Зазначено, що частка ускладнених гриж щодо всіх хворих, які потребують невідкладної хірургічної допомоги, складає 1,3 - 1,4 %. Разом з тим, через 24 години від початку захворювання госпіталізується від 7,2 до 30 % хворих. Однією з клінічних ознак защемленої грижі є кишкова непрохідність, а летальність від даних захворювань коливається від 2 до 20 %. У даному випадку описується рідкісний вид защемлення внутрішньої грижі (внутрішня защемлена грижа брижі сигмоподібної кишки) черевної порожнини з розвитком механічної тонкокишкової непрохідності.

Отмечено, что процент осложненных грыж относительно всех больных, нуждающихся в неотложной хирургической помощи, составляет 1,3 - 1,4 %. Вместе с тем, через 24 часа от начала заболевания госпитализируется от 7,2 до 30 % больных. Одним из клинических признаков защемленной грыжи является кишечная непроходимость, а летальность от данных заболеваний колеблется от 2 до 20 %. В данном случае описывается редкий вид защемления внутренней грыжи (внутренняя защемленная грыжа брыжейки сигмовидной кишки) брюшной полости с развитием механической тонкокишечной непроходимости.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р661.210.122 + Р418.120.161

Рубрики:

Пародонтит

Інфекційні неспецифічні (ревматоїдні) артрити і поліартрити

Шифр НБУВ: Ж24977 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р661.210.122-37 + Р419.180.11-37

Рубрики:

Пародонтит

Ревматичні артрити і поліартрити

Шифр НБУВ: Ж69358 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - підвищити ефективність лікування та реабілітації пацієнтів із системними захворюваннями (СЗ) за допомогою раціонального протезування на імплантатах, скласти ефективний хірургічний протокол у пацієнтів із можливими порушеннями регенерації та ризиком ускладнень, зменшити кількість негативних стереотипів і допомогти у прийнятті рішень щодо пацієнтів з обтяженим анамнезом. У дослідженні взяли участь 19 пацієнтів із системними захворюваннями. Після фахового обстеження та з урахуванням рекомендацій пацієнтам встановили 101 імплантат ITI Standard Plus SLA і SLActive ("Straumann", Швейцарія) у ділянках попередньо видалених зубів (n = 78) та в лунки зубів, беспосередньо після їх видалення (n = 23). Пластику лунок і дефектів кістки виконували з застосуванням колагеновими матеріалами без застосування бар'єрних мембран. Протезування проводили незнімними ортопедичними керамічними конструкціями. Побоювання лікарів щодо можливих ускладнень (синдром Шегрена, ревматоїдний поліартрит, саркоїдоз, остеопороз, дисплазія сполучної тканини, наркотична залежність, гіпотиреоз могли порушити остеоінтеграцію імплантатів; дефіцит фактора згортання крові VIII - спричинити кровотечі; стан після хіміотерапії, гамма-терапії, НВЧ-опромінення, прийому бісфосфонатів і зловживання наркотиками призвести до некрозу кісток) під час лікування не підтвердились. Для уникнення розповсюдження внутрішньолікарняної інфекції, носії вірусу гепатиту C дотримувались посиленої індивідуальної та загальної гігієни. Ефективність імплантації у пацієнтів із системними захворюваннями становила 96 %, ускладнень під час операції та у післяопераційний період не спостерігали. Протезування у 75 % пацієнтів виконали через 3 - 4 міс після імплантації. Віддалені результати лікування і реабілітації були стабільними. Висновки: результати дослідження підтверджують можливість ефективної та безпечної імплантації у пацієнтів із системними захворюваннями при дотриманні методики та врахуванні особливостей кожного захворювання. Лікування таких пацієнтів вимагає належної кваліфікації лікарів і повинне залишатися спеціалізованим видом медичної допомоги.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р661.210.122-3 + Р418.120.161

Рубрики:

