Визначено особливості, сутність, культурно-етнічні форми та наведено соціальні доктрини ісламу. Виявлено спільні елементи у розумінні Антихриста та Ад-Даджжаля в мусульманській і християнській традиціях. Проаналізовано особливості демонологічної міфології ісламу. Досліджено тлумачення проблеми онтологічного доказу Язіра та Сабрі. Розглянуто теоретичні проблеми вивчення суфізму й основні містичні напрями та рухи шиїзму. Проаналізовано розвиток арабо-мусульманського релігійного мистецтва (на прикладі каліграфії й арабески). Визначено статус жінки в ісламі, висвітлено історію та сучасний стан міжконфесійних відносин Російської православної церкви й ісламських організації Росії. Розкрито особливості політизації ісламу в Криму, наведено огляд його сучасного стану у світі. Розглянуто феномен релігійного фундаменталізму в протестантській та ісламській традиціях.

Определены особенности, сущность, культурно-этнические формы и приведены социальные доктрины ислама. Выявлены общие элементы в понимании Антихриста и Ад-Даджжаля в мусульманской и христианской традициях. Раскрыты особенности демонологической мифологии ислама. Проанализировано толкование проблемы онтологического доказательства Язира и Сабри. Рассмотрены теоретические проблемы изучения суфизма, основные мистические направления и движения шиизма. Проанализировано развитие арабо-мусульманского религиозного искусства (на примере калиграфии и арабески). Определен статус женщины в исламе, освещены история и современное состояние межконфессиональных отношений Российской православной церкви и исламских организаций России. Раскрыты особенности политизации ислама в Крыму, проведен обзор его современного состояния в мире. Рассмотрен феномен религиозного фундаментализма в протестансткой и исламской традициях.

Висвітлено релігійні та філософські аспекти проблеми діалогу, базуючись на матеріалах творчості М.Бубера та М.Бахтіна. З'ясовано походження поняття "діалог" і трансформацію його смислового навантаження. Розглянуто методологічні засади проблеми діалогу у західноєвропейській філософській традиції доби античності та всього історичного періоду до початку XX ст. Установлено, що до кінця XIX - початку XX ст. поняття "діалог" застосовувалось переважно до мовленнєвої поведінки, відігравало роль літературного жанру та мало інформативний характер. Показано, що тільки на початку XX ст. одержала розвиток теорія діалогу, діалогічності. Поняття "діалог" грунтувалось на фундаментальному принципі зв'язку людини з іншими людьми, світом, Богом. Зазначено, що свого вищого розвитку діалогічний принцип набув у творчості М.Бубера та М.Бахтіна. Показано, що характерною особливістю "релігійного" діалогу є його вертикальний зріз і наявність у діалозі Третьої онтологічної координати - Бога, "філософський" діалог відбувається у лінійній площині в міжлюдській сфері. Наголошено, що головними принципами діалогу є визнання рівноправності та наявності інших людей, відкритість людини для діалогу, народження нового сенсу у позиціях суб'єктів діалогу. Проаналізовано значення діалогу для міжрелігійної сфери. Доведено, що "міжрелігійний" діалог відбувається на формальному рівні.

Здійснено компаративний аналіз сучасного стану відносин між державними та релігійними інституціями України та Польщі. Розглянуто правове регулювання державно-конфесійних відносин. Проаналізовано діяльність центральної та регіональної державної адміністрації стосовно забезпечення державної політики щодо релігійних організацій. Охарактеризовано діяльність громадських консультативно-дорадчих органів у сфері державно-конфесійних відносин при вищих та регіональних органах державної влади. Висвітлено процедурні особливості статистичного обліку релігійних організацій та сучасного стану інституційної мережі релігійних організацій.

Проведено компаративний аналіз сучасних відносин між державою та релігійними організаціями в Україні та Польщі. Проаналізовано теоретико-методологічні основи дослідження стосунків між державними та релігійними інституціями. Розглянуто правове регулювання відносин між державою та релігійними організаціями в обох країнах. Висвітлено діяльність суб'єктів державно-конфесійних відносин. З'ясовано, що в якості зазначених суб'єктів держава представлена спеціальними органами на центральному та регіональному рівні, а релігійну складову репрезентують міжконфесійні об'єднання, в тому числі, й громадські консультативно-дорадчі органи. Простежено актуальні зміни в центральних адміністраціях у справах релігій в України та Польщі, які відбувалися впродовж останніх років та були пов'язані з адміністративними реформами у цих країнах. Досліджено актуальні питання у сфері відносин між державою та релігійними організаціями, зокрема питання реституції церковного майна, викладання духовно-моральних предметів у школах та питання, пов'язані з уведенням інституту військового капеланства у Збройних силах обох країн. З'ясовно динаміку зміни та висвітлено сучасний стан релігійної мережі в Україні та Польщі.

Висвітлено проблематику відносин між державою та релігійними організаціями в Україні. Наведено базові нормативно-правові акти у сфері державно-конфесійних відносин і нормативно-правові акти, які було прийнято в період між 2015 - 2017 рр. в Україні. Вміщено довідкову інформацію щодо структури та контактів відповідних підрозділів центрального, а також регіональних органів виконавчої влади, на які покладено функцію формування державної політики у сфері релігії, а також адреси центрів релігійних організацій і міжрелігійних, міжконфесійних об’єднань і статистичні дані щодо кількості інституцій релігійних організацій в Україні.

Збірник видано за результатами проведення Департаментом у справах релігій та національностей Міністерства культури України конференції: «Утвердження толерантності у релігійному та національному контексті у період незалежності України» 16 листопада 2018 року. Перша частина збірника репрезентує статті науковців з проблематики діяльності державного органу у справах релігії в Україні в різні історичні періоди XX ст. та початку XXI ст. У другій частині вміщено спогади керівників про діяльність держоргану у справах релігій періоду визвольних змагань та періоду незалежності України. Третя частина - містить довідкову інформацію щодо архівних матеріалів, нормативно-правових актів у сфері відносин держави і релігійних організацій. Також у збірнику подано інформацію про структури і контакти відповідних підрозділів, як центрального, так і регіональних органів виконавчої влади, на які покладено функцію реалізації державної політики у сфері релігії. У збірнику також вміщено ілюстративні матеріали щодо: історичної ретроспективи держоргану у справах релігій; фотографії очільників, співробітників та експертів держоргану в різні періоди. Зібрано фото приміщень, де розміщувалися держоргани у справах релігій. Подано фотографії, які ілюструють діяльність Департаменту у справах релігій та національностей Міністерства культури України.