Оцінено роль туризму в сучасних світових процесах. Визначено основні напрямки впливу туристичної галузі на соціально-економічний розвиток країни. Проаналізовано сучасний стан розвитку туризму в Україні та обгрунтовано доцільність визнання цієї галузі, яка є однією з пріоритетних для економіки України.

Розроблено структурно-функціональну модель інституційного забезпечення механізму державного управління туристичною галуззю (ТГ) як сукупність вертикальних (субординаційних і реординаційних) і горизонтальних (координаційних) зв'язків органів державної влади загальнодержавного, регіонального та субрегіонального рівнів, яка грунтується на поєднанні відповідних норм їх взаємодії через конкретно визначені функції управління. Удосконалено понятійно-категоріальний апарат механізму державного управління ТГ. Побудовано структурно-функціональну модель зв'язків управління культури та туризму обласної державної адміністрації та інших державних структур в управлінні ТГ у регіоні. Визначено пріоритетні напрями вдосконалення функціонування досліджуваного механізму на регіональному рівні, зокрема щодо активізації міжрегіональних і транскордонних зв'язків через туристичний кластер у регіоні.

Досліджено теоретичні засади механізму державного управління туристичною галуззю на регіональному рівні. На основі аналізу функціонування механізму та на матеріалах Львівської області розкрито пріоритетні напрямки його вдосконалення, зокрема, в частині інституціонального забезпечення запропоновано структурно-функціональну модель, що відображає зв'язки спеціалізованого органу управління туризмом облдержадміністрації й інших державних структур. Обгрунтовано важливість міжсекторальної співпраці в реалізації методів державного управління туристичною галуззю, зокрема, через туристичний кластер у регіоні. Визначено стратегічні пріоритети міжрегіонального співробітництва в удосконаленні механізму державного управління туристичною галуззю на регіональному рівні.

Індекс рубрикатора НБУВ: У9(4УКР)300

Рубрики:

Економіка окремих країн і частин світу

Шифр НБУВ: Ж69299 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: У9(4УКР3)240.7-21

Рубрики:

Економіка окремих країн і частин світу

Шифр НБУВ: Ж69299 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: У9(4УКР-4ЛЬВ)441.358-56

Рубрики:

Економіка окремих країн і частин світу

Шифр НБУВ: Ж69299 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено теоретико-методологічні основи розвитку еколого-етнічного туризму. Проаналізовано соціальну відповідальність ВНЗ і туристичного бізнесу щодо реалізації цілей сталого розвитку. Розкрито концептуальні підходи до управління регіональною політикою розвитку туризму. Визначено чинники позитивного та негативного впливу на розвиток еколого-етнічного туризму в Західних регіонах України. Подано методологічні підходи до формування туристичного паспорту регіону. Визначено напрями маркетингової регіональної програми розвитку ринку туристичних послуг. Розглянуто соціальну відповідальність туристичного бізнесу в регіонах України й інструменти маркетингу в її стимулюванні (на прикладі Львівської області).

Здійснено ретроспективний огляд передумов формування просторової мобільності населення як однієї з визначальних рис сучасного суспільства. З'ясовані основні практики реалізації просторової мобільності населення в розрізі етапів розвитку людства, які показують характер мобільних переходів. Вони відображають сприйняття просторової мобільності як способу: захисту й безпеки в первісному суспільстві; життя й пошуку кращих умов проживання у період мисливсько-збиральницького суспільства; освоєння нових територій в аграрному суспільстві; способу пошуку кращих умов праці в період технологічних змін і стрімкого зростання чисельності населення в індустріальному суспільстві. У сучасному інформаційному суспільстві мобільність трансформується у право та інструмент демографічної й економічної політики. Для подальшого, технолого-сингулярного, етапу формуються сприятливі передумови сприйняття мобільності як норми. Періодизація розвитку людства з визначенням мобільних переходів розкриває наукову новизну даного дослідження. Проаналізовано глобальні тенденції зростання просторової мобільності населення за зовнішнім вектором. Аналіз динаміки щодо кількості міжнародних мігрантів, біженців, студентів за останніх 50 років довів інституціоналізацію міграції як звичної практики для сучасного суспільства. Виявлено існування все більшої кількості суспільств, основна частка населення яких перебуває у статусі мігранта. Аналіз даних щодо частки мігрантів у загальній чисельності населення підтвердив зростання демографічної залежності розвинених держав від міграційного чинника. Результати довгострокового аналізу глобальних процесів щодо реалізації просторової мобільності населення дозволили дійти висновку, що людство нині перебуває на етапі ризику неконтрольованого планетарного перерозподілу людських ресурсів. Така ситуація змушує переорієнтовувати державну міграційну політику зі звичної практики міграційного режиму на організацію системного моніторингу з визначенням рівня і допустимих меж просторової мобільності населення. Це формуватиме інформаційний базис реалізації державної міграційної політики на етапі протидії міграційним втратам.

