Проаналізовано проблеми реформування банківської системи України у найближчій перспективі, зокрема, реорганізації та реструктуризації комерційних банків. Детально розкрито мету, шляхи, традиційні та нові організаційно-правові форми реорганізації та реструктуризації комерційних банків. Розглянуто організаційні засади забезпечення фінансового оздоровлення комерційних банків у стані фінансової скрути, особливості запровадження тимчасової адміністрації для управління комерційним банком у даному стані. Висвітлено особливості застосування до комерційних банків заходів впливу за порушення зобов'язань та економічних нормативів.

Проаналізовано форми та методи реорганізації та реструктуризації комерційних банків України. На основі узагальнення зарубіжного і вітчизняного досвіду реорганізації та реструктуризації комерційних банків поглиблено і конкретизовано економічний зміст понять "реструктуризація" та "реорганізація" стосовно банківської діяльності. Обгрунтовано схему фінансової реструктуризації комерційного банку на підставі вдосконалення оперативного та стратегічного управління активами, зобов'язаннями і капіталом банку з метою підвищення рівнів капіталізації, ліквідності та платоспроможності окремого банку та банківської системи в цілому. Запропоновано систему показників для оцінки економічної ефективності реорганізації та реструктуризації банків, удосконалено організаційно-економічні засади і механізми роботи тимчасової адміністрації та діяльності ліквідаційної комісії комерційного банку. Розроблено схему оцінки параметрів і результатів для вибору конкурентної стратегії реорганізації банку, а також удосконалено принципи організації банківського нагляду та контролю за діяльністю комерційних банків у стані фінансової скрути.

Доведено необхідність створення належної інвестиційно-інноваційної інфраструктури в Україні на сучасному етапі розвитку економіки. Проведено аналіз сучасного стану та проблем розвитку економіки інноваційного типу.

Визначено економічну сутність депозитної політики як складової формування ресурсної бази банків за сучасних умов; проаналізовано сучасний стан вітчизняного депозитного ринку, досліджено вплив депозитної ресурсної бази на кредитні операції банку на основі економіко-математичної регресійної моделі.

Мета роботи - дослідження базових теоретичних положень та сучасної української практики формування ресурсної бази банків на основі заощаджень населення. Розкрито значимість заощаджень населення у формуванні ресурсної бази банків та ідентифіковано комплекс внутрішніх і зовнішніх факторів, які зумовлюють рівень залежності ресурсів і ресурсного потенціалу банків від заощаджень. У ході досліджень здійснено аналіз ролі депозитів фізичних осіб у формуванні активів українських банків та виявлено ключові суперечності в даному процесі. Доведено, що гармонізація інтересів банків і вкладників може сприяти вирішенню проблеми формування ресурсного потенціалу банківської системи за рахунок заощаджень, однак вона неможлива без ліквідації тих перешкод, що створюють неспецифічні фактори загальної дії та фактори стійкості банківської системи.

Розкрито теоретичні положення та специфіку інвестиційної й інноваційної діяльностей, встановлено взаємозв'язок між цими категоріями. Уточнено сутність поняття "банківське інвестиційне кредитування інноваційної діяльності". Встановлено місце та роль банків в інвестуванні в інноваційну діяльність. Визначено особливі умови здійснення інвестиційного кредитування інноваційних проектів і програм банками України. Визначено проблеми, перешкоди та невирішені питання здійснення такого кредитування. Запропоновано методичні основи впровадження оптимізаційного менеджменту організації банківського інвестиційного кредитування інноваційної діяльності. Обгрунтовано методичні основи розрахунку інноваційно-інвестиційної складової в кредитному портфелі банків. Розроблено науково-методичний підхід до оптимізації банківського інвестиційного кредитування інноваційної діяльності в Україні.

Обгрунтовано доцільність створення в Україні системи розширеного страхування депозитів та оцінено очікуваний ефект від її впровадження. Розглянуто можливі моделі функціонування системи страхування депозитів фізичних осіб.

