Запропоновано підхід до розкриття суті національної господарсько-економічної культури. Розглянуто передумови її відродження, розкрито основні компоненти, сфери прояву, форми, функції та показано її місце в системі соціально-економічних та організаційно-економічних відносин. Зроблено висновок, що господарсько-економічна культура є фактором економічного зростання, регулятором економіки. Проаналізовано причини низького рівня розвитку господарсько-економічної культури населення України. Показано роль, яку відіграють сім'я, школа, наукові заклади у процесі формування та розвитку національної господарсько-економічної культури. Доведено необхідність реформування системи економічної освіти в Україні, захисту сім'ї, освіти, науки відповідно до потреб та можливостей сучасного розвитку економічної системи та згідно з соціальними орієнтирами на майбутнє. Підтверджено висновок, що всі високоефективні економіки виростають на власній національній культурі.

Доведено важливість запровадження в освітній простір України Болонського процесу і розкрито основні принципи перебудови навчального процесу у системі вищих медичних закладів. Актуальність цієї проблеми тяжко переоцінити, оскільки вона стосується не тільки освіти, її реформування, але й в цілому процесу інтеграції нашої країни в Європу. Бажання України приєднатися до Болонського процесу - це нагальна внутрішня потреба, що зумовлена загальносвітовими тенденціями розвитку освітньої діяльності, в тому числі і медичної. Адже освіта безпосередньо визначає долю суспільства, його життєздатність та перспективу розвитку. Наша держава нині перед вибором нової освітньої парадигми, що покликана усунути невідповідність між запитами суспільства і рівнем освітніх послуг, замінити завдання всебічного розвитку особистості завданням максимального розвитку здібностей людини до самореалізації та самоосвіти.

Психолого-педагогічна культура є інтегральною якістю особистості, що проектує його загальну культуру в сфері медицини. Формування психолого-педагогічної культури майбутнього лікаря-педіатра - це нагромадження знань, досвіду та якісна реалізація їх у діяльності та поведінці особистості. Вважається за необхідне введення до програм навчання майбутніх лікарів-педіатрів таких предметів і курсів, як: соціальна педагогіка, психологія, конфліктологія, культура спілкування, основи фізіогноміки. Обов'язковою умовою в спілкуванні лікаря та пацієнта є культура мовлення - вміння правильно вживати та вимовляти слова, будувати фрази, а також вміння вислухати співбесідника. Лікар-педіатр повинен навчитися розуміти "німу мову", тобто мову поз, міміки, руху очей, жестів, характеру крику. Дитина повинна відчути турботу й увагу, лікар має завжди поважати її гідність та особистість. Завданнями лікаря є всебічне сприяння освіті батьків щодо їх ролі в формуванні здоров'я дітей у сім'ї. Професійна діяльність лікаря перебігає в безпосередньому спілкуванні з колегами, середнім медичним персоналом та іншими співробітниками. Лікар не повинен негативно висловлюватися про терапевтичну тактику колег, що оглядали до нього дитину. Слід не забувати ще один важливий принцип медичної деонтології - дотримання лікарської таємниці.

Обсуждены состояние и перспективы развития в области использования биомассы в Республике Беларусь в качестве топливно-энергетических ресурсов. В настоящее время основное использование биомассы в энергетическом секторе основано на использовании древесины в качестве топлива бойлеров Министерства жилищно-коммунального хозяйства, мини-ТЭЦ концерна "БелЭнерго" Министерства энергетики Беларуси и предприятий страны, а также в сельских населенных пунктах. В последнее время начало также развиваться биогазовая технология, использующая отходы растениеводства, животноводства и птицеводства. Суммарный вклад этих 2-х видов биомассы в Беларуси составляет примерно 5,6 % от общего потребления топливно-энергетических ресурсов страны.