На підставі узагальнення архівних матеріалів, спогадів, листування вперше висвітлено життєвий і творчий шлях О.Масикевича (1911 - 1980) - талановитого поета, прозаїка, публіциста, громадського діяча. Проаналізовано його поетичну та прозову спадщину.

На основе обобщения архивных материалов, воспоминаний, переписки впервые освещен жизненный и творческий путь О.Масикевича (1911 - 1980) - талантливого поэта, прозаика, публициста, общественного деятеля. Проанализировано его поэтическое наследие.

Розкрито етичні засади професійної діяльності журналіста. Висвітлено проблеми журналістської відповідальності, моральні закони творчості, особливості службової етики. Простежено співвідношення макроетики та професійної етики журналіста, розглянуто міжнародні документи, що регламентують професійну етику працівника ЗМІ - декларації, кодекси, закони, хартії, зокрема "Кодекс професійної етики українського журналіста".

Раскрыты теоретические основы профессиональной деятельности журналиста. Освещены проблемы журналистской ответственности, моральные законы творчества, особенности служебной этики. Прослежено соотношение макроэтики и профессиональной этики журналиста, рассмотрены международные документы, регламентирующие профессиональную этику сотрудника СМИ - декларации, кодексы, законы, хартии, в частности "Кодекс профессиональной этики украинского журналиста".

Досліджено генезу мистецького явища та визначено основні періоди його розвитку. Запропоновано цілісний канон української поезії Румунії.Розглянуто ідейно-тематичні, жанрові та стильові координати досліджуваного мистецького явища. Проведено типологічні паралелі з румуно-літературним художнім контекстом і тогочасною українською літературою. Здійснено її аналіз, що сприяло входженню української поезії Румунії в загальноукраїнський літературний процес як органічної та невід'ємної складової, збагатило уявлення про українську літературу ХХ ст.

Проаналізовано світоглядну публіцистику (СП) як мас-медійне явище, зокрема публіцистику сучасних літературно-художніх видань в контексті прочитання СП за допомогою провідних смислових кодів (СК), які втілюють національно-ідентифікаційні дискусії. Визначено історико-діахронний і сучасний виміри СК, трансформацію традицій, різновимірність функціонування концептуальних понять та їх роль у формуванні концептосфери національної ідентичності.

Проанализирована мировоззренческая публицистика (МП) как масс-медийное явление, в частности публицистика современных литературно-художественных изданий в контексте прочтения МП с помощью ведущих смысловых кодов (СК), воплощающих национально-идентификационные дискуссии. Определены историко-диахронные и современные измерения МП, трансформация традиций, разноизмеряемость функционирования концептуальных понятий и их роль в формировании концептосферы национальной идентичности.

Наведено результати дослідження світоглядної публіцистики як мас-медійного явища, зокрема публіцистики сучасних літературно-художніх видань. Запропоновано її інтерпретацію за допомогою концептів як провідних смислових кодів, які втілюють важливі національно-ідентифікаційні дискусії. Розглянуто такі концепти, як Україна, свобода, Бог, душа та пам'ять. Зазначено, що ці фундаментальні уявлення є поняттями, котрі втілюють національні цінності, складають концептуально-визначальну модель особистості та суспільсва, співвідносяться з історичним досвідом народу, обумовлюють концепцію публіцистики різних періодів в історії журналістики. Їх дискурс виявляє соціокультурні тенденції часу, його помітні ознаки, актуальні реалії, процеси, ідеї. Подано обгрунтування поняття світоглядної публіцистики як особливого виду журналістського тексту, який володіє значним мас-медійним впливом, формує філософське освоєння життя та вносить в масово-комунікаційний дискурс субстанційні ідеї, зокрема ідею національної ідентичності. Показано, що світоглядна публіцистика є прикладом концептуального рівня освоєння дійсності та вербалізує в медіа важливі суспільні дискусії щодо становлення нації та особистості, громадянських свобод, духовного стану суспільства.

З'ясовано сучасну літературно-видавничу парадигму, простежено роль літературно-художніх газет і журналів в інформаційному українському просторі, виокремлно тенденції та наголошено на видавничих проблемах.

Розглянуто основні джерела небезпеки в роботі журналіста. Викладено юридичні аспекти безпеки журналістів. Висвітлено проблему фізичної та майнової безпеки ЗМІ. Розкрито особливості роботи та безпеки журналіста за надзвичайних ситуацій. Увагу приділено питанню роботи журналіста під час висвітлення етнічних конфліктів і терористичних актів. Визначено особливості діяльності та безпеки журналістів у "гарячих точках". Висвітлено роль профспілок і творчих журналістських організацій у захисті журналістів.

З погляду компаративістики досліджено ідейно-художню специфіку символу камінного у творчості українських письменників В. Стефаника і Л. Українки.

