Розглянуто питання покращання організації матеріально-технічного забезпечення підприємств залізничного транспорту. Вдосконалення відповідної системи є можливим у разі переходу на логістичні принципи управління. Показано, що єдиний інформаційний простір дозволить не тільки скоротити час обробки первинної інформації, але і скоротити витрати часу та ресурсів на її збирання та накопичення, а також здійснювати аналіз і контроль стану системи матеріально-технічного забезпечення.

Наведено методику детермінованого факторного аналізу; виявлено вплив факторів, які спричиняють скорочення залізничної транспортомісткості в останні роки. Запропоновано новий показник "залізнична транспортомісткість експорту (імпорту)" та факторну модель транспортомісткості, яка призначена для виявлення факторів, що впливають на величину цього показника.

Зазначено, що ефективність впровадження інформаційних технологій є новою проблемою для залізниць України. Фокус сучасних досліджень полягає у розвитку методології її оцінки. Висвітлено інформаційний контекст оцінювання. Наведено результати аналізу кращих практик впровадження сучасних інформаційних технологій у пасажирському комплексі залізниць світу.

Дослідження присвячено вирішенню науково-практичного завдання, щодо врахування незадоволеного попиту під час прогнозування пасажиропотоків, яке дозволяє забезпечити відповідність пропозиції залізниць наявному попиту на пасажирські перевезення у далекому сполученні. Охарактеризовано основні методи оцінювання попиту на пасажирські перевезення залізницями. Запропоновано схему процесу формування попиту та виявлено фактори впливу на його величину. Підтверджено гіпотезу щодо можливості прогнозувати транспортну поведінку потенційних пасажирів на підставі інформації про їх запити на перевезення. Запропоновано групи організаційних заходів зниження величини незадоволеного попиту. Подано результати аналізу можливих величин втраченого доходу залізниць залежно від величини незадоволеного попиту на пасажирські перевезення.

Проблематика формування сприятливих стосунків у трудовому колективі хвилює багатьох вчених та керівників транспортних підприємств, оскільки за сучасних умов відбувається стрімкий розвиток людських ресурсів: працівник самовдосконалюється, прагне розширити власний кругозір, реалізуватися в житті. Мета дослідження - обгрунтування необхідності створення моделі управління соціальним розвитком персоналу транспортних підприємств. При цьому використано методи: логічного узагальнення для побудови системи планування соціального розвитку персоналу, визначення - для виокремлення особливостей соціального розвитку колективу транспортних підприємств, графічної інтерпретації - для зображення соціальної інфраструктури транспортних підприємств та її складових. Узагальнено систему планування соціального розвитку персоналу, виокремлено особливості соціального розвитку колективу транспортних підприємств, фактори забезпечення його прогресивного розвитку. Графічно зображено соціальну інфраструктуру, її складові. Запропоновано загальну модель системи управління соціальними процесами на підприємстві та виділено особливості функціонування цієї системи в організаціях транспортної галузі. Розглянуто питання пошуку оптимальної стратегії управління соціальним розвитком персоналу, використання якої, за рахунок дії соціальних чинників, надасть змогу підвищити конкурентоспроможність підприємства на ринку транспортних послуг.