Запропоновано наукові підходи до аналізу державної політики. Викладено концептуальні засади державної політики. Висвітлено технологію формування державної політики. Визначено шляхи та механізми її впровадження. Зроблено її аналіз у процесі формування та впровадження політики в різних сферах суспільного життя України. Проведено моніторинг та оцінку ефективності державної політики з використанням українського та західного досвіду. Розкрито зміст, принципи та методологію у контексті "цілісної картини" суспільного життя.

Висвітлено теоретичні засади та етапи розвитку політичного аналізу, визначено його стан і перспективи в Україні. Розглянуто складові процесу політичного аналізу та прогнозування. Значну увагу приділено практичним аспектам підготовки інформаційних документів політичного аналізу та прогнозу, принципам і методам роботи аналітиків.

Изложены теоретические основы и этапы развития политического анализа, определено его состояние и перспективы на Украине. Рассмотрены составляющие процесса политического анализа и прогнозирования. Значительное внимание уделено практическим аспектам подготовки информационных документов политического анализа и прогноза, принципам и методам работи аналитиков.

Розкрито концептуальні засади аналізу та планування державної політики. Описано структуру середовища аналізу державної політики, механізми її впровадження, розглянуто геополітичні чинники її реалізації. Висвітлено досвід, здобутки, перспективи державної політики у виборчих процесах, пріоритети реформування політичної системи українського суспільства.

Раскрыты концептуальные основы анализа и планирования государственной политики. Описаны структура среды анализа государственной политики, механизмы ее внедрения, рассмотрены геополитические факторы ее реализации. Освещены опыт, достижения, перспективы государственной политики в избирательных процессах, приоритеты реформирования политической системы украинского общества.

Висвітлено теоретико-методологічні засади політичного аналізу, його роль і функції, технологію аналітичної діяльності, структурні принципи формування аналітичної спільноти. Наведено професійні та етичні вимоги до роботи політичного аналітика. Охарактеризовано основні різновиди аналітики, розглянуто проблеми розвитку аналітичних центрів України. Проаналізовано особливості розвитку аналітичних структур.

Освещены теоретико-методологические основы политического анализа, его роль и функции, технология аналитической деятельности, структурные принципы формирования аналитической общины. Приведены профессиональные и этические требования к работе политического аналитика. Охарактеризованы основные разновидности аналитики, рассмотрены проблемы развития аналитических и мозговых центров Украины. Проанализированы особенности развития аналитических структур.

Розкрито теоретико-методологічні засади визначення політичних та адміністративних функцій у державному управлінні. Проаналізовано політико-правові засади функціонування інституту державних секретарів, причини його запровадження та скасування. Наведено аналітичну оцінку сфери компетенції та відповідальності державних секретарів міністерств, перехідних форм розмежування політичних і адміністративних складових у державному управлінні. Описано порядок для впровадження політико-правових засад підвищення ефективності діяльності уряду.

Раскрыты теоретико-методологические основы определения политических и административных функций в государственном управлении. Проанализированы политико-правовые основы функционирования института государственных секретарей, причины его внедрения и применения. Приведена аналитическая оценка сферы компетенции и ответственности государственных секретарей министерств, переходных форм размежевания политических и административных составных в государственном управлении. Описан порядок для внедрения политико-правовых основ повышения эффективности деятельности правительства.

Розглянуто концептуальні засади, шляхи, методи та засоби здійснення політичної реформи в Україні. Наведено зміни у редакціях відповідних статей Конституції України, проаналізовано позитивні та можливі негативні наслідки запровадження двопалатного парламенту. Розкрито роль партії та громадських організацій у новій моделі політичної системи, висвітлено особливості кадрового забезпечення політичної реформи.

Рассмотрены концептуальные основы, пути, методы и средства осуществления политической реформы в Украине. Приведены изменения в редакциях соответствующих статей Конституции Украины, проанализированы позитивные и возможные негативные последствия учреждения двухпалатного парламента. Раскрыта роль партии и общественных организаций в новой модели политической системы, рассмотрены особенности кадрового обеспечения политической реформы.

