Розглянуто філософсько-методологічні та історико-культурні аспекти духовності українства. Проаналізовано суть та генезис української національної ідеї за період IX - XVII ст. Висвітлено проблеми національної ідентифікації, а також мовленнєвого етикету в державній службі. Охарактеризовано ділову етику як частину духовно-етичного самовизначення людини, а також окремі прояви мистецького життя як складову духовності.

Рассмотрены философско-методологические и историко-культурные аспекты духовности украинства. Проанализированы сущность и генезис украинской национальной идеи за период IX - XVII вв. Освещены проблемы национальной идентификации, а также языкового этикета в государственной службе. Охарактеризованы деловая этика как часть духовно-этического самоопределения человека, а также отдельные проявления художественной жизни как составляющие духовности.

Розглянуто життєвий та творчий шлях понад 150-ти провідних діячів філософської культури України Х - ХХ ст. Висвітлено їх філософський доробок і стан його наукової дослідженості. Наведено покажчики праць загального характеру з історії філософії України, а також періодичних видань України, що містять публікації філософського змісту.

Рассмотрен жизненный и творческий путь более 150 ведущих деятелей философской культуры Украины Х - ХХ ст. Освещены философские результаты их деятельности и состояние их научной исследовательности. Предложены указатели трудов общего характера по истории философии Украины, а также периодических изданий Украины, содержащих публикации философской направленности.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю3(4УКР)5/6 + Ф1(4УКР)5

Рубрики:

Історія філософії

Історія політичних вчень

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано стан котельного господарства України серед котлів потужністю 0,1 - 10 МВт. Запропоновано методи реконструкції найбільш поширених типів котлів з метою продовження строку їх експлуатації, підвищення ККД і зниження шкідливих викидів в атмосферу.

Показано можливості різних видів нетрадиційних джерел енергії, проблеми, напрямки, пріоритети та перспективи їх використання в енергетиці України.

Досліджено значення та застосування танків між двома світовими війнами (1919 - 1939 рр.) з погляду французьких фахівців. Показано, що тогочасна праця військових теоретиків і конструкторів відповідала передовим поглядам і була підтверджена практикою.

Розглянуто концептуальні засади нової Державної програми, що пропонується для розробки та затвердження. Програму спрямовано на вирішення проблем енергетичної ефективності економіки України та посилення ролі питань енергозбереження в країні як продовження діючої Комплексної державної програми енергозбереження України до 2010 р., виконання якої на сьогодні практично заблоковано.

Проведено детальний аналіз із визначенням енергоємності біопалив (біоетанолу та біодизельного пального) для умов України з урахуванням витрат енергії на вирощування сировини, її збирання, транспортування, зберігання, а також переробку на рідкі види палива за існуючими технологіями.

Розглянуто необхідність упровадження малих генеруючих потужностей в енергетичну систему України. Проведено техніко-економічну оцінку технологій, окреслено комплекс проблем інноваційного ринку розосередженої енергетики та наведено можливі варіанти їх вирішення.

Висвітлено творчість В. Антоновича - видатного українського історика, діяча національно-визвольного руху України 1870 - 1880-х рр., його внесок в пізнання української ментальності (УМ). Розкрито особливості національно-світоглядного перенародження В. Антоновича з поляка на українця, запропоновано цілісний нарис ідеології українофілів-народників. Обгрунтовано тезу про В. Антоновича як видатного діяча українського етнонаціоналізму. Увагу приділено дискусійному питанню про "вроджену недержавність українців", визначено основні ознаки УМ.

Проаналізовано можливості створення великих газифікаційних комплексів для підвищення ефективності використання вугілля. На базі здійсненого аналізу рекомендовано створення таких систем як джерел енергоресурсів для роботи сучасних парогазових електростанцій різного типу, в т.ч. ТЕЦ для забезпечення комунальних потреб у тепловій енергії.

Проаналізовано стан, в якому перебуває комплекс із забезпечення споживачів тепловою енергією, наведено статистичні дані щодо виробництва теплоти на базі різних джерел генерування та видів палива. На базі зробленого аналізу сформульовано висновки та пропозиції щодо поліпшення стану цього комплексу.

