Здійснено порівняльну оцінку вірогідності методів дослідження хімічного складу розсолів індивідуальних флюїдних включень у галіті з метою реконструкції складу розсолів солеродних басейнів і океанічної води. Показано, що у об'ємі одного зерна галіту чи однієї седиментаційної структури містяться включення багатьох генетичних типів, що є потенційним джерелом помилок під час інтерпретації результатів дослідження розсолів цих включень. Зроблено висновок про значну поширеність процесу перевідкладення солей (сильвіну, галіту) на стадії седиментогенезу в евапоритових басейнах, що є надзвичайно важливим для встановлення їх походження (морського та континентального), зокрема за вмістом брому у галіті. Обгрунтовано кількісну модель вікових змін другого порядку у складі розсолів евапоритових басейнів і вод океану протягом пермського періоду.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д344-06 + Д59(45Укр5)24

Рубрики:

Петрографія осадочних гірських порід (літологія)

Регіональна геологія

Шифр НБУВ: Ж60337 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Д432.463-52

Рубрики:

Верхня перм

Шифр НБУВ: Ж60337 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Побудовано нову деталізовану кількісну модель хімічної еволюції розсолів морських евапоритових басейнів та океанічної води (ОВ) у фанерозої і неопротерозої, з урахуванням якої висвітлено глобальні та регіональні закономірності формування евапоритових і бітумінозних відкладів та покладів вуглеводнів. У межах охопленого моделлю відтинку часу (близько 1 млрд років) деталізовано три мегацикли змін хімічного складу океанічної води від хлоркальцієвого до сульфатного типу (існування неопротерозойського повного мегациклу встановлено вперше). Вперше виявлено залежність мінерального складу водонерозчинного залишку евапоритів від хімічного типу розсолів морських евапоритових басейнів, а відповідно і ОВ. Встановлено вплив хімічного складу і концентрації морської води на формування бітумінозних відкладів. Показано, що для мезозою та кайнозою утворення чорних бітумінозних сланців (пов'язаних з так званими "океанічними безкисневими подіями") тяжіє до крейдового етапу, тобто до етапу існування хлоркальцієвого типу ОВ. Наведено нові докази поширеності явищ стратифікації розсолів (що сприяє збереженню органічної речовини) на високих стадіях їх згущення. Крім того, за результатами дослідження включень у мінералах, виявлено геохімічні показники впливу покладів вуглеводнів на евапоритові відклади.

Наведено генетичну класифікацію флюїдних включень у галіті та охарактеризовано включення різних генетичних типів. Описано особливості будови седиментаційних структур галіту - лійок, шевронів і скелетних кубічних зародків. Наголошено на важливості точної діагностики генетичного типу досліджуваних включень та описано її критерії, зокрема детальне розшифрування будови седиментаційних структур, визначення фазового складу, тиску та газонасиченості розсолів в індивідуальних включеннях. Детально проаналізовано можливість використання включень кожного типу для вирішення геохімічних і палеоокеанографічних проблем.

Описано результати дослідження первинного галіту з відкладів польського Цехштейну, первинні флюїдні включення у якому містять кристалики-в'язні сильвіну. Галіт кристалізувався з насичених KCl розчинів за відносно високої температури, що була спричинена парниковим ефектом у стратифікованих за густиною розсолах. Внаслідок охолодження розчини перенасичувались калієм, що спричиняло утворення первинного сильвіну. На підставі проведених досліджень флюїдних включень у галіті та аналізу літературних даних зроблено висновок, що такий механізм утворення первинно-седиментаційного сильвіну був типовим для давніх солеродних басейнів.

Досліджено цехштейнові (верхньопермські) ангідрити серії Верра у районі Вольштинського підняття (Західна Польща), де в рифових структурах підстильних відкладів знаходяться поклади газу. Аутигенний целестин знаходиться переважно у нижньому ангідриті серії Верра в межах рифів. За генезою целестин поділяється на синседиментаційно-ранньодіагенетичний (поодинокі кристали та жовна) та діагенетичний (прожилки). У першому випадку джерелом стронцію були розсоли евапоритового басейну, у другому він привносився з-поза меж ангідритових відкладів. Джерелом додаткового стронцію були рифові вапняки, в яких у процесі переходу арагоніту в кальцит надлишковий стронцій виділявся в розчин. Хоча використання целестину як показника нафтогазоносності в цілому є передчасним, для дослідженого району Західної Польщі його наявність у покривній ангідритовій товщі може бути критерієм нафтогазоносності підстильних рифогенних відкладів.

За результатами геохімічних, мінералого-петрографічних і термобарогеохімічних досліджень евапоритових і теригенних відкладів фанерозою визначено геохімічні критерії зв'язку евапоритових і осадових формацій та покладів вуглеводнів. Проведено вивчення включень з вуглеводневою фазою у галіті різновікових галогенних відкладів; з'ясовано особливості розподілу вуглеводневих газів у приповерхневих відкладах, у місцях поширення евапоритів, та їх зв'язок з потенційними скупченнями вуглеводнів на глибині; досліджено взаємодію органічної речовини з глинистими мінералами на прикладі евапоритових і теригенних відкладів Карпатського регіону; вивчено геохімію процесів прожилкового мінералогенезу структурно-фаціальних зон Східних Карпат у зв'язку з нафтогазоносністю. Наявність кульок бітуму (або краплинок нафти і кірочок твердого бітуму) та висока газонасиченість і підвищений вміст метану та інших вуглеводневих газів у включеннях у галіті, а також аномальні концентрації вуглеводневих газів у приповерхневих відкладах осадових товщ можуть слугувати критеріями наявності покладів вуглеводнів на глибині. Захоплення глинистими мінералами, зокрема монтморилонітом, органічних сполук (у тому числі вуглеводневих газів) міжшаровими проміжками, впливає на газопродуктивність низькопроникних глинистих товщ, що необхідно враховувати під час пошуків цих корисних копалин. Мінералого-геохімічні дослідження жильних утворень осадових комплексів Східних Карпат свідчать, що найбільш нафтогазоперспективними є Кросненська та Дуклянська зони, а також піднасув Мармароського кристалічного масиву на осадові комплекси Складчастих Карпат.