Запропоновано методичні підходи до аналізу людського потенціалу (ЛП) територіальної громади як складника її ендогенного потенціалу в контексті забезпечення спроможності. Розкрито понятійно-термінологічний апарат дослідження, зокрема спроможності громади, ендогенного потенціалу та його структури (економічний, фінансовий і людський складники). Визначено зміст ЛП, специфіку його формування і використання на рівні громад. Сформовано систему показників для аналізу ЛП територіальної громади за демографічним, інтелектуально-трудовим, соціально-управлінським, соціально-економічним, соціально-інфраструктурним та культурним складниками. Здійснено апробацію методики оцінки ЛП на прикладі деяких об'єднаних територіальних громад в Україні.

Міграційна проблематика потребує ширшого розкриття у фундаментальних дослідженнях. Одним із важливих завдань є конкретизація понятійно-термінологічного апарату дослідження міграції та усунення дискусій у міграційному тезаурусі, зокрема щодо змісту міграції як форми мобільності. Мета статті - обгрунтування змісту міграційної мобільності населення як фундаментальної економічної категорії, що формує теоретичні основи міграційних досліджень з виокремленням нової науки міграціології. Наукова новизна полягає в аргументації базових положень міграціології та конкретизації її міграційного тезаурусу в частині специфікації змісту міграційної мобільності. Методологічною основою дослідження стали діалектичний підхід, абстрактно-логічний метод, метод систематизації й узагальнення, застосування яких дало змогу сформулювати базові положення міграціології та уточнити її понятійно-термінологічний апарат. Формування міграціології підтверджують висновки провідних економістів і демографів. Міграціологія акумулює знання, підходи до аналізування та практичні рекомендації з питань регулювання міграції. Зважаючи на складність природи міграції, міграціологія формується як наука - міждисциплінарний синтез на перетині соціоекономіки, демографії, просторології і регіоналістики. Проблематика досліджень міграціології розвиває напрями: фундаментальної міграціології, яка, базуючись на міграційних теоріях, концептах, принципах, міграційній термінології, визначає засадничі положення щодо розуміння міграції в індикаторно-факторному комплексі; аналітичної міграціології, що розкриває методологію аналізування міграції з погляду причин, стану, тенденцій; міграційної кваліології, яка акцентує на методології кількісно-якісної оцінки впливу міграції на різні явища і процеси. Основними галузями знань міграціології визначено економічну, демографічну, соціальну і політичну, результати досліджень їх цілісно розкривають можливості вирішення міграційної проблеми на шляху забезпечення позитивної наслідковості для людини, суспільства й держави. Розвиток міграційних досліджень потребує поглиблення й осучаснення методології аналізування міграції з коректним застосуванням термінології. У міграційному тезаурусі існує низка схожих за змістом понять, кожне з яких має специфіку. Беручи до уваги термінологічні протиріччя, узагальнено основні підходи до розуміння міграції - як явища, процесу, системи, ознаки і форми мобільності. Багатоаспектність поняття міграційної мобільності населення піднімає наукову і практичну цінність його дослідження. У зв'язку з цим розкрито зміст міграційної мобільності, конкретизовано її просторово-часові, причинні і наслідкові характеристики в контексті впливу на розвиток людського потенціалу, та вказано на перспективність удосконалення методичних підходів до аналізування мобільності молоді.

Мета роботи - розвиток теоретико-прикладних положень якості життя населення з виявленням специфіки оцінювання та забезпечення на регіональному рівні. На основі врахування дефініцій якості життя, якими оперують міжнародні та владні структури, вітчизняні та зарубіжні вчені, запропоновано дану категорію розуміти як індикатор ступеня забезпечення населення благами в кількісній та якісній оцінці, що враховує умови середовища та його стабільності для тривалого задоволення матеріальних, культурних і духовних потреб. У результаті дослідження було виявлено відмінність поняття якості життя від інших оцінних індикаторів життєдіяльності людини, а саме: рівня життя, добробуту, людського та сталого розвитку. Якість життя передбачає поєднання кількісної та якісної оцінки ступеня забезпечення благами та задоволення потреб населення, врахування умов середовища та досягнення його стабільного стану з властивостями резилентності. Вказано на відносність аналізування якості життя на різних рівнях, у зв'язку з чим визначено специфіку його розуміння на рівнях глобальному, держави, регіону, громади, домогосподарства, людини. Систематизовано критерії оцінювання якості життя, що дало змогу виокремити специфіку її забезпечення на рівнях держави та регіонів. Визначено основні завдання політики забезпечення якості життя населення в контексті створення середовища можливостей - мотивація ринкового середовища продукувати блага, створення конкурентного середовища в умовах глобальної мобільності, забезпечення стабільності, надання якісних соціальних послуг і розвиток соціальної інфраструктури. Перспективою подальших досліджень є визначення системи механізмів регіональної політики забезпечення якості життя населення, формування та реалізація якої в Україні потребує наукових обгрунтувань у ході подальшої децентралізації.