Розглянуто рівні використання горючих вторинних енергетичних ресурсів (ГВЕР) та визначено прямі витрати енергоресурсів на їх підготовку для спалювання в енергетичних установках. У 2009 р. загальний обсяг виходу ГВЕР складав 9 317,3 тис. т у.п., з якого використано власними споживачами 8 059 (86,5 % від обсягу виходу), втрати склали 1 258,3 (13,5 %). За окремими видами ГВЕР втрати складають: доменний газ - 450,5 тис. т у.п. (7,58 % від загального обсягу виходу), конвертерний газ - 397,7 (98,39 %), феросплавний газ - 153,1 (66,42 %), відходи лісозаготівлі та деревообробки - 28,5 (22,82 %), чорний луг використовується в повному обсязі. Прямі витрати енергоресурсів на підготовку зазначених видів ГВЕР до спалювання незначні й складають: для доменного газу - 3,77 кг у.п./т у.п., (доменний газ приведено до умовного через його теплоту згорання), конвертерного газу - 1,2 і феросплавного - 1,64. З урахуванням структурних змін у виробництвах, які є джерелами ГВЕР, проведено оцінювання можливого їх використання на найближчу перспективу. Наведено дані щодо затрат енергії на одержання водню з використанням різних відомих технологій. Ці затрати значно перевищують його енергетичну спроможність. За даними проведеного аналізу сумарні витрати енергоресурсів на одержання 1 т водню, приведені до 1 т у.п., знаходяться у межах 1,6 - 5,1 т у.п.

Проведено аналіз та надано оцінку можливого енергетичного потенціалу окремих альтернативних видів палива, прямих витрат енергоресурсів на їх видобуток, виробництво та підготовку до спалювання в котлоагрегатах. Розглянуто такі види палива: торф, відходи лісозаготівель, відходи рослинної сільськогосподарської біомаси, шахтний метан. Загальний енергетичний потенціал зазначених видів палива за оптимальним варіантом складає 8200 тис. т у.п., у тому числі: торф паливний - 1700, відходи деревини - 1700, солома зернових культур - 3800, шахтний метан - 1000. Прямі витрати енергоресурсів на видобуток та підготовку альтернативних видів палива, зведених до 1 т у.п., такі: торф кусковий - 23,9 кг у.п.; торф фрезерний - 49,7; торф'яні брикети - 143,5; солома у тюках - 31,0; солома у брикетах - 170; солома у гранулах - 238,3; деревина за умови її газифікації - 240,8; шахтний метан - 151,0. Одержано величини прямих енергетичних витрат на підготовку альтернативних видів палива до спалювання, за винятком торфу кускового, в цілому, перевищують аналогічні показники для його традиційних видів.

Проаналізовано стан виробництва та споживання теплової енергії протягом 2000 - 2010 рр. для потреб теплопостачання із застосуванням теплонасосних систем різного типу. Встановлено, що реальні обсяги виробництва та споживання теплової енергії суттєво більші, ніж наведено в офіційній статистиці. Одним із джерел, що не фіксується статистикою, є теплова енергія, яка виробляється теплонасосними системами, що представлені переважно побутовими реверсивними кондиціонерами різного типу та промисловими кліматичними установками. Із використанням інформації щодо обсягів продажу такого обладнання впродовж 1991 - 2010 рр. зроблено оцінки щодо накопиченої загальної потужності цього виду установок для генерування теплоти. Показано, що їх загальна встановлена потужність невпинно зростає. Так, якщо загальна потужність таких систем у 2000 р. становила 435 МВт, то вже у 2005 р. вона зросла до 2,01 млн кВт, у 2008 р. досягла значень 4,93 млн кВт, а в 2010 р. вже становила 6,7 млн кВт. У структурі потужностей переважають промислові системи - понад 90 %. На підставі виконаних розрахунків та оцінок визначено загальні обсяги виробництва теплової енергії для промислових потреб та у побуті протягом 2000 - 2010 рр., а також визначено витрати електроенергії на функціонування таких систем. Показано, що споживання електроенергії цими системами для виробництва теплової енергії, за мінімальними оцінками, сягнуло 4,35 - 4,5 млрд кВт-год, у тому числі промисловими системами 3,7 - 3,8 млрд кВт-год, а побутовими - 0,53 - 0,65 млрд кВт-год. На основі зробленого аналізу сформульовано висновок щодо необхідності удосконалення

статистичних спостережень в питаннях обліку джерел генерування теплоти, оскільки значне зростання споживання електроенергії потребує відповідного реагування в питаннях її виробництва.