Визначено ключові трактування процесу конвергенції; на підставі їх аналізу виявлено та систематизовано тенденції у розумінні терміна та його динаміку у соціальних комунікаціях; запропоновано розуміння крос-медійності як процесу реалізації медіа-конвергентних тенденцій. Констатовано, що медіа-індустрія сьогодні змінюється швидкими темпами, ЗМІ стикаються з освоєнням і поєднанням різних медіа-форматів. Зазначено, що ці зміни ставлять перед дослідниками нові наукові проблеми, пов'язані з напрацюванням нового чи уточненням традиційного термінологічного інструментарію. Зокрема увагу привертають і потребують ширших наукових дефініцій поняття крос-медійності та конвергенції. Йдеться про взаємопов'язаність обох термінів та їх розуміння в контексті змін журналістського фаху та загалом медіа-ринку. Узагальнено основні поняття, категорії, зміст, ознаки процесу конвергенції; систематизовано розуміння впливу конвергенції на освоєння нових крос-медійних форматів. Доведено, що конвергенція та крос-медійність здатні врятувати друковані медіа від закриття, а отже, вирішити економічні та стратегічні проблеми редакційної політики, що актуально як для журналістів, медіа-ринку загалом, так і для аудиторії ЗМІ. Систематизовано наявні трактування конвергенції та крос-медійності; доведено, що сучасний розвиток інформаційних технологій не призводить до поглинання традиційного виду медіа новим, а навпаки - відбувається злиття функцій і технологічних можливостей усіх видів ЗМІ; простежено конвергенцію на рівні стратегії та глобальної бізнес-моделі, на технологічному рівні, організаторському та управлінському, на рівні організаційної культури, операційних процесів, маркетингу та відносин зі споживачем. Виведено розуміння крос-медійності як технології прикладного втілення процесу продажу медіа-контенту різними платформами. З огляду на те, що конвергенція - процес, що розвивається, він у межах різних медіакомпаній матиме своє індивідуальне втілення. Звідси формуватиметься термінологічний інструментарій процесу конвергенції та крос-медійності, він буде уточнюватися самою практикою мас-медійної діяльності. Безліч крос-медійних платформ, крос-медійних інформаційних потоків визначатимуть, яких же дефініцій набере цей процес у майбутньому.

Від 2014 р. окупований Крим зазнав змін як у політично-правовій, так і в інформаційній сфері. Чи не найбільше утисків з боку нової влади зазнало ЗМІ. Медіа змушені були терміново змінити реєстрацію та почати діяти в інтересах Кремля. У разі відмови видання, радіостанції та телеканали закривалися, зазнавали обшуків і вилучення напрацьованих матеріалів. Журналістам погрожують та постійно їх переслідують. Влада РФ намагається "зачистити" український інформаційний простір на півострові. Закривши українські канали, заблокувавши кримські сайти РФ запускає власні ЗМІ. Однак спроби Кремля тільки посилюють ефект інформаційного "вакууму" на півострові.

Розглянуто проблему дотримання інформаційних стандартів журналістики за умов гібридної війни. Проаналізовано регіональні ЗМІ Донецької та Луганської областей як найближчі до зони конфлікту медіа, що зазнають інформаційного впливу чужої пропаганди. Увагу звернено на неприпустимість легітимізації у суспільній свідомості сепаратистських угруповань ОРДЛО, показано, як помилки журналістів сприяють російським пропагандистам в інформаційній війні проти України, актуалізовано потребу кращої кодифікації стандартів журналістики за умов інформаційної агресії. Констатовано: розділеній українській аудиторії Донеччини/Луганщини висвітлюється дуже розмита картина дійсності, у якій неможливо чітко виявити грань між правдою та брехнею, а тонкі гібридні медіа-вкиди легітимізують уявлення про різні "правди", які існують по обидві сторони конфлікту, про їх виправданість і право на існування. Українські медіа ризикують висвітлювати події в інтерпретації прес-служб "ДНР/ЛНР". Некритичне цитування представників окупаційної адміністрації як цілком допустимих джерел інформації легітимізує владу сепаратистів, подає її як таку, що відбулася. Оскільки викладення новин у ракурсах бачення російсько-окупаційних адміністрацій є елементом медіа-маніпуляцій, то українським ЗМІ частіше варто надавати слово Міністерству з питань тимчасово окупованих територій, Держприкордонслужбі, прес-штабу ООС. Основний наголос у медіа-контенті має ставитися саме на українських смислових позиціях. Поширення медіа-концептів сепаратистів, мови ворожнечі небезпечне для цілісності нашої держави і є елементом ведення гібридної війни в нашому українському медіа-просторі. Нерозуміння цього та відсутність чіткої позиції блокує подолання головних загроз національній безпеці держави.