Зазначено, що реєстр новонароджених, запроваджений у Рівненській області, є важливою формою та складовою інформаційної інфраструктури охорони здоров'я. Застосування реєстру дозволяє проводити поглиблений медико-демографічний аналіз, що дає змогу оцінити діяльність акушерської та неонатологічної служб регіону, виявляти наявні проблеми, пов'язані зі станом здоров'я новонароджених та наданням відповідної медичної допомоги, сприяти їх вирішенню. Реєстр не просто уточнює, а й суттєво доповнює дані поточної медичної статистики новонароджених, покращує її аналітичні можливості та має практичне значення для фахівців, зайнятих у сфері охорони здоров'я.

Указано, что регистр новорожденных, созданный в Ровенской области, является важной формой и компонентом информационной инфраструктуры здравоохранения. Использование регистра позволяет проводить углублённый медико-демографический анализ, что дает возможность оценить деятельность акушерской и неонатологической служб данного региона, выявить существующие проблемы, связанные с состоянием здоровья новорожденных и оказанием соответствующей медицинской помощи, способствовать их решению. Анализ полученных данных показал, что регистр не просто уточняет, но и существенно дополняет данные текущей медицинской статистики новорожденных, улучшает ее аналитические возможности, а также имеет практическое значение для работников сферы здравоохранения.

Уперше проведено оцінку демографічних наслідків Голодомору окремо для міського й сільського населення України, яка доводить, що не лише сільські, а й міські жителі зазнали відчутних втрат. Загальні демографічні втрати України внаслідок голоду 1932 - 1934 рр. становлять 4,5 млн, у тому числі 3,9 млн через надсмертність і 0,6 млн втрачених народжень. Надлишок смертей у сільській місцевості еквівалентний 16,5 % від загальної чисельності сільського населення у 1933 р.; у міських поселеннях цей показник становить 4 %. Майже 90 % прямих втрат внаслідок голоду припадає на 1933 рік, зокрема на перше півріччя цього року. Якщо у 1933 р. втрати внаслідок надсмертності серед сільського населення більш ніж у п'ять разів перевищували такі серед міського населення, то показники 1934 р. є більш подібними. Показано, що виявлені відмінності у рівні, динаміці та віковій структурі втрат внаслідок голоду у містах та селах України є наслідком впливу багатьох політичних і соціально-економічних факторів.

Незважаючи на значну кількість публікацій про голод 1932 - 1933 рр., питання міського й сільського виміру втрат від нього малодосліджене. Вперше проведено оцінку демографічних наслідків Голодомору окремо для жителів українського міста та села, доводиться, що не лише сільські, а й міські мешканці зазнали відчутних втрат. Загальні ж втрати населення УСРР впродовж 1932 - 1934 рр. становлять 4,5 млн, у тому числі 3,9 млн - через надсмертність і 0,6 млн - ненародженими. Втрати через надсмертність за цей період у розрахунку на 1000 населення становлять 39,3 - у міських поселеннях та 164,5 - у сільській місцевості. На основі реконструкції демографічної динаміки міського й сільського населення у 1927 - 1939 рр. виявлено значні відмінності не лише в рівні показників надсмертності, а й в їх динаміці та повіковій структурі. Історико-демографічний аналіз показав, що ці відмінності слід розглядати в тісному зв'язку з багатьма соціально-економічними факторами. Важливе значення в міських поселеннях у роки голоду мала ієрархічна карткова система продовольчого забезпечення, що обумовлювало неоднакові можливості виживання для різних груп населення залежно від ступеня виробничої значущості.

Вперше проведено оцінку демографічних наслідків Голодомору окремо для міського й сільського населення України, яка доводить, що не лише сільські, а й міські жителі зазнали відчутних втрат. Загальні демографічні втрати України внаслідок голоду 1932 - 1934 рр. становлять 4,5 млн, у тому числі 3,9 млн через надсмертність і 0,6 млн втрачених народжень. Надлишок смертей у сільській місцевості еквівалентний 16,5 % від загальної чисельності сільського населення у 1933 р.; у міських поселеннях цей показник становить 4 %. Майже 90 % прямих втрат внаслідок голоду припадає на 1933 рік, зокрема на перше півріччя цього року. Якщо у 1933 р. втрати внаслідок надсмертності серед сільського населення більш ніж у 5 разів перевищували такі серед міського населення, то показники 1934 р. є більш подібними. Показано, що виявлені відмінності у рівні, динаміці та віковій структурі втрат внаслідок голоду у містах та селах України є результатом впливу багатьох політичних і соціально-економічних факторів.

Наведено оцінку щорічних прямих втрат (втрати через надсмертність) міського й сільського населення від голоду 1932 - 1934 рр. у регіональному розрізі в межах радянської України. Усупереч очікуванням, найвищих втрат зазнало населення не південних зерновиробничихрайонів, а північно-центральних Київської та Харківської областей. Запропоновано та проаналізовано декілька припущень для пояснення цих результатів. Єдиної гіпотези, яка надавала б усебічне тлумачення регіонального розподілу втрат, немає. Втрати в деяких областях зумовлювалися певними специфічними факторами, тоді як втрати в інших можна пояснити поєднанням впливу економічних і політичних чинників. Проведено кількісний аналіз окремих показників антирадянського опору та репресій проти селянства в 1932 р. та досліджено вплив економічних (продовольчої допомоги) й історико-політичних факторів на прямі втрати населення в 1933 р.