На підставі аналізу історії та тенденцій розвитку архітектурно-структурних рішень та елементної бази ЕОМ зроблено висновок про необхідність переходу під час створення ЕОМ наступних поколінь на якісно новий рівень організації обчислювального процесу. Сформульовано основні положення такого переходу, запропоновано один із засобів організації обчислювального процесу, заснований на використанні алгебри матриць, суттєвого збільшення інформаційної одиниці (операнда) та підвищення рівня внутрішньої мови ЕОМ. Наведено приклади організації нової машинної технології обробки інформації.

Розглянуто сучасні конструкції приводу валків (КПВ) станів ХПТ. Проаналізовано зміну осьових сил вздовж ходу робочої кліті. Показано головні недоліки існуючих конструкцій та висловлено рекомендації до КПВ станів ХПТ, які забезпечать необхідний рівень якості труб.

Поставлено і вирішено фундаментальну проблему сучасного розвитку обчислювальної техніки, суть якої полягає в розв'язанні протиріччя між інтеграційними процесами в мікроелектронній апаратурі (понадвелика інтеграція) і технологічним процесом обчислень, що, як і раніше, виконується в дрібних одиницях інформації (числах). Для ліквідації зазначеного протиріччя замість машинної арифметики створено машинну технологію (машинну алгебру) обробки інформації ЕОМ. З використанням оригінальної моделі розвитку обчислювальної техніки за поколіннями, отримано нові знання в області універсальних алгоритмічних систем. Уперше в Computer science як машинні команди ЕОМ запропоновано використовувати процедури машин нинішнього покоління, а як операнди (дані, мінімальні одиниці інформації), з якими працює машина, - складні структури даних сучасних ЕОМ. Запропоновано технологію збереження, транспортування й обробки алгебричних даних у машині нового покоління, що забезпечує так званий операндний "комфорт" в апаратурі для матриць, векторів фіксованого порядку і діапазону зміни їх елементів-чисел. Розроблено нову модель обчислення скалярних характеристик та норм алгебричних даних, яка дозволяє вирішити відому проблему "вузького горла" каналу зв'язку та узгодження швидкодії матричного процесора з обчислювальним засобом скалярної обробки, за умови використання матричного процесора в парі з базовою машиною чи багатопроцесорною системою. Для успішного вирішення проблеми розпаралелювання обчислювального процесу на рівні реалізації машинних операцій (процедур сучасних ЕОМ) застосовано математичний апарат інтерполяції та використано принцип забезпечення даними

Досліджено константні та змінні жанрово-стильові особливості драми Гергарта Гауптмана у контесті порівняльного літературознавства (генезу, становлення, концепцію особистості, поетику конфлікту). Розглянуто естетичну та філософську еволюцію художнього мислення драматурга, стильову специфіку його письма - синкретизм натуралізму з неоромантизмом і символізмом. З'ясовано спільні та відмінні засади, які визначають принципи натуралістичного об'єктивізму у драмах Г.Гауптмана "Перед сходом сонця", "Свято перепросин", "Самотні", "Ткачі", "Візник Гнешель", "Розе Берд", "Перед заходом сонця" у компаративістському зіставленні з творами І.Франка, Л.Українки та В.Винниченка. Здійснено аналіз естетичної концепції особистості та з'ясовано специфіку поетики конфлікту у п'єсах Г.Гауптмана "Перед сходом сонця", "Самотні", "Колега Крамптон", "Боброва шуба", "Затоплений дзвін", "Міхаель Крамер" у співвідношенні з творчістю українських драматургів І.Франка, Л.Українки, В.Винниченка.

Досліджено період становлення композиторської індивідуальності Д. Шостаковича, здійсненено новий інтонаційний аналіз перших симфоній композитора, розглянуто симфонії Г. Малера. Для розвТязання проблеми звТязку симфонізму Д.Шостаковича і Г. Малера обгрунтовано підхід, основу якого складає концепт руху як структуруючого та музично-драматичного фактору. Виконано в зазначеному ракурсі аналіз Д. Шостаковича і Г. Малера дозволило вивчати логіку структурування музичного матеріалу, визначити драматургічну стратегію творів, простежено різні стадії процесу виникнення і метаморфоз смислів та зробити висновок щодо природи музичного мислення композиторів. Огляд доробку Д. Шостаковича і Г. Малера та історичного контексту, що оточував композиторів, в контексті концепту руху виявив своєрідність їх творчого методу, а також надав можливість краще осягнути панораму художніх пошуків митців першої половини XX ст. загалом.