Запропоновано показники комплексної оцінки інновацій у промислових технологіях для прийняття рішень щодо доцільності їх впровадження. Наведено приклад розрахунку ефективності впровадження технології "сухого гасіння коксу" на заміщення технології "мокрого гасіння".

Розглянуто можливості та перспективи розвитку в Україні теплонасосних технологій, які стануть основою виробництва теплової енергії в комунальному секторі та створять базу для більш широкого залучення в енергетику поновлюваних джерел енергії, зокрема сонячної та геотермальної.

Показано, що розвиток філософії в інституті в досліджуваний період, як і тогочасна суспільна життєдіяльність в Україні в цілому, був суперечливим, бо філософська наука служила філософсько-методологічному забезпеченню соціалістичного будівництва на основі нібито марксизму-ленінізму, а насправді - сталінізму. Проаналізовано ідеологію сталінізму. Розглянуто генезу, структуру та кадри інституту філософії в повоєнний період. Надано відомості про роботу відділів діалектичного й історичного матеріалізму, відділів філософії природознавства й історії філософської та соціологічної думки в Україні. Висвітлено історію вітчизняної філософії.

Запропоновано оцінювати ефективність енергетичних технологій (установок) за значеннями абсолютної енергетичної віддачі, як різниці між наявним потенціалом та затратами енергії, які визначаються сумою витрат енергії на створення, експлуатацію та утилізацію енергоустановки. Висвітлено положення методики оцінки ефективності технологій за показниками повних енергетичних витрат та методики визначення енергетичних витрат за статтями, які не визначаються існуючими стандартами. У якості показника, який може бути застосований для порівняння принципово різних технологій та установок, запропоновано використовувати коефіцієнт енергетичної ефективності, який являє собою відношення повної енергетичної продуктивності установки за термін існування до величини повних енергетичних витрат, пов'язаних із створенням систем та установок, їх експлуатацією та обслуговуванням, а також з ліквідацією у кінцевому підсумку. На прикладах окремих технологій використання енергії з відновлюваних джерел показано, що не всі вони за сьогоднішніх умов є доцільними для використання. Розглянуто ряд технологій (СЕС (теплові), ГеоТЕС, біоетанол і частково біодизельне паливо) та показано, що вони є ще проблемними і потребують вдосконалення з метою зниження витрат енергії на їх створення, експлуатацію та ліквідацію залишків обладнання після закінчення терміну експлуатації, оскільки за розрахунками витрати енергії на їх створення більші ніж віддача енергії від них за час експлуатації.

Визначено, що за розглянутий період у системі централізованого теплопостачання країни продовжує зберігатись тенденція зростання частки опалювальних котелень у загальному обсязі відпуску теплової енергії (в 2010 р. ця частка дорівнювала 64,8 % проти 61,8 в 2007 р.). В той самий час у самій системі опалювальних котелень проходить її децентралізація, оскільки вводяться переважно котли потужністю до 3 МВт. Основним видом палива в енергетичному балансі теплогенеруючих джерел, які фігурують в статистиці, є природний газ, частка якого становить 85 % від загального обсягу спожитого палива. За розглянутий період не спостерігається зниження фактичних питомих витрат умовного палива на відпуск теплової енергії. Для опалювальних котелень цей показник, як і раніше, знаходиться в межах 168 - 170 кг у.п./Гкал. Незадовільно проводяться роботи заміни трубопроводів теплових мереж, що знаходяться в аварійному стані. Їх загальна протяжність в 2010 р. досягала 54 127 км (що становить 16 % від загальної протяжності). Статистика продовжує не помічати зміни у структурі генерування теплоти, які мають місце в Україні, оскільки набувають великого розмаху процеси використання електричної енергії для цих цілей, особливо щодо генерування теплоти тепловими насосами (кондиціонерами).