Розкрито концептуальні засади аналізу та творення державної політики (ДП), механізми її впровадження. Розглянуто питання реконструкції ДП у виборчому процесі в контексті схвалення різних моделей виборчих систем, проведення парламентських виборів 1996 - 2007 рр. та Всеукраїнського референдуму 2000 р. Обгрунтовано доцільність розмежування політичних та адміністративних функцій як стратегію реформування державного управління, описано порядок впровадження політико-правових засад для підвищення ефективності діяльності уряду.

Раскрыты концептуальные основы анализа и созидания государственной политики (ГП), механизмы её внедрения. Рассмотрены вопросы реконструкции ГП в избирательном процессе в контексте одобрения разных моделей избирательных систем, проведения парламентских выборов 1996 - 2007 гг. и Всеукраинского референдума 2000 г. Обоснована целесообразность разграничения политических и административных функций как стратегия реформирования государственного управления, описан порядок внедрения политико-правовых основ для повышения эффективности деятельности правительства.

Визначено організаційні та методологічні засади функціонування інформаційно-аналітичних підрозділів органів влади. Досліджено перешкоди, які заважають впровадженню якісної політики за умов сучасного українського суспільства. Встановлено, що перед українською політичною й економічною елітою стоїть завдання відмови від зміни неоліберальної стратегії реформування в напрямі соціальної та політичної солідарності, цінностей співробітництва, пошуку оптимального балансу державних, суспільних і приватних інтересів. Розкрито пріоритети державної політики у виборчому процесі. Доведено, що для забезпечення відкритості виборчого процесу стоїть завдання реформи чинної пропорційної моделі. Проаналізовано, що серед завдань підвищення якості державного управління в Україні пріоритетним є розмежування політичних і адміністративних функцій, що сприяє посиленню інституціональної спроможності уряду.

Розглянуто теоретико-методологічні засади взаємодії політики й управління в публічній сфері України. Розкрито поняття та сутність влади та владних відносин, а також суть, структуру та типи політичних процесів. Показано механізми прийняття політико-управлінських рішень та їх впливи на становлення політики демократичного врядування в Україні. Визначено політико-адміністративні реформи як фактор реалізації нової управлінської парадигми. Показано вплив політичних партій на розвиток політико-управлінських процесів. Увагу приділено співпраці органів державної влади з неурядовими організаціями як важливому напряму взаємодії політики й управління. Розглянуто ціннісні й особистісні засади політики та державного управління.

Висвітлено теоретико-методологічні засади реформування державної політики в Україні. Розглянуто шляхи вдосконалення нормативно-правового та інституціонального забезпечення реформування державної політики. Показано можливості використання різних моделей і варіантів для практики реформування державної політики в глобалізаційний період. Розкрито сутність та особливості проходження цього процесу. Охарактеризовано сучасну систему політико-адміністративного управління в Україні, механізми залучення громадськості до реформування державної політики. Проаналізовано процеси оцінювання, моніторингу й аудиту у виробленні державної політики. Осмислено авторитет керівника в державному управлінні як суспільний феномен, показано особливості його конструювання у постмодерному суспільстві.

Проаналізовано підсумки реалізації реформ в Україні в інституційному вимірі. Розкрито зміст інституційної культурної пастки, яка стала однією із причин деструкції реформ у контексті архетипного підходу. Розглянуто причини невдач реформ з точки зору архетипного підходу. Доведено необхідність врахування соціокультурних чинників у формуванні та реалізації державної політики реформ.

Проанализированы итоги реализации реформ в Украине в институциональном измерении. Раскрыто содержание институциональной культурной ловушки, ставшей одной из причин деструкции реформ в контексте архетипного подхода. Рассмотрены причины неудач реформ в Укране с точки зрения архетипного подхода. Доказана необходимость учета социокультурных факторов в формировании и реализации государственной политики реформ.

