Мета роботи - оцінити результати різних способів лікування пацієнтів з пахвинними грижами (ПГ), встановити причини незадовільних результатів лікування хворих з цією патологією, розробити комплекс практичних рекомендацій для профілактики ускладнень та поліпшення результатів лікування пацієнтів з ПГ. Матеріали та методи. Проведено аналіз результатів оперативних втручань у пацієнтів з ПГ в період з 2000 по 2005 рр. Серед 598-ми пацієнтів з цією патологією чоловіків було 546 (91,3 %), жінок - 52 (8,7 %). Вік хворих - від 16-ти до 92-х років, середній вік 48,5 років. У дослідженні використовували класифікацію ПГ за Nyhus (1995). Первинні грижі спостерігали в 505-ти (84,4 %), рецидивні - в 93-х (15,6 %) випадках. З приводу защемлення в ургентному порядку прооперовано 40 пацієнтів з ПГ (6,7 %). Пластику пахвинного каналу власними тканинами, в більшості випадків проводили за методами Bassini, Girard-Спасокукоцького та Постемпського, пластику за допомогою сітчастих алотрансплантатів - за Lichtenstein та за Stoppa. Як сітчасті протези здебільшого використовували поліпропіленові ендопротези фірм "Ethicon" та "Лінтекс". Результати. ПГ I типу згідно з класифікацією Nyhus (1995), спостережено у 25-ти (4,2 %) пацієнтів, II типу - у 152-х (25,4 %), III A типу - у 218-ти (36,5 %), III B типу - у 84-х (14 %) хворих, III A, B типу - у 26-ти (4,3 %), IV типу - у 93-х (15,6 %) пацієнтів. Ковзні грижі

в дослідженні виявлено у 84-х випадках (14 %). У 31-го пацієнта (5,2 %) діагностовано білатеральні ПГ. Хірургічні втручання виконали одномоментно у 23-х хворих, у два етапи - у 8-ми. Оцінку результатів лікування пацієнтів з ПГ проводили шляхом порівняння інтраопераційних, ранніх та пізніх післяопераційних ускладнень. Висновки. Результати лікування пацієнтів з ПГ свідчать про переваги застосування сітчастих трансплантатів під час проведення герніопластики, зокрема кількість ускладнень у автопластиках досягала 27,1 %, а в алопластиках - 8,1 %. Причинами незадовільних віддалених результатів лікування хворих з цією патологією є неправильний вибір способу пластики пахвинного каналу (6 %) і технічні помилки під час виконання операції (1,6 %). Поліпшення результатів лікування пов'язано не стільки з ширшим упровадженням алотрансплантаційних способів герніопластики, скільки з індивідуальним підходом до вибору способу пластики пахвинного каналу. Останнє можливе лише в разі володіння хірургами різними методами оперативних втручань, у тому числі й з використанням сітчастих поліпропіленових протезів.

Висвітлено сучасні уявлення про післяопераційні попереково-бокові грижі живота, причини їх утворення, класифікації, необхідний обсяг обстеження та передопераційної підготовки хворих з такими грижами. Порівняно різні методики оперативного лікування, частоту рецидивів після пластики гриж за різними методиками, акцентовано увагу на параметрах, які мають велике значення для вибору методу операції. Наведено класифікацію сучасних синтетичних протезів, які не розсмоктуються, залежно від розміру пор і структури матеріалу.

Проаналізовано результати оперативних втручань у 248-ми пацієнтів з післяопераційними вентральними грижами за період з 2000 до 2006 рр. Чоловіків було 77 (31 %), жінок - 171 (69 %). Вік хворих - від 23-х до 88-ми років. Пацієнти були розподілені на дві групи. Застосування безнатяжних методів пластики грижових воріт з використанням сітчастих алотрансплантатів у лікуванні пацієнтів з післяопераційними вентральними грижами забезпечує надійне закриття грижового дефекту, проте не запобігає виникненню ранніх післяопераційних ускладнень. Впровадження запропонованої схеми профілактичних заходів під час лікування пацієнтів з післяопераційними вентральними грижами дало змогу знизити кількість ускладнень післяопераційної рани з 16,0 до 5,6 %, внутрішніх органів - з 12,3 до 1,4 %.