Запропоновано методичні підходи до оцінки проблемного кредитного портфеля та визначено основні чинники, що впливають на вартість проблемного кредиту. Представлено модель оцінки вартості проблемного кредиту в умовах невизначеності щодо одержання майбутніх платежів на прикладі споживчого кредиту. Запропонована модель може бути використана у практичній діяльності банків для забезпечення ефективного управління проблемною заборгованістю. Додаткового дослідження вимагають питання визначення залежнoсті oбсягу прoстрoченoї забoргoванoсті від макрoекoнoмічних пoказників та пoказників банківськoї діяльнoсті.

Досліджено теоретичні та методичні положення, розроблено практичні рекомендації щодо управління залученими ресурсами банку. Вивчено теоретичні засади управління залученими ресурсами банку. Розглянуто особливості організації процесу управління залученими ресурсами у вітчизняних банках. Запропоновано теоретико-методичні підходи до оцінювання ефективності, організації та управління залученими ресурсами банку на основі регресійних моделей та формування цінових стратегій банку на ринку фінансових ресурсів.

Мета роботи - уточнення змісту поняття "конкурентоспроможність банку", а також аналіз стану та проблем забезпечення конкурентного середовища в банківській системі України. Досліджено сутність банківської конкуренції та проведено критичний аналіз підходів до розуміння поняття "конкурентоспроможність банку". Під поняттям "конкурентоспроможність банку" запропоновано розуміти інтегральну характеристику, яка відображатиме реальні та потенційні можливості банку створювати та просувати на ринок конкурентоспроможні продукти та послуги, що відповідають усім вимогам клієнтів, займати й утримувати стійкі позиції на ринку банківських послуг. Проведено аналіз конкурентного середовища в банківському секторі України. Також проаналізовано розподіл чистих активів банків за групами: державні, іноземні, приватні та окремо ПриватБанк. Оцінка рівня концентрації в банківському секторі здійснена за допомогою розрахунку індексу Херфіндаля - Хіршмана за рівнем загальних і чистих активів, а також за ринком депозитів фізичних осіб. За виявленою динамікою зроблено однозначний висновок про те, що банківський сектор України є низькоконцентрованим. У цілому проведений аналіз конкурентного середовища засвідчив позитивні тенденції та збільшення рівня конкурентоспроможності банків. Виділено проблеми, які продовжують негативно впливати на рівень конкурентоспроможності банків, серед яких: значна частка державних банків; проблеми у кредитуванні великого бізнесу, а також у цілому низький рівень капіталізації українських банків порівняно із зарубіжними кредитними установами; недостатня порівняно із зарубіжними банківськими ринками кількість пропонованих банками продуктів та послуг.

Мета роботи - теоретичне поглиблення розуміння сутності заощаджень населення та їх ролі у формуванні ресурсної бази банків, а також в аналізі вітчизняної банківської практики щодо використання цього джерела у формуванні банківських ресурсів. Досліджено сутність заощаджень населення та визначено їх роль у формуванні банківських ресурсів. На основі розгляду підходів до розуміння поняття "заощадження населення" зазначено, що їх суть проявляється в чотирьох аспектах: по-перше, заощадження населення є відкладеною частиною їх доходів; по-друге, заощадження є частиною грошової маси; по-третє, заощадження можна уявити як процес прийняття рішень з накопичення активів; по-четверте, заощадження втілюються в накопичених активах різного характеру. Запропоновано авторське розуміння поняття "заощадження населення". Узагальнено основні форми заощаджень населення, які представлені як фінансовими, так і нефінансовими інструментами. Значну увагу приділено аналізу аналітичних показників заощаджень населення та їх ролі у формуванні ресурсів банків. Визначено, що заощадження населення відіграють винятково важливу роль у формуванні ресурсної бази банків. Підтвердженням цього є частка депозитів фізичних осіб у ресурсах банків, яка з 2015 р. стабільно зростає і за підсумками 2019 р. склала 37 %. Проблемним аспектом в аналізі заощаджень населення є відсутність даних щодо їх розміру накопиченим підсумком. Оцінка державних програм України показала, що в них не робиться акцент на важливості та ролі заощаджень населення як джерела інвестиційних ресурсів для розвитку економіки. Виділено основні тенденції та проблеми, що заважають максимально ефективно використовувати заощадження населення для формування ресурсів банків.