висвітлюються актуальні питання філософської рефлексії культури, її гуманістичний, людинотворчий вимір, проблеми культурно-мистецької політики та музичної освіти в Україні, пропонується широкий понятійно-термінологічний словник.Передмова 5 I. Культура як предмет філософського вивчення та осмислення 9 1.1. Предметне поле філософії культури Тимошенко М. О., Беспалий В. А 11 1.2. Ідея культури: історико-філософський аспект Тимошенко М. О., Беспалий В. А 19 1.3. Культура і суспільство Бровко М. М 29 1.4. Культура і людина Бровко М.М 37 1.5. Ціннісні виміри культури Бабушка Л. Д., Мимрик М. Р 46 II. Філософська рефлексія культури 57 2.1. Художня культура Андрущенко Т. В., Сапіга О. В 59 2.2. Мистецтво в системі культури Андрущенко Т. І., Полянсъка К. В 69 2.3. Естетична культура Кривошея Т. 0 79 2.4. Музична культура Тишко С. В., Вишинсъкий В. В., Гадецька А. М 90 2.5. Семіотичні виміри культури Бабушка Л. Д 97 III. Людинотворча функція культури 109 3.1. Гуманістичний вимір культури Федоренко М. 0 111 3.2. Культура як комунікація, діалог і інтерпретація Федоренко М. 0 119 3.3. Українська культура у світовому культурному процесі Федоренко М. О., Шульга Т. Ю 128 3.4. Масмедіа і культура України Скорик А. Я 137 IV. Культура і держава 151 4.1. Сучасна соціокультурна ситуація: тенденції, суперечності, пошуки рішень Антонюк О. В 153 4.2. Культурно-мистецька політика та механізми її реалізації в Україні Антонюк О.В 166 4.3. Культура і музична освіта в Україні Бондарчук В. 0 173 Понятійно-термінологічний словник 183 Передмова Філософії, як особливій галузі знання, притаманне відкрива¬ти глибинні основи життя природи, соціуму, людського мислення. Вона не дає готових схем та рецептів життя, але формує здатність використовувати мудрість вікового людського досвіду для власної життєдіяльності. Філософія може навчити мистецтву мислити, дискутувати, чути свого опонента, знаходити спільні істини та ідеали. Філософія базується на вивчені загальних законів розвитку світу і суспільства, вивченні самого процесу пізнання і мислення, основних законів становлення чуттєвої культури людини а також вивченні моральних категорій і цінностей. Філософія світоглядна дисципліна, саме тому її суттю є кри- тично-креативний підхід до всього сущого, який є універсальним і може бути застосованим до вивчення будь-якого природнього або соціокультурного явища. З терміном «культура» складніше. Сьогодні існує біля 1000 ви¬значень культури як явища, їх кількість постійно збільшується. Це при тому, що з 1871 р. до 1919 р. існувало 7 визначень культури, а з 1920 р. до 1950 р. їх налічувалось 157. Подібне різноманіття тракту¬вань пояснюється тим, що термін «культура» як явище, вказує на глибину і незмірність людського буття. Культура це те, що створи¬ло людство протягом історії свого існування. Це особливий твор¬чо-діяльний спосіб і вид освоєння людиною світу, котрий включає як весь зовнішній світ, природу, суспільство, так і внутрішній світ самої людини. Подібно тому, як людська особистість є невичерпною і бага¬тогранною, культура також є багатоманітною і багатоаспектною. Культура — це складне суспільне явище; спосіб освоєння дійсно¬сті, реалізації творчого потенціалу людини. Філософія культури — це особлива галузь знання, що праг¬не осмислити основні закони створення та функціонування культури. Філософія виробляє принципи загального розуміння культури крізь призму питання про ставлення людини до сві¬ту. Вона показує діяльний характер такого ставлення, роблячи акцент на творчій складовій, не приховуючи як позитивні так і негативні сторони цього процесу. Лише філософія, дозволяє оцінити масштаб змісту і компетентно поєднати всі складові культурологічних явищ і процесів. Ігнорування філософської складової при вивченні культури призводить до поверхневої описовості, примітивного емпіризму, безсистемної констатації і накопиченню фактів. Філософія є методологічним осмисленням метафізичної суті культури і орієнтується на її філософське пізнання. Лише вона дає можливість побачити, зрозуміти логіку фундаментальних