Мета роботи - провести оцінку результатів різних способів лікування пацієнтів з паховими грижами (ПГ); встановити причини незадовільних результатів лікування хворих з цією патологією; розробити комплекс практичних рекомендацій для профілактики ускладнень та поліпшення результатів лікування пацієнтів з ПГ. Проаналізовано результати оперативних втручань у пацієнтів з ПГ в період з 1999 по 2008 рік. Серед 1030 пацієнтів з цією патологією чоловіків було 916 (88,9 %), жінок - 114 (11,1 %). Вік хворих від 16 до 93 років, середній вік - 48,7 років. В дослідженні використано класифікацію ПГ за Nyhus (1993). Первинні грижі виявлено у 875 (85 %) випадках, рецидивні - у 155 (15 %). З приводу защемлення в ургентному порядку прооперовано 81 (7,9 %) пацієнта. Пластику пахового каналу власними тканинами в більшості випадків проведено за методами Bassini, Girard - Спасокукоцького, Shouldice та Постемпського. Пластику за допомогою сітчастих алотрансплантатів - за Lichtenstein та Gilbert, рідше - за Rutkov - Robbins. У разі двобічних прямих ПГ проведено пластику за Stoppa. Як алотрансплантат здебільшого використано поліпропіленові ендопротези фірм "Ethicon" та "Лінтекс". Висновки: результати лікування пацієнтів з ПГ свідчать про переваги застосування сітчастих трансплантатів для герніопластики. Кількість ускладнень при автопластиках становила 17,5 %, а при алопластиках - 8,5 %. Причинами незадовільних віддалених результатів лікування хворих з цією патологією є неправильний вибір способу пластики пахового каналу (6 %) і технічні похибки під час виконання операції (1,6 %).

Для поліпшення результатів лікування необхідно не широке впровадження алотрансплантаційних способів герніопластики, а індивідуальний підхід до вибору способу пластики пахового каналу.

Розроблено термодинамічні та технологічні засади одержання клінкеру белітосульфоалюмінатного цементу та гіпсових в'яжучих. Розвинуто наукову концепцію енергоощадження у технологічному процесі утворення мінералів клінкеру белітосульфоалюмінатного цементу та гіпсових в'яжучих. Теорія грунтується на фундаментальних закономірностях термодинаміки. З використанням цих закономірностей розвинуто уявлення про процеси, що відбуваються у матеріалі за термічної обробки. Виявлено закономірності взаємозв'язку між ентальпією езотермічних і ендотермічних реакцій, параметрами матеріального та газового потоків, фазовим складом клінкеру, витратами енергії та питомою кількістю газоподібних речовин, що утворюються у технологічному процесі. Визначено енергетичні закономірності одержання безалітових клінкерів. Установлено, що одержання мінералів клінкеру белітосульфоалюмінатного цементу є більш енергетично доцільним у порівнянні з одержанням мінералів сульфоалюмінатно-силікатного та беліто-глиноземного клінкерів тому, що утворення цих мінералів потребує більшої кількості енергії, ніж для утворення мінералів клінкеру белітосульфоалюмінатного цементу. Показано, що реакції з виділення газоподібних сполук сульфуру мають меншу термодинамічну ймовірність протікання у порівнянні з протіканням реакцій без їх виділення. Розроблено основні параметри технології одержання клінкеру белітосульфоалюмінатного цементу за сухим способом виробництва в обертових печах з циклонними теплообмінниками та декарбонізатором. Запропоновано новий спосіб термічної обробки двогідрату сульфату кальцію. За методом математичного планування експерименту визначено раціональний

Індекс рубрикатора НБУВ: Л455.071-5-082-32

Рубрики:

Одержання портландцементного клінкеру

Шифр НБУВ: РА306209 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено результати комплексних досліджень використання фосфогіпсу в суміші з вапном для меліорації кислих грунтів. Охарактеризовано сировину та методи одержання фосфорної кислоти. Описано структурні та фізико-механічні властивості фосфогіпсу. Визначено основні напрями використання фосфогіпсу. Досліджено застосування фосфогіпсу в будівельній індустрії. Увагу приділено розробці технології одержання гіпсового в'яжучого з фосфогіпсу ЗАТ "Дніпровський завод мінеральних добрив" (м. Дніпродзержинськ) шляхом випалу його у зваженому стані в потоці теплоносія з наступним використанням у виробництві будівельних матеріалів і виробів. Подано інформацію про процес виділення рідкоземельних елементів із екстрактів фосфорної кислоти та фосфогіпсу.

Досліджено вплив діоксиду титану на антигрибкові властивості декоративних штукатурок. Визначено залежність енергетичних витрат на транспортування газоматерільної суміші у млині-сушарці від частоти обертання валу електродвигуна вентилятора. Охарактеризовано ультразвуковий контроль структуроутворення багатокомпонентного композиту. Здійснено моделювання роботи прогонових будов із вставками з використанням сучасних програмних комплексів. Досліджено технічний стан будівельних конструкцій пам'ятки архітектури - будинку Крижанівського-Аудерського по вулиці Маразліївській, 54. Охарактеризовано зміну кліматичних показників та їх вплив на архітектурно-будівельні рішення на прикладі м. Одеси. Розглянуто еколого-економічний механізм управління енергетичними ресурсами регіону.