Досліджено організацію оповідання у мемуарно-автобіографічній прозі А.Білого, З.Гіппіус, В.Ходасевича, Г.Іванова, М.Волошина, Б.Лівшиця, А.Марієнгофа, В.Вересаєва 1920 - 1930 рр., зважаючи на жанрову специфіку, особливості стилю, співвідношення факту та художнього вимислу. Зазначено: аналіз мемуарних творів дає змогу визначити, що літературний портрет є головною організуючою ланкою оповідання, виявити авторську концепцію зображуваної особистості письменника та співвідношення даної концепції з біографічним "міфом". Установлено, що досліджуваним спогадам притаманні: фактографічність, ретроспективність, фрагментарність композиції, відсутність чітко вибудованого сюжету. Доведено, що специфіку оповідання у даних творах визначає принцип поєднання двох протилежних тенденцій об'єктивації та суб'єктивації. Установлено, що особистість митця відтворюється в аспекті авторського світогляду за принципом виявлення глибинного сенсу за емпірикою явищ, істинного обличчя за "маскою".