Розглянуто питання виховання молодого громадянина. Автор вважає, що у вихованні молодої людини слід належну роль відводити народним звичаям, обрядам і традиціям того народу, представником якого він є.

У контексті загальнотеоретичних проблем когнітивної лінгвістики розглянуто концептосферу сакрального. Запропоновано новий підхід до опису сакральних концептів, що базується на застосуванні методу семантико-аксіологічного поля. Проаналізовано поетичні тексти барокових письменників І. Величковського та Г. Сковороди, творчість яких репрезентує українську мову XVII - XVIII ст. Розкрито особливості вербалізації концептосфери сакрального, досліджено лінгвальну об'єктивацію змістової структури сакральних концептів "Бог", "Богородиця", "Святість", визначено специфіку концептуалізації сакрально-хтонічного.

В контектсе общетеоретических проблем когнитивной лингвистики рассмотрена концептосфера сакрального. Обоснован новый подход к описанию сакральных концептов, базирующийся на использовании метода семантико-аксиологического поля. Проанализированы тексты барокковых писателей И. Величковского и Г. Сковороды, в творчестве которых представлена языковая ситуация в Украине XVII - XVIII ст. Раскрыты особенности вербализации концептосферы сакрального, исследована лингвальная объективация содержания структуры сакральных концептов "Бог", "Богородица", "Святость", определена специфика концептуализации сакрально-хтонического.

Досліджено концептосферу сакрального, розвиток якої в українському культурно-мовному просторі XVII - XX ст. дозволяють констатувати поетичні тексти І. Величковського, Г. Сковороди, Т. Шевченка, Б.-І. Антонича. З використанням комплексного підходу, який базується на теоретичних положеннях і методологічних принципах когнітивної лінгвістики, ефективних методик і прийомів концептуального аналізу, розглянуто сакральні концепти. Висвітлено актуальні проблеми лінгвістичного вивчення концептуальної та мовної картини світу. Проаналізовано різні визначення концепту. Обгрунтовано доцільність застосування термінів "мовно-концептуальна картина світу", "концептосфера сакрального", "концепт-образ". Запропоновано метод семантико-аксіологічного поля, що дозволило здійснити адекватне моделювання ядерних сакральних концептів "Бог", "Богородиця" та "чорт", на аксіологічні параметри яких суттєво впливає конотація. Системно описано їх змістову структуру на базі певного лексикографічного та текстового матеріалу, виявлено характерні особливості концептуалізації власне сакрального та хтонічного у творчості І. Величковського, Г. Сковороди, Т. Шевченка, Б.-І. Антонича та відповідну специфіку їх авторських міфопоетичних картин світу. Проведено діахронічне зіставлення змістової структури досліджених концептів-образів, що дозволило з'ясувати особливості мовної об'єктивації цих концептуальних величин в різні культурно-історичні епохи. З'ясовано виникнення в українській поетичнй мові нових тенденцій у реалізації сакрального на фоні збереження традиційно усталених засобів його вербалізації.

Висвітлено питання, що стосуються когнітивної лінгвістики, визначено її місце серед актуальних напрямів сучасного мовознавства. Осмислено природу мовної та концептуальної картин світу людини, переосмислено поняття "категорізація", "категорія", акцентовано увагу на дослідженні нових наукових конструктів "прототип", "концепт", "концептосфера", які здатні пояснити особливості психічного та мовного буття людини в її вічному діалозі з соціумом та Всесвітом. Розглянуто методику концептуального аналізу та проблеми її формування.

Розглянуто естетичний аспект оцінних назв осіб у "Лісовій пісні" Лесі Українки.

Исследование посвящено актуальной проблеме изучения оценочных названий лица в художественном тексте. В работе анализируется эстетический аспект исследуемой группы лексики на материале "Лесной песни" Леси Украинки.

The article deals with the topic problem of the investigation of evaluative personal names in the literary text. The work gives the analisys of the aesthetic aspect of the given group of lexics from "TheForest Song" by Lesya Ukraїnka.

На прикладі концепту "дорога" розглянуто особливості лінгвалізації просторових понять, що презентують відповідний культурний код у художній мовотворчості сучасного українського поета Тараса Федюка. Розглянуто специфіку вербалізації та образно-семантичну природу концептуалізованої одиниці. Встановлено, що концепт "дорога" є полісемантичним, когнітивно багатогранним, а його вираження.

