Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.436-59 + Р457.445.6

Рубрики:

Пухлини підшлункової залози

Операції на підшлунковій залозі

Шифр НБУВ: Ж100603 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Зазначено, що стан імунної системи реципієнта має великий вплив на результати трансплантації й має враховуватися при виборі тактики імуносупресивної терапії. Проведено ретроспективний аналіз цитометричного дослідження субпопуляції лімфоцитів периферичної крові: Т-клітини (CD3+, CD19-), Т-хелпери (CD3+, CD4+), Т-цитотоксичні (CD3+, CD8+), Т-активовані (CD3+, HLA-DR+), T-NK-клітини (CD3+, CD16+ 56+), В-клітини (CD3-, CD19+, HLA-DR+), NK-клітини (CD3-, CD16+56+) у 40 дорослих пацієнтів віком 18 - 50 років і 20 дітей (вік 2 - 18 років) із термінальною хронічною нирковою недостатністю, які отримували нирково-замісну терапію за допомогою методу програмного гемодіалізу перед алотрансплантацією нирки на базі Національного інституту хірургії і трансплантології імені О. О. Шалімова. У дітей із термінальною нирковою недостатністю порівняно з дорослими пацієнтами виявлена більша відносна кількість В-лімфоцитів і менша - Т-цитотоксичних і Т-активованих лімфоцитів. Відзначено також тенденцію до зниження рівнів Т-NК- і NK-клітин, а також підвищення співвідношення CD4+/CD8+. Стан імунної системи в пацієнтів із термінальною хронічною нирковою недостатністю дитячого віку перед трансплантацією відрізняється від такого в дорослих. Беручи до уваги суперечливість даних літератури з цього питання, вважаємо за необхідне продовжити дослідження з обов'язковим аналізом динаміки показників у посттрансплантаційному періоді. Висновки: виявлені відмінності в кількісному складі субпопуляцій лімфоцитів у дітей перед трансплантацією нирки необхідно враховувати для вибору оптимальної схеми імуносупресивної терапії.

Для покращання результатів трансплантації нирки необхідно враховувати вікову категорію пацієнта та стан його імунної системи. Мета роботи - вивчити особливості реакції імунної системи на нирковий трансплантат у реципієнтів дитячого віку. Проведено ретроспективний аналіз цитометричного дослідження субпопуляцій лімфоцитів периферичної крові, гейтованих за CD45++ із такими антигенами: CD3/4/8/45 (T-хелпери, T-цитотоксичні), CD3/DR/19/45 (T-активовані, B-клітини), CD3/16/56/45 (T-NK-та NK-лімфоцити), CD38/45/19 (активовані, загальні та B-лімфоцити), розрахункового імунорегуляторного індексу (Ireg) - CD4+/CD8+ та рівнів загальних імуноглобулінів (Ig) класів A, M, Gy сироватці крові в динаміці в 38 дорослих реципієнтів та 16 дітей, яким у 2016 - 2019 рр. у Національному інституті хірургії та трансплантології ім. О. О. Шалімова НАМН України була виконана перша алотрансплантація нирки від живого родинного донора. Дослідження стану імунної системи проводили перед трансплантацією нирки, наприкінці 1-го та 6-го місяців після трансплантації. У дітей спостерігаються більш виражені ознаки реакції імунної системи на трансплантат й імуносупресив нутерапію, ніж у дорослих. Частина лімфоцитів, що беруть участь у відповіді імунної системи, у дітей демонструє значно більше пригнічення в кінці першого місяця спостереження (відносна кількість лімфоцитів CD45++, відносна й абсолютна кількість T-лімфоцитів CD3+19+, активованих лімфоцитів CD38+45+high та B-активованих лімфоцитів CD38+19+) та через шість місяців (абсолютна кількість лімфоцитів CD45++, абсолютна та відносна кількість B-лімфоцитів CD3-19+, T-активованих CD3+DR+). Інші субпопуляції лімфоцитів, навпаки, показують значнобільше зростання через 30 днів (абсолютна та відносна кількість B-лімфоцитів CD3-19+) та через шість місяців після операції (відносна кількість лімфоцитів CD45++ та T-лімфоцитів CD3+19-, відносна та абсолютна кількість активованих лімфоцитів CD38+45+high). Деякі з субпопуляцій лімфоцитів у дітей швидше відновлюються до передопераційного рівня (відносна кількість лімфоцитів CD45++ та T-хелперів CD4+8-). Висновки: аналіз отриманих даних свідчить про те, що реакція імунної системи на нирковий трансплантат у дітей та дорослих проявляється різнонаправленими змінами абсолютної і відносної кількості субпопуляцій лімфоцитів та рівнів імуноглобулінів, що необхідно врахувати при виборі схем імуносупресивної терапії.

