охарактеризовано роль українськомовної періодики діаспори США у збереженні національної ідентичності (1991 - 2017 рр.). З'ясовано особливості функціонування громадських організацій, досліджено націєтворчі аспекти дотримання традицій, культу сім'ї, духовну роль української церкви, проаналізовано культурну самопрезентацію, мовноцентричність публікацій і виховний потенціал українознавчих шкіл США. Простежено діяльність української діаспори США щодо здобуття незалежності України, лобіювання національних інтересів історичної батьківщини, питання соціально-економічного співробітництва. Охарактеризовано внесок українськомовної періодики діаспори США у збереженні національної пам'яті, окреслено український культурний дискурс.

Мета роботи - дослідження узагальнює структуру управлінської комунікації періоду ранньофеодальної держави Київська Русь як особливий вид соціальних комунікацій; виявляє типові риси в системі управлінських комунікацій культурних традицій народів, що перебували у безпосередній взаємодії; аналізуються історично сформовані риси управлінських комунікацій з метою встановлення причинно-наслідкових зв'язків якісного функціонування держави Київська Русь. Методологія дослідження полягає у застосуванні загальнонаукових методів дослідження (опис, порівняння, аналогія, аналіз та ін.), а також передбачає застосування порівняльно-історичного методу, історично типологічного, історично хронологічного. Наукова новизна роботи полягає у дослідженні поєднання культурних традицій агентів взаємовпливу в політичній системі управлінських комунікацій Київської Русі, як ефективної комунікаційної мережі, що зумовила тривалий розвиток середньовічної держави в умовах поліцентричності та територіальної розгалуженості. Розглянуто основні складові управлінсько-комунікативної моделі державного управління в Київській Русі як поєднання різних культурних традицій воїнів-варягів та автохтонів слов'ян. Окреслено умови застосування та якісні наслідки використання комунікативної системи для централізації держави й ефективного її розвитку упродовж тривалого періоду. Зосереджено увагу на історичній складовій політичних інституцій, які увійшли до управлінської моделі комунікацій Київської Русі. Висновки: управлінсько-комунікативна мережа Київської Русі сформувала симбіоз двох управлінських культур слов'янської та норманської правлячих традицій. Взаємопроникнення культур і стабільний еволюційний розвиток комунікаційної мережі сприяли якісному існуванню держави упродовж тривалого періоду.

Розкрито постать Йосифа Сліпого як богослова у світовому контексті. Розглянуто його наукову спадщину та педагогічні ідеї. Висвітлено історико-культурні аспекти діяльності Патріарха, присвячені переслідуваній УГКЦ. Акцентовано на витоках і сьогоденні співпраці церкви, освіти та суспільства.