Проаналізовано особливості реалізації культурних кодів у процесах мовної об'єктивації дійсності в ранній творчості В. Стуса. Матеріалом слугувала його поема "Потоки" - твір про екзистенційну драму особистості. Охарактеризовано контексти, які базуються на антропоморфному, біоморфному, природному, предметному і духовному культурних кодах. Установлено, що мовна репрезентація всіх кодів у досліджуваному тексті В. Стуса має виразне етноцентричне спрямування.

Приділено увагу комплексній мовній підготовці вчителя-філолога у динамічному освітньому середовищі. Висвітлено особливості формування засадничих компетентностей майбутніх фахівців на професійно зорієнтованих дисциплінах на рівні освітнього ступеня бакалавра та магістра.

Комплексно проаналізовано лексику літературної мови на перетині наукових парадигм: лексикології, лінгвостилістики та когнітивної лінгвістики. Висвітлено основні динамічні процеси в лексико-семантичних системах української та французької мов. Розглянуто чинники розвитку словникового складу літературної мови, образотворчий лексикон в поетичному тексті, основні типи змін у лексико-семантичній системі української мови. Охарактеризовано інноваційні процеси в лексичному складі французької мови. Увагу приділено негативнооцінній лексиці в мові сучасної української газетної періодики.

Проаналізовано антропоніми в публіцистичному тексті "На білому коні" У. Самчука. З'ясовано, що вони становлять вагомий відсоток лексичних одиниць твору та демонструють інтелектуальний потенціал письменника. Встановлено їхні функції та специфіку лінгвалізації в дослідженому тексті, що надає підстави вважати антропоніми маркерами ідіостилю письменника в автобіографічній публіцистиці.

Проведено аналіз функційних особливостей теоніма бог у творчості талановитої української письменниці ХХ ст. Д. Гуменної - яскравої представниці культурно-еміграційного простору. Встановлено, що в досліджених текстах мовна об'єктивація назви бог зумовлена, як і в етнотрадиції, різними етапами в розвитку слов'янського язичництва.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш141.14-20

Рубрики:

Українська мова

Шифр НБУВ: ДС51073 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто актуальну проблему сучасної лінгвістики - аналіз лінгвокультурної природи концептуальних одиниць в українській народно-мовній традиції. Метою запропонованої розвідки є визначення лінгвокультурної специфіки одного з важливих репрезентантів демонологічного простору, а саме етнокультурного сакрально-хтонічного концепту "відьма", предметом дослідження - його семантико-аксіологічні особливості. Робота виконана на матеріалі етнографічних записів про демонологію В. Гнатюка. У результаті дослідження виявлено основні концептуальні смисли та аксіологічні характеристики аналізованого концепту. Встановлено, що концепт "відьма" в українській етнолінгвокультурі є полісемантичним, когнітивно багатогранним, більшою мірою негативно маркованим. Висновки: осмислення подібних мовно-ментальних величин посідає важливе місце в сучасній лінгвістиці, оскільки актуалізує подальші наукові зацікавлення сакрально-хтонічними концептами, представленими в етнографічних джерелах. Потужним матеріалом у цьому плані вважаємо записи про демонологію В. Гнатюка, які ще потребують грунтовного аналізу. Це можна визначити як перспективу подальших досліджень. Водночас поліаспектний опис українського демонімікону може також стимулювати вивчення інших етнокультурних концептів у контексті ментальності і духовної культури українців.

Розглянуто частки як один із засобів вираження модальності в художній мові. З цією метою узагальнено відомості про них як особливий розряд службових слів, їхні функції, типологію. Дослідження виконане на матеріалі художніх текстів В. Шовкошитного - сучасного українського письменника, публіциста, громадського діяча. Встановлено, що частки, вносячи додаткові відтінки значення в текст, створюють різні варіанти висловлень, передають різні ступені модальних відношень, доповнюючи семантику інших засобів вираження модальності. Семантико-функціональний аналіз часток у прозі В. Шовкошитного виконано вперше та показано, що автор досконало володіє граматичним багатством української мови, тому доречно використовує частки, насамперед для вираження семантичних і модальних відтінків, рідше - емоційно-експресивних.