Пародонтит

Інфекційні неспецифічні (ревматоїдні) артрити і поліартрити

Шифр НБУВ: Ж16391 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На підставі обстеження 115-ти хворих вивчено стоматологічні клінічні та ренгенморфометричні показники, а також маркери активності запального процесу, зміни прозапального цитокіну - туморнекротичного фактору-alpha в крові та слині, мінеральну щільність кісткової тканини, адекватність базисної та остеотропної терапії в залежності від ступеня генералізованого пародонтиту у хворих на ревматоїдний артрит. Визначено структуру та основні тригерні фактори розвитку та прогресування уражень пародонта у хворих на ревматоїдний артрит. Виявлено основні чинники неблагоприємного прогнозу генералізованого пародонтиту та основні критерії взаємообтяження ревматоїдного артриту та патології пародонта, а також прогнозування прогресування генералізованого пародонтиту у хворих на ревматоїдний артрит, якими є наявність постменопаузи, серопозитивного перебігу ревматоїдного артриту, наявність антитіл до циклічного цитрулінованого пептиду, збільшений рівень туморнекротичного фактору-alpha в крові та слині, знижена мінеральна щільність кісткової тканини (остеопороз і остеопенія), використання глюкокортикостероїдів, неадекватна базисна та остеотропна терапія. Доведено, що стандартне лікування генералізованого пародонтиту значно покращує стоматологічний статус і дозволяє стабілізувати перебіг генералізованого пародонтиту у більшості пацієнтів з PA. Шляхом створення математичної моделі несприятливого перебігу генералізованого пародонтиту у разі ревматоїдного артриту удосконалено тактику ведення хворих на генералізований пародонтит з метою ранньої діагностики та запобігання прогресуванню уражень пародонта.

Шифр НБУВ: Ж22938 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета дослідження - встановити ефективність ретардованих форм диклофенаку у превентивній і післяопераційній аналгезії за умов лікування переломів лицевого скелету. Обстежено 32 пацієнтів, що було прооперовано з приводу переломів лицевого скелету за допомогою методу металостеосинтезу та рандомізовано в групи за трьома режимами лікування. Хворі I групи одержували орально кеторолак 10 мг після операції, II групи - пролонгований диклофенак 100 мг у післяопераційному періоді, III - пролонгований диклофенак 100 мг одноразово до операції - в післяопераційному періоді. Для оцінки болю використовували 100-мм візуальну аналогову шкалу (ВАШ). Набряк визначали за методом, запропонованим в своїх дослідженнях Ustun et al., (2003). Тризм жувальної мускулатури визначали в мм як відстань між різцями верхньої та нижньої щелеп за максимально відкритого роту. Набряк обличчя та тризм визначали на 1, 3, 5, 7 день після операції. Встановлено, що через годину після операції найменша інтенсивність болю спостерігалася за умов використання ретардованих форм диклофенаку в перед- та післяопераційний періоди. З третьої до шостої години післяопераційного періоду відбувалось зростання інтенсивності болю у всіх хворих, причому в I та II групах його значення мали суттєві відмінності між собою і достовірно вищими, ніж у пацієнтів III групи. Темпи стихання больового синдрому в динаміці були швидшими у пацієнтів III групи з переважанням аналгетичної активності диклофенаку над кеторолаком. Аналогічна тенденція встановлена й на 24, 48 і 72 години післяопераційного періоду. Аналіз кількісних показників тризму та набряку обличчя свідчив про найбільш ефективні результати лікування у хворих, які приймали ретардовані форми диклофенаку (5 і 7 днів)), ніж у тих, кому призначали кеторолак (на 8 день). Висновки: результати одержаних даних надають змогу зробити висновки, що превентивне призначення нестероїдних протизапальних засобів у передопераційному періоді є найбільш ефективним заходом для анальгезії, зменшення запалення в ділянці операції та відновлення функції у післяопераційному періоді. Використання ретардованих форм диклофенаку свідчить про суттєво потужнішу у порівнянні з кеторолаком протибольову і протизапальну дію у пацієнтів після хірургічних втручань з приводу переломів лицьового скелету.

