Дослідження функціональної активності макрофагів та природних клітин-кілерів, а також стану Т-клітинного та гуморального імунітету у 88 хворих на увеальну меланому виявили значні порушення функціонування систем неспецифічного та специфічного імунітету. Включення інтерферону (лаферону) до традиційної схеми лікування цих хворих дозволило відновити функціональну активність ефекторних клітин неспецифічного протипухлинного імунітету, а також нормалізувати стан Т-клітинної та гуморальної ланок імунітету. Імунокорекція з використанням лаферону у складі комплексної терапії супроводжувалась вірогідним зменшенням відсотка хворих з прогресивним ростом пухлини та вірогідним збільшенням швидкості резорбції пухлини, а також попереджувала появу таких ускладнень, як глаукома й увеїт. Отримані результати свідчать про необхідність включення інтерферону до складу комплексної терапії хворих на увеальну меланому.

Викладено результати застосування колагенового аналогу строми рогівки людини як матеріалу для наскрізної кератопластики у мишей. Досліджено проблеми та перспективи інтраокулярної корекції афакічного ока. Подано оцінку ефективності комбінованого оперативного лікування хворих з первинною відкритокутовою глаукомою. Розглянуто ультраструктурні механізми активації регенераторних процесів зорового нерва за травматичного ушкодження під впливом високих доз кортикостероїдів. Запропоновано новий комбінований спосіб лікування ексудативної форми вікової макулірної дегенерації. Проведено аналіз ефективності терапії тиреоїдної ендокринної офтальмопатії. Висвітлено особливості офтальмологічної патології у різних категорій дітей, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (спостереження 2014 - 2015 рр.). Розкрито особливості мікрофлори кон'юктиви та її чутливість до антибіотиків у хворих на дакріоцистит. Подано результати науково-технічної, інноваційної діяльності у сфері охорони здоров'я України у 2015 р.

Мета дослідження - визначення впливу періокулярного введення ліпосомального препарату Ліпофлавон на зовнішні та внутрішні структури ока та встановлення можливих небажаних наслідків з використанням показових гістологічних та електронно-мікроскопічних експериментальних методів. Одержані результати свідчать про відсутність небажаних очних проявів за різних обраних способів періокулярного введення Ліпофлавону, причому субкон'юнктивальне введення є практично нешкідливим щодо структури та ультраструктури кон'юнктиви, рогової оболонки та сітківки при мінімальних змінах за парабульбарного введення. Верифікація періокулярних способів уведення Ліпофлавону створює перспективу розширення шляхів застосування ліпосомального засобу при очних патологіях для цілеспрямованої доставки препарату до осередку ураження.

Досліджено сучасний погляд на тактику лікування судинних та дистрофічних захворювань ока. Приділено увагу випадкам вторинної (послідовної) розбіжної косоокості після оперативного лікування збіжної співдружньої косоокості (причини, клініка, лікування). Охарактеризовано кристалографічні зміни сльози у пацієнтів з діабетичною ретинопатією у разі використання різноманітних сльозозамінників. Вивчено реактивність тромбоцитів у хворих на непроліферативну діабетичну ретинопатію. Виконано порівняльне оцінювання способів лікування посттромботичного макулярного набряку за допомогою анти-VEGF препарату. З'ясовано клінічну ефективність і безпеку латанопростору в пацієнтів з первинною відкритою глаукомою. Узагальнено досвід застосування лазерної транссклеральної контактно-компрессійної циклоокоагуляції для лікування вторинної неоваскулярної глаукоми.

