Висвітлено амбівалентні взаємозв'язки між експресіонізмом і психоаналізом, що відбувалися на грунті спільного інтересу до несвідомого. Розглянуто варіанти експресіоністичної проекції особистісного "я" на прикладі драм Ф.Верфеля, Г.Кайзера, Е.Барлаха, а також феномен експресіоністичного мовлення на матеріалі роману А.Дьобліна.

Освещены амбивалентные взаимосвязи между экспрессионизмом и психоанализом, которые происходили на почве общего интереса к несознательному. Рассмотрены варианты экспрессионистической проекции личностного "я" на примере драм Ф.Верфеля, Г.Кайзера, Э.Барлаха, а также феномен экспрессионистической речи на материале романа А.Дёблина.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш5(АВС)-4

Рубрики:

Література

Шифр НБУВ: Ж27444 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено особливості творчості Й.Рота, його внесок у розвиток австрійської та німецької літератур. Проаналізовано елементи модернізму у створених письменником художньому просторі Галичини й образі Росії. Розглянуто такі його романи, як "Павутина" та "Йов".

Освещены особенности творчества Й.Рота, его вклад в развитие австрийской и немецкой литератур. Проанализированы элементы модернизма в созданных писателем худоственном пространстве Галиции и образе России. Рассмотрены такие его романы, как "Паутина" и "Иов".

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш5(4АВС)-335

Рубрики:

Література

Шифр НБУВ: Ж27444 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто теоретичні проблеми функціонування та розвитку художніх жанрів. Переосмислено традиційні погляди на жанр, розкрито зв'язок між жанровою проблематикою та проблематикою художніх фігур. Доведено, що тенденція до посиленого проникнення форм подорожньої й автобіографічної літератури у простір художнього мовлення, часткова дефікціоналізація традиційно фікційних жанрів відбувається внаслідок загострення інтересу до ідентичнісної проблематики взагалі й ідентичності "я" зокрема. Теоретично обгрунтовано необхідність розрізнення понять "фікційний" і "художній". Доведено неможливість досягнення чистоти жанру в сучасному художньому мовленні, виявлено тенденцію до написання поліжанрових творів. Розглянуто питання ідентичності художнього тексту й ідентичності книжки, досліджено метаморфози, яких зазнає текст як цілість у процесі його перетворення на цілість книжки. Наукове дослідження проведено на матеріалі текстів австрійської літератури другої половини XX ст.

Рассмотрены теоретические проблемы функционирования и развития художественных жанров. Переосмыслены традиционные взгляды на жанр, раскрыта связь между жанровой проблематикой и проблематикой художественных фигур. Обосновано, что тенденция к усиленному проникновению форм путевой и автобиографической литературы в пространство художественной речи, частичная дефикционализация традиционно фикционных жанров происходит в результате обострения интереса к идентичностной проблематике вообще и идентичности "я" в частности. Теоретически обоснована необходимость размеживания понятий "фикционный" и "художественный". Доказана невозможность достижения чистоты жанра в современной художественной речи, выявлена тенденция к написанию полижанровых произведений. Рассмотрены вопросы идентичности художественного текста и идентичности книжки, исследованы метаморфозы текста как целостности в процессе его преобразования на целостность книжки. Научное исследование проведено на материале текстов австрийской литературы второй половины XX ст.

