Досліджено особливості рецепції та трансформації агіографічних мотивів у сучасній українській прозі. Розглянуто вияв реінтерпретації традицій житійного жанру в творчості українських і зарубіжних письменників різних історичних епох. Проаналізовано житійні мотиви, що найбільше видозмінилися в сучасній українській прозі, особливості житійного дидактизму, сакрального хронотопу, категорію чудесного. Виділено основні напрями трансформації житійних мотивів.

Досліджено особливості рецепції та трансформації агіографічних мотивів у сучасній українській прозі. Особливу увагу приділено творчості В. Дрозда, К. Мотрич, В. Шевчука, а також окремим творам Ю. Андруховича, Є. Гуцала, Т. Малярчук, Л. Пономаренко, Т. Прохаська, О. Шугая. Розглянуто вияв реінтерпретації традицій житійного жанру. Скласифіковано та проаналізовано житійні мотиви, що найбільше видозмінилися в сучасній українській прозі, особливості житійного дидактизму, сакрального хронотопу, категорію чудесного. На основі аналізу філософського наповнення, поетики та стилістики розглянутих творів виділено основні нарямки трансформації житійних мотивів.

Розглянуто жанрові особливості "Лексикону інтимних міст" Юрія Андруховича та "Абетки" Чеслава Мілоша. Твори такого характеру важко піддаються певним жанровим дефініціям, оскільки поєднують риси багатьох жанрів. У романах-лексиконах Ю. Андруховича і Ч. Мілоша виділено елементи автобіографії, есею, мемуару, травелогу (розповіді про мандри) та власне роману.