Наведено сучасні погляди на частоту виникнення, практичне значення і лікування запальних і дегенеративних захворювань скронево-нижньощелепного суглоба (СНЩС) у практиці ревматолога і стоматолога. На прикладі проведених досліджень показано, що ці хвороби можуть мати перебіг як складової артритичного синдрому при псоріатичному, ревматоїдному, інфекційних артритах, анкілозивному спондилоартриті та остеоартриті. Аналіз опрацьованих джерел дозволив дійти висновку, що кожний випадок артриту СНЩС потребує обов'язкової оцінки артритичного статусу, оклюзії та проведення об'єктивного обстеження з метою виявлення структурних змін. Зроблено акцент на важливості патогенетичної терапії в кожному окремому випадку, продемонстровано алгоритми сучасного ведення пацієнтів із захворюваннями СНЩС.

Розглянуто вимоги до освітян щодо сфери професійної компетентності у світлі сучасних освітніх реформ та суспільних трансформацій. Досліджено поняття "компетист" та "компетентність" в широкому їх значенні. Вивчено основні, якісні характеристики компетиста, як людини, яка володіє кількома професіями, має знання та практичні вміння в різних сферах. Проведено оцінку змісту та профілів професійної компетентності. Досліджено поняття професійної компетентності науково-педагогічного працівника й окреслено головні її характеристики. Проаналізовано так звані "навички майбутнього", що надають можливість працівникам бути конкурентоспроможними в соціально-економічній та технологічній сферах та потрібні не тільки для працевлаштування й успішної кар'єри, але і для активної громадянської позиції, особистого й сімейного життя. Проведено оцінку різнопланових аспектів роботи викладача вищої школи, особливо тих, що стосується його професійної діяльності. Розглянуто можливості управління інформаційним потоком в умовах перенасичення цифрового простору. Представлено прості, дієві правила для успішної навігації в інформаційному просторі. Проведено аналіз сучасних вітчизняних та іноземних джерел щодо основних рис викладача вищої школи майбутнього. На підставі вивчення основних форм і завдань, які мають бути притаманні педагогу кафедри клінічного спрямування медичного університету показано, що професійна компетенція даної когорти науково-педагогічних працівників має багато складових. Доведено, що факт постійного професійного навчання, причому за різними напрямками (фахова компетенція, наукова робота, педагогічні навички, оновлення знань відповідно до розвитку інформаційних технологій, знання іноземних мов, розвиток критичного мислення) на сьогодення вже має бути рутинною практикою. Аналіз роботи викладача вищої медичної школи сьогодні вкладається в нову сучасну його характеристику, як компетиста, тобто людини, яка охоплює великі обсяги роботи, і працює на конкурентоспроможний результат.

Розглянуто вимоги до освітян щодо сфери професійної компетентності у світлі сучасних освітніх реформ та суспільних трансформацій. Досліджено поняття "компетист" та "компетентність" в широкому їх значенні. Вивчено основні, якісні характеристики компетиста, як людини, яка володіє кількома професіями, має знання та практичні вміння в різних сферах. Проведено оцінку змісту та профілів професійної компетентності. Досліджено поняття професійної компетентності науково-педагогічного працівника й окреслено головні її характеристики. Проаналізовано так звані "навички майбутнього", що надають можливість працівникам бути конкурентоспроможними в соціально-економічній та технологічній сферах та потрібні не тільки для працевлаштування й успішної кар'єри, але і для активної громадянської позиції, особистого й сімейного життя. Проведено оцінку різнопланових аспектів роботи викладача вищої школи, особливо тих, що стосується його професійної діяльності. Розглянуто можливості управління інформаційним потоком в умовах перенасичення цифрового простору. Представлено прості, дієві правила для успішної навігації в інформаційному просторі. Проведено аналіз сучасних вітчизняних та іноземних джерел щодо основних рис викладача вищої школи майбутнього. На підставі вивчення основних форм і завдань, які мають бути притаманні педагогу кафедри клінічного спрямування медичного університету показано, що професійна компетенція даної когорти науково-педагогічних працівників має багато складових. Доведено, що факт постійного професійного навчання, причому за різними напрямками (фахова компетенція, наукова робота, педагогічні навички, оновлення знань відповідно до розвитку інформаційних технологій, знання іноземних мов, розвиток критичного мислення) на сьогодення вже має бути рутинною практикою. Аналіз роботи викладача вищої медичної школи сьогодні вкладається в нову сучасну його характеристику, як компетиста, тобто людини, яка охоплює великі обсяги роботи, і працює на конкурентоспроможний результат.