Проаналізовано суть сучасного ваххабізму, його трансформації внаслідок зміни геополітичної ситуації у світі, насамперед на теренах північного Кавказу, у південних регіонах Росії та на півдні України. Визначено роль і місце цього віровчення у новітніх релігійних процесах. Ваххабізм розглянуто як одну з релігійних течій сунітського ісламу, яка набула радикальних рис у другій половині XX - на початку XXI ст. Грунтовно досліджено твори засновника цього руху Мухаммеда Ібн Абд аль-Ваххаба та його послідовників, які основним завданням їх вчення вважали необхідність знайти правильний шлях духовного розвитку правовірних мусульман. Проаналізовано історичну спадщину первинних рухів в ісламі: хариджитів, салафітів, суфіїв, ідеологічна основа яких була використана ваххабітами у ході формування власної ідеології. Зроблено висновок, що соціально-економічна ситуація на Аравійському півострові та боротьба арабів проти Османської імперії об'єктивно сприяли виникненню цього руху. Висвітлено сучасний стан ваххабізму та його поширення у різних мусульманських країнах та державах світу.

Розглянуто проблеми розповсюдження нетрадиційних церков у постсекулярну добу, зокрема тенденціям у сучасному українському соціумі. Проаналізовано питання релігійного самовизначення людини, зміну пріоритетів та уподобань щодо конфесійної приналежності в трансформуючомуся суспільстві. Обгрунтовується необхідність вивчення означеної проблеми в контексті сучасних реалій. Розглянуто проблему кризи традиційних церков та прогрес нових церковних громад у той же час.