засад культури. Вона відкриває шлях до пізнання і пояснення сутності культури в її найбільш узагальненому поданні, дозво¬ляє внести елементи системності. У сучасному глобалізованому світі, коли все швидко змінюється, піддається безлічі взаємовпли¬вів, формує нові прагматичні пріоритети, прагнучи корегувати усталені людські цінності, філософське осмислення культури, як всього створеного людством, дозволяє зберегти безцінну шкалу духовних цінностей — гаранта людського у людині. Значне місце у збереженні цієї стабільності належить мистецтву, де найповні¬ше цілісно реалізуються всі сутнісні сили людини. Автори посібника розглядають предметне поле філософії культури, її ціннісні виміри. Великий розділ присвячений важли¬вим аспектам філософської рефлексії культури, зокрема худож¬ній, мистецькій, естетичній, музичній культурі, їх семіотичним вимірам. Важливе місце присвячено висвітленню людинотворчої функції культури, її гуманістичного виміру, комунікативних мож¬ливостей культури. Відомо, що сьогодні володарем ситуації буття стає комунікативний масмедійний простір, інтерес до якого зро¬ стає, але «Рогом достатку» чи «Скринькою Пандори» стають сьо¬годні простори комунікації. Риторичне запитання, на яке немає однозначної відповіді. Однак, кожен прошарок суспільства відчу¬ває нагальну потребу у споживанні комунікативних інформацій¬них просторів. Глибина і наступи комунікативних систем унемож¬ливлюють наше буття без них. Важливе місце приділяється також висвітленню ролі україн¬ської культури у світовому культурному процесі, зокрема, питан¬ням культурно-мистецької політики та механізмам її реалізації в Україні. Діючи в рамках такого підходу, філософія культури пі¬знає Суть культури, як загальнолюдського надбання. Розуміючи загальне, ціле, основне, людина розуміє не лише дійсний стан речей в їх зв'язках, а й свій статус та місце в них. Таке розуміння озброює людину знанням, яке, в свою чергу, робить його компе¬тентним та кваліфікованим. Це особливо важливо для представ¬ників творчих професій, культурно та гуманітарно орієнтованих фахівців і тих, хто цікавиться проблемами культури. Значну увагу присвячено проблемам музичної освіти в Украї¬ні. Діяльність творчих вишів та нашої академії зокрема, яка займає лідируюче місце серед музичних вишів України, має величезне значенім у формуванні потужного культурно-мистецького поля країни. Останнім часом завдяки наполегливій дослідницькій ро¬боті були знайдені цікаві, можна навіть сказати сенсаційні, архівні матеріали, які свідчать, що історія Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського налічує близько 160 років. Хоча офіційне відкриття Київської консерваторії відбулося 3 листопада 1913 р., основою для її створення стало Київське музичне учили¬ще, засноване у 1868 р. Реорганізація училища в консерваторію тривала з кінця XIX до початку XX ст. і стала можливою завдяки наполегливій праці відомих музикантів, педагогів, громадських Діячів: Володимира Пухальського, Олександра Виноградського, Антона Рубінштейна, Сергія Рахманінова, Михайла Терещенка, зусиллями української культурної громадськості, меценатів. Збе¬ реглися безцінні листи, офіційні документи того періоду про ре¬організацію, перейменування, перетворення Київського музично¬го училища в консерваторію. Вагомий внесок у цю справу зробив Петро Чайковський, який часто бував у Києві і охоче спілкувався з багатьма музикантами. Після одного із концертів у музичному училищі митець був вражений високим консерваторським рівнем молодих музикантів та висловив впевненість, що справа музичної освіти в Києві знаходиться у надійних руках і у найсприятливішо¬му становищі. Сьогодні Національна музична академія України, що носить ім'я великого композитора, активно примножує і збага¬чує культуру України, достойно презентує її світу. .Пропонований навчальний посібник з філософії культури розрахований на студентів творчих професій, що зумовило його основну мету — формування світоглядної культури та культури мислення особистості, її креативних підходів до мистецької твор¬чості.