Analyzes the results of the implementation of reforms in Ukraine in the institutional dimension. The content of the institutional cultural trap that has become one of the causes of destruction of reform. Analyzes the causes of the failure of reforms in Ukrane terms of archetypal approach. The necessity of taking into account socio-cultural factors in the formation and implementation of state policy reforms.

Проаналізовано соціокультурні причини невдач у реалізації структурних реформ в Україні. Обгрунтовано актуальність створення інституційних засад нової культурної політики. Визначено заходи, спрямовані на реформу культурної сфери.

Проаналізовано міжнародний досвід використання культури у подоланні конфліктів та відновленні миру на територіях, що постраждали від воєнних дій. Доведено необхідність розвитку нормативно-правової та законодавчої бази забезпечення реалізації державної культурної політики на цих територіях. Аналізуються поточні проблеми реалізації культурної політики на деокупованих територіях. Доводиться необхідність створення системи культурних центрів, які б функціонували на постійній основі, на територіях, що зазнали негативного впливу внаслідок тимчасової окупації або збройного конфлікту. Стверджується, що культурна робота є ефективним засобом налагодження діалогу та відновлення толерантності на територіях, які постраждали від конфліктів і воєнних дій. Зокрема, важливою функцією культури у справі відновлення миру є запобігання деструктивних ідеологічних та інформаційних зовнішніх впливів. Увагу слід приділити питанням соціокультурної реінтеграції переселенців та зміцненню міжнаціональної злагоди. Державна політика має сприяти реалізації різноманітних історико-культурних та просвітницьких проектів, спрямованих на формування громадянської позиції та національної ідентичності жителів цих територій. Культурну роботу на цих територіях необхідно поєднувати із застосуванням креативних практик, скерованих на розвиток малого та середнього бізнесу, сфери послуг і туризму. Культура має неабиякий потенціал для місцевого економічного та соціального розвитку. Доводиться необхідність розроблення державної цільової міжвідомчої програми культурного розвитку територій, що постраждали внаслідок воєнних дій. Мета програми має бути консолідація дій центральних і місцевих органів влади, інститутів громадянського суспільства та міжнародних організацій, що надають міжнародну технічну допомогу для відновлення миру на цих територіях.

Висвітлено теоретико-методологічні засади аналізу дослідження державної політики, дослідження середовища та процедур державної політики. Розглянуто доказову політику як новий тренд у дослідженні державних політик, європейські практики дослідження державних політик. Проаналізовано стратегію та механізми державної політики реформ в Україні. Зазначено, що у порівнянні з аналізом політики, який спрямований на планування реальної політики, дослідження політики описує та пояснює, що влада може або не може робити.

Наведено огляд основних нагальних проблем у гуманітарній сфері України: культурній, освітній, науковій, мовній, а також у сфері релігійно-церковних відносин, прав національних меншин та корінних народів, розвитку креативних індустрій. Окрему увагу приділено завданням державної політики у сфері культурної (публічної) дипломатії та соціогуманітарної реінтеграції тимчасово окупованих територій України. Акцентується на проблемах розвитку гуманітарної сфери в умовах пандемії COVID-19: обмеження масових заходів, яке поставило сферу культури та креативних індустрій на межу виживання, а також потреби в розвитку якісної дистанційної та онлайн-освіти у закладах середньої та вищої освіти. Розглянуто питання щодо стану музейної справи та музейних фондів в Україні, існування розриву в рівні доступу до якісних культурних послуг між населенням великих міст та периферії. Проаналізовано ситуацію з "мовним" питанням, зокрема переваги й виклики прийняття та імплементації Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної". Приділено увагу завданням державної політики реінтеграції у соціогуманітарній сфері, що охоплюють аналіз стану гуманітарної сфери на тимчасово окупованих територіях, окреслюють коло соціогуманітарних потреб жителів тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб, які потребують вирішення для забезпечення конституційних прав, потреб цих громадян України та створення засад для підвищення рівня згуртованості, єдності українського суспільства.