Розглянуто новітні технології лікування ретинобластоми. Розкрито значення ультразвукового дослідження у ранній діагностиці вітреоретинальної патології ока. Висвітлено проблеми синдрому ''сухого ока'' у хворих з вітреоретинальною патологією, які мешкають у Львові та Львівській області. Розглянуто окремі аспекти вітреоретинальної патології у вагітних жінок, хворих на цукровий діабет 1-го типу, які проживають у зазначеному регіоні. Приділено увагу клініко-гістологічним аспектам інтравітреальної хіміотерапії у комплексному лікуванні ретинобластоми. Описано рідкісний випадок ураження очей у разі хвороби Гіппеля - Ліндау. Висвітлено досвід використання жовтого (577 нм) лазера в режимі MicroPulse у лікуванні центральної серозної хоріоретинопатії. Проведено порівняльний аналіз поширеності відшарування та розривів сітківки у дорослого населення України за 2011 - 2015 рр. Висвітлено досвід інтравітреального лікування тромбозу центральної вени сітківки.

Мета дослідження - вивчити в експерименті особливості реакції м'яких тканин орбіти і вушної раковини на розроблений гібридний гідрогелевий імплантат на основі полівінілового спирту та акрилового гелю. В експерименті (на 8 кроликах) було вивчено особливості реакції м'яких тканин орбіти і вушної раковини та кісткових структур на розроблений авторами гібридний гель. Розроблений гібридний гель має достатньо високу механічну міцність, пористість, що надає змогу забезпечити проникнення біологічних тканин в імплантат. Проведені патогістологічні дослідження на 10-у та 30-у добу показали, що навколо гібридного гелю як у склеральному мішку, так і в тканинах вушної раковини виникають наявні ознаки проростання навколишніх тканин у структуру матеріалу імплантата (формування навколо нього фіброзної капсули) та відсутність схильності його до резорбції. Висновки: гібридний гідрогель на основі полівінілового спирту та акрилової кислоти продемонстрував високу біосумісність із навколишніми біологічними тканинами та може бути рекомендований під час вибору матеріалу імплантата.

Особливості мікроскопічної будови увеальних меланом при застосуванні різних органозберігаючих методів лікування значною мірою відображають механізми реалізації лікувального ефекту того чи іншого фізичного фактора. Мета роботи - вивчити гістоморфологічні зміни увеальних меланом після одного, двох, трьох і чотирьох сеансів щоденної транспупілярної термотерапії (ТТТ). Гістоморфологічні зміни вивчались на 4 енуклейованих очних яблуках, які були вражені меланомою хоріоідеї, що не підлягала органозберігаючому лікуванню. Сеанси ТТТ проводились перед енуклеацією: одному хворому - 1 сеанс, одному - 2 сеанси щоденно, одному - 3 сеанси й одному - 4 сеанси щоденно. ТТТ проводилась на офтальмокоагуляторі Iridis Quantel medical (Франція) у безперервному режимі опромінення з використанням довжини хвилі 810 нм із поступовим підвищенням потужності дії від 200 до 1800 мВт. Енуклеація очного яблука проводилась на наступний день після ТТТ. Гістоморфологічні об'єкти фіксували, заливали в парафін. Гістологічні препарати фарбували гематоксилін-еозином. Дослідження проводили за допомогою мікроскопа Jenamed 2. Через 24 години після одного сеансу ТТТ в пухлині виявляються лише обмежені поля набряку її паренхіми, дифузно розподілені пухлинні клітини в стані вакуольної дегенерації, поля набряклих декомплексованих меланомних клітин, часткова облітерація дрібних і тромбоз крупних кровоносних судин, їх некроз, що більш виражено при інтенсивній пігментації пухлини. Після двох-чотирьох сеансів дії виявляється запальна інфільтрація пухлинної паренхіми, особливо навколо уражених кровоносних судин, а також внутрішніх шарів склери й увеального тракту. В інфільтраті переважають лімфоцити й плазматичні клітини. Явища запальної інфільтрації зростають із збільшенням кількості сеансів лікувальної дії. Висновки: проведені гістоморфологічні дослідження увеальної меланоми після діод-лазерної (810 нм) транспупілярної термотерапії показали, що в паренхімі пухлини виникають балоноклітинна дегенерація, сухий і вологий некроз, які супроводжуються деструктивними змінами стінок кровоносних судин і їх тромбозом, особливо в інтенсивно пігментованих новоутвореннях. Виявлені гістоморфологічні зміни в пухлині з'являються вже після першого сеансу транспупілярної термотерапії й набувають максимуму після четвертого сеансу дії, що є підставою для розробки нової методики проведення транспупілярної термотерапії: чотири сеанси дії щоденно на один курс лікування.