Визначено особливості проходження адміністративно-фінансової децентралізації в частині аналізу цілей реформи щодо різних рівнів публічного управління та стану законодавчого забезпечення децентралізації в Україні. Аргументовано застосування дуалістичного підходу до адміністративно-фінансової децентралізації в Україні, яким передбачено забезпечення спроможності адміністративно-територіальних одиниць базового рівня та утвердження державної регіональної політики, обґрунтовано можливі ризики та переваги фіскальної децентралізації на прикладі досвіду розвинених країн. Розроблено методичний підхід до оцінювання ефективності механізмів фінансової децентралізації на рівні регіонів, районів, міст, територіальних громад. Запропоновано методику оцінювання впливу механізмів адміністративно- фінансової децентралізації на соціально-економічний розвиток регіонів, районів, міст, територіальних громад, практична імплементація якого дозволила виявити ефективність таких механізмів з позиції досягнення поставлених цілей реформи. Досліджено основні тенденції та визначено ризики формування об’єднаних територіальних громад Карпатського регіону. Проаналізовано сучасний інструментарій адміністративно-фінансової децентралізації в розрізі фіскальних інструментів формування доходів місцевих бюджетів, а також механізмів стимулювання економічної активності в територіальних громадах у таких сферах, як: забезпечення зайнятості, ефективне управління власністю територіальних громад, просторове планування, використання природо-ресурсного потенціалу. Розглянуто проблеми організації функціонування соціальної сфери в територіальних громадах, зокрема, загальної середньої та дошкільної освіти, охорони здоров’я, соціального захисту населення. Досліджено ризики функціонування сучасної системи фінансового вирівнювання, пов’язані з впровадженням бюджетної децентралізації.

Дисертація присвячена розробці теоретико-методологічних основ дослідження просторової мобільності населення з розв’язанням наукової проблеми щодо організації моніторингу та формування політики людського розвитку в частині регулювання мобільних процесів на різних інституційних рівнях (людини, суспільства, держави). Сформовано понятійно-термінологічний апарат дослідження просторової мобільності населення. Узагальнено основні фокуси розуміння мобільності та здійснено класифікацію її видів. Сформульовано зміст просторової мобільності населення та запропоновано тривимірну модель її координат. Розроблено систему теорій дослідження просторової мобільності населення, обгрунтовано переваги її розгляду у вимірі людського розвитку. Розкрито основні практики реалізації мобільності на різних етапах розвитку людства, які в узагальнених рисах формують мобільні переходи. Систематизовано фактори формування та реалізації просторової мобільності населення. Сформульовано зміст та проаналізовано особливості основних видів мобільності — трудової, освітньої, віртуальної. Запропоновано систему аналізу просторової мобільності населення у контексті людського розвитку, методику оцінювання її хорологічно-темпологічної вимірності. Проаналізовано тенденції зміни просторової мобільності населення У країни та її регіонів, особливості її реалізації в європейському і транскордонному економічному просторі. Розкрито зміст механізмів регулювання просторової мобільності населення. Визначено складові формування інфраструктурних елементів реалізації мобільності. Запропоновано стратегічні імперативи та цілі соціального захисту мобільних громадян України за кордоном. Сформульовано основні блоки та цілі Концепції державної політики людського розвитку України в умовах високомобільного суспільства. Запропоновано етапи формування Національної системи моніторингу просторової мобільності населення України. Визначено показники моніторингу просторової мобільності населення України в контексті досягнення цілей людського розвитку.

Досліджено проблеми відповідального виробництва і споживання продукції з пластмас. Вивчено світовий досвід вирішення цієї проблеми, а також її стану в Україні та сформульовано висновки і рекомендації щодо економічних, технологічних та інших рішень для реалізації Цілей сталого розвитку в частині використання екологічно безпечних видів полімерів. Охарактеризовано економічний потенціал виробництва і споживання продукції з пластмас в Україні. Увагу приділено інноваційному потенціалу виробництва екотари в Україні та світі. Досліджено стимулювання відповідального виробництва і споживання продукції з пластмас. Розглянуто фінансове забезпечення і стимулювання.

Розкрито теоретико-методологічні засади дослідження міграційної мобільності молоді та ії людського потенціалу. Запропоновано й апробовано методичні підходи до аналізування міграційної мобільності молоді України загалом та Карпатського регіону зокрема. На підставі комплексного аналізу сформульовано рекомендації щодо розробки системи моніторингу, демографічного прогнозування та концептуального обґрунтування пріоритетів регулювання міграційної мобільності молоді в синергії міграційної та молодіжної політики. Акцентовано, що нові виклики російсько-української війни враховано для визначення пріоритетів стимулювання рееміграції молоді України та Карпатського регіону в умовах нестабільності.

Визначено та розглянуто фінансові детермінанти економічного зростання регіонів та територіальних громад України. Оцінено їх вплив на стан економік в умовах невизначеності. Обґрунтовано можливість застосування принципів поведінкової економіки до вирішення проблем регіонального та місцевого масштабу. Визначено поведінкові чинники та з'ясовано особливості їх впливу на прийняття рішень на різних рівнях управління.