Довгострокові результати виживання ниркових трансплантатів залишаються незадовільними. Найбільш поширеною причиною втрати трансплантата є хронічна дисфункція трансплантованої нирки, що спонукає до активного дослідження нових можливих підходів до імуносупресивної терапії. Проведені дослідження використання стовбурових клітин на тваринних моделях з нирковою недостатністю показують кращі результати в післяопераційному періоді і дають можливість для клінічних досліджень у контексті створення альтернативної індукційної терапії при трансплантації нирки. При проведенні літературного аналізу доклінічної ефективності застосування мезенхімальних стовбурових клітин при хронічній нирковій недостатності й алотрансплантації нирки в лабораторних тварин виявили їх унікальний потенціал для покращення функції та відновлення пошкодженої нирки, а також наявність імуносупресивних ефектів, які включають пригнічення проліферації Т-клітин і дозрівання дендритних клітин та індукцію Т-регуляторних клітин. Вони можуть покращити віддалені результати алотрансплантації нирки, проте це потребує подальших досліджень.

Трансплантація нирки беззаперечно залишається оптимальним методом лікування термінальної стадії ниркової недостатності, а її результат залежить від імунної реакції організму реципієнта на пересаджений орган. Побічні ефекти сучасних імуносупресивних препаратів, такі як нефротоксичність, опортуністична інфекція і підвищений ризик онкологічних захворювань, негативно впливають на довгострокові результати трансплантації. Останніми роками дослідження властивостей і можливості використання стовбурових клітин викликали значний інтерес та очікування. Біологічні характеристики стовбурових клітин, що включають багаторядну диференціацію, самонаведення, паракринний ефект, імуномодуляцію, здатність пригнічувати імунну відповідь хазяїна проти трансплантата, що лежать в основі гострого й хронічного відторгнення трансплантата, відкрили нові горизонти для застосування їх при трансплантації нирки. Проведені дослідження показують, що біологічна активність стовбурових клітин залежить від стану організму реципієнта, а безпека й ефективність їх клінічного застосування залишаються суперечливими. Використання стовбурових клітин на тваринних моделях з нирковою недостатністю показує кращі результати в післяопераційному періоді і дає можливість для проведення клінічних досліджень у контексті створення альтернативної індукційної терапії при трансплантації нирки. Літературний аналіз доклінічної ефективності застосування стовбурових клітин при хронічній нирковій недостатності й алотрансплантації нирки в лабораторних тварин показав їх унікальний потенціал для покращання функції і відновлення пошкодженої нирки, а також наявність імуносупресивних ефектів, які включають пригнічення проліферації Т-клітин, дозрівання дендритних клітин та індукцію Т-регуляторних клітин, що може покращити віддалені результати алотрансплантації нирки. Цей огляд узагальнює результати проведених раніше досліджень і має на меті надати об'єктивну точку зору, засновану на всебічному аналізі наявних у даний час переваг і недоліків впровадження терапії на основі стовбурових клітин при трансплантації нирки, і висвітлити аспекти, що потребують подальших досліджень.

Адекватна імуносупресія важлива для ефективної профілактики відторгнення та виживання ниркового алотрансплантата, тому, вибираючи вид ІТ, важливо враховувати численні несприятливі ефекти імуносупресивних препаратів, включаючи ризик виникнення інфекційних ускладнень і злоякісних новоутворень. Також важливо враховувати фактори ризику у самого реципієнта, такі як вік, ступінь сенсибілізації, наявність первинного захворювання нирок та супутньої патології. ІТ значно знижує частоту гострого відторгнення та покращує показник однорічної виживаності трансплантата у реципієнтів, яким трансплантували нирку. Застосування комбінації препаратів з різним механізмом дії у знижених дозах підвищує ефективність лікування та зменшує частоту побічних ефектів.