Досліджено актуальну проблему сучасної офтальмології - застосування методу високочастотного електрозварювання біологічних тканин в офтальмології. Представлено розроблені авторами методики хірургічного лікування пухлин ока, захворювань заднього відділу ока за допомогою високочастотного зварювання біологічних тканин. Охарактеризовано застосування методу високочастотного електрозварювання біологічних тканин при вітреоретинальній хірургії. Проаналізовано застосування методу високочастотного електрозварювання біологічних тканин в офтальмоонкології. Розглянуто застосування методу високочастотного електрозварювання біологічних тканин в лікуванні ретинобластоми у дітей.

Найбільш сучасним і перспективним методом лікування меланом хоріоїдеї (МХ) малих розмірів є транспупілярна термотерапія (ТТТ). Модифіковано методику проведення діодлазерної (810 нм) ТТТ на МХ, яка полягала в тому, що сеанс ТТТ проведено один раз на день чотири дні поспіль і за потреби повторювався через 2,5 - 3 місяці. Мета роботи - вивчити гістоморфологічні особливості лікувального патоморфозу в МХ після дії ТТТ за розробленою методикою на енуклейованих очах (невдалі випадки). Енуклеація ока виконана в 7 пацієнтів із МХ Т1-стадії малого розміру у зв'язку з триваючим ростом пухлини або з появою ускладнень після проведення від 1 до 8 курсів ТТТ. Гістоморфологічні дослідження здійснювались на мікроскопі Jenamed 2 після фіксації об'єктів і заливки їх у парафін. Гістологічні препарати забарвлювали гематоксилін-еозином. За гістологічним типом більшість меланом була змішаного (57,1 %) й епітеліоїдного (28,6 %) типу, в одного хворого - веретеноклітинна АБ-типу (14,3 %). Пігментація пухлин, що визначалась лікарями при офтальмоскопії, не завжди збігається з пігментацією, яка виявляється при гістоморфологічному дослідженні (у 71,4 % випадків МХ була безпігментною). Незважаючи на початкову стадію захворювання, виявлені інвазія пухлини у внутрішні (28,6 %) і середні шари (14,3 %) склери та ретробульбарне проростання (14,3 %). Гістоморфологічно лікувальний патоморфоз після ТТТ за розробленою методикою проявляється сухим некрозом із фокальним скупченням інтенсивно пігментованих меланофагів, фібробластів, ділянок фiбрилогенезу, запальною інфільтрацією пухлинної паренхіми, що з'являється вже в перші дні після дії і зберігається під час всього періоду лікування. Висновки: більшість досліджених МХ Т1-стадії малих розмірів (проміненція в склоподібне тіло до 3 мм, протяжність основи пухлини до 12 мм), при яких отримано негативний результат лікування, були безпігментними (71,4 %) і проявлялись інвазією склери до внутрішнього (28,6 %), середнього (14,3 %) шарів склери і ретробульбарним ростом (14,3 %). Гістоморфологічно лікувальний патоморфоз після ТТТ за розробленою методикою проявляється в тканині МХ сухим некрозом із фокальним скупченням інтенсивно пігментованих меланофагів, фібробластів, ділянок фiбрилогенезу, запальною інфільтрацією пухлинної паренхіми, яка з'являється вже в перші дні після дії і зберігається під час всього періоду лікування. Більш виражені деструктивні зміни після ТТТ виявляються при інтенсивній пігментації меланоми.