Вперше в українському літературознавстві здійснено огляд основних теоретико-літературних аспектів гендерного дискурсу (культурно-екзистенціального, психоаналітичного, семіотичного). З'ясовано, що література non-fiction є різновидом письменства на межі художності та документальності, розуміння якого залежить від компетенції реципієнта. Запропоновано класифікацію художньої літератури як такої, що відтворює історичну та автобіографічну правду, та літератури non-fiction, спрямованої на читача. На матеріалі щоденників і псевдощоденників встановлено ознаки, що мають змогу розрізняти художні тексти та тексти літератури non-fiction. Виокремлено функції щоденника стосовно автора (самопізнання, самовираження, самоспогладання, самоувічнення, фіксаційна, розважальна, компенсаторна, літературно-творча) та щодо умовного адресата (пізнавальна, дешифрувальна, естетична, ігрова, катарсична). Осмислено гендерну ідентичність суб'єкта як складову частину психологічної та мовної індивідуальності автора щоденника. На основі конкретних текстів літератури non-fiction досліджено особливості проявлення queer-суб'єктивності, а також фемінної та маскулінної суб'єктивностей. З'ясовано гендерні сереотипи та їх роль у гендерній самоідентифікації письменників, репрезентованій у щоденниках.

Проаналізовано гендерні підходи до літературознавчого аналізу, розглянуто специфіку літератури нон-фікшн на матеріалі щоденникового жанру, який завдяки своїй інтимності та сповідальності дає змогу простежити співвідношення біографічного та художнього "я", а також гендерну самоідентифікацію автора, що знаходить виразження у мистецькому дискурсі письменника. Увагу приділено проблемі тілесності, яка реалізується через елементи queer-суб'єктивності, фемінний/маскулінний тип письма, метафори сексуальності, оніричні образи, мотив самогубства, гендерні стереотипи.

Простежено динаміку уявлень вітчизняних науковців про контексти присутності "маскулінного" в повсякденних практиках жінок козацького Запорожжя. Репрезентовано чоловіче начало у модерністському романі Г. Міллера "Тропік Рака". Розкрито образ сучасного чоловіка в українській поезії ХХІ cт. Охарактеризовано традиційно маскулінний тип чоловіка-воїна у творах російської та німецької літератури. Висвітлено особливості маскулінної поетики (на матеріалі лірики С. Жадана). Вивчено специфіку маскулінного письма і чоловічої рецепції Т. Шевченка. Викладено гендерні аспекти маскулінності в текстах англомовної реклами і концепт мужності на сторінках англійських журналів. Досліджено автономні значення маскулінності. Увагу приділено суспільному погляду на проблему батька-одинака.

Наведено аналіз і інтерпретацію творчості українських і зарубіжних письменників у широкому культурологічному, історичному й естетичному контексті. Розглянуто проблеми поетики різножанрових творів з акцентацією на їх стильових особливостях. Розкрито проблему співвідносності історичних реалій і художнього домислу в українській белетристиці кінця XIX - початку XX ст. (на матеріалі повістей В. Будзиновського). Досліджено хронотоп дороги у художній спадщині М. Гоголя. Розглянуто психологізм і міфопоетичність як стильові ознаки повістей Б. Харчука.

Проаналізовано когнітивні аспекти дискурсивної природи художньої тілесності в поетиці англійського постмодернізму на матеріалі роману Дж. Акройда "The Process of Elizabeth Cree". Досліджено тілесну трансгресію як засіб пізнання світу в романі Т. Прохаська "Непрості". Приділено увагу мазохістському дискурсу в творчості Л. фон Захер-Мазоха на матеріалі твору "Венера у хутрі". Розглянуто тілесне та духовне у віртуальному просторі у казці Я. Л. Вишневського "Марцелінка. У пошуках Найважливішого". Охарактеризовано зображення чуттєвості постколонізованого тіла у романі М. В. Льоси "Витівки кепського дівчиська". Обгрунтовано карнавалізацію тіла як форми антиколоніальної децентрації на матеріалі "Енеїди" І. П. Котляревського.