Досліджено ідентичнісну проблематику в художньому просторі - ідентичність жанру й ідентичність фігури. Висвітлено традиційні погляди на жанр. Досліджено зв'язок між жанровою проблематикою та проблематикою художніх фігур. Введено в український теоретичний дискурс напрацювання німецьких і англо-американських теоретиків, а також залучено розробки вітчизняних учених. Увагу приділено межовим видам літератури - літературі спогадів (автобіографічній літературі, мемуаристиці) та подорожній літературі. Відзначено, що ці два види дозволяють показати еволюцію жанру в художньому просторі на матеріалі австрійської літератури другої половини XX ст. Виокремлено тенденції - до нефікційного використання традиційно фікційних жанрів і фікціоналізації літератури факту. Теоретично обгрунтовано потребу розрізнення понять "фікційний" і "художній". Фігура в системі художнього мовлення цілком підпорядковується ідентичнісній проблематиці. У процесі дослідження ідентичності фігури вперше прокладено межу між ідентичністю "я" як художньої фігури та її ідентичностями як фіктивної (для фікційного мовлення) та реальної (в нефікційній літературі) особи. На підставі аналізу текстів показано неможливість досягнення чистоти жанру в сучасному художньому мовленні. Зауважено, що письменники свідомо дбають про поліжанрову структуру їх текстів. Досліджено ідентичність художнього тексту й ідентичність книжки, а також метаморфози, яких зазнає текст як цілість у разі його перетворення на цілість книжки. Відзначено, що особлива увага австрійських авторів другої половини XX ст. до подорожньої та автобіографічної літератури вважається панівною

Репрезентовано результати досліджень, які мали на меті висвітлити наукову та культурну спадщину Центральної Європи, показати Україну в взаємозв'язках з іншими європейськими державами, віддзеркалити українсько-австрійські взаємини в історії, літературі, архітектурі, музиці тощо. Надано відомості про реформи Габсбургів щодо греко-католицької церкви в Галичині наприкінці XVIII - на початку XIX ст. Досліджено мистецьку культуру Львова та її зміни на межі XIX і XX ст. Висвітлено сторінки життя та творчість українського композитора та музикознавця Є. Мандичевського (1857 - 1929) та його вклад у культурно-мистецьке життя Відня. Увагу приділено ревалоризації національно-паркових ансамблів (магнатських резиденцій) в Україні та Австрії, проаналізовано позитивні та негативні сторони цього процесу. Досліджено спільні риси та відмінності фауни австрійських Альп та українських Карпат, розвиток архітектури залізниць Галичини. Розглянуто деякі характерні лексичні особливості віденського діалекту.

Мета - проаналізувати результати хірургічного лікування пацієнтів з артеріальними аневризмами (АА) головного мозку залежно від стану пацієнта під час госпіталізації у стаціонар, термінів оперативного втручання та локалізації аневризм. Проаналізовано результати оперативного лікування 100 послідовних пацієнтів з АА, які перебували на лікуванні в обласному клінічному центрі нейрохірургії та неврології м. Ужгород у період 2007 - 2012 рр. Переважали особи чоловічої статі - 51 %. Вік пацієнтів - від 10 до 69 років, середній вік - 39,5 року. У 100 пацієнтів виявлено 111 аневризм. У 9 хворих мали місце множинні АА: у 2-х - 3, у 7-ми - 2. Під час госпіталізації клінічний стан пацієнтів оцінювали за шкалою HuntіHess. Усім пацієнтам проводили комп'ютерну томографію (КТ), КТ ангіографію та/або магнітно-резонансну ангіографію, цифрову субтракційну церебральну ангіографію для уточнення анатомії АА та резерву церебральної гемодинаміки. Результати лікування оцінювали за шкалою Glasgow Outcome Scale (GOS). Хороші та задовільні результати (GOS 4-5) одержано у 83 % пацієнтів. Найкращі результати спостерігали у пацієнтів, які мали вихідний стан 0 - II ступеня за шкалою HuntіHess (74 %), і тих, хто перебував у "холодному" періоді (пізніше 14-ї доби) (87 %). Загальна післяопераційна летальність дорівнювала 10 % (у разі застосування мікрохірургії - 9,7 %, ендоваскулярної хірургії - 12,5 %), за умови локалізації АА у передньому півкільці - відповідно 9 та 20 %, у задньому півкільці - 25 - 0 %. Висновки: хороші результати "відкритої" хірургії АА прямо пропорційно залежать від стану хворого за шкалою HuntіHess під час госпіталізації та перед хірургічним лікуванням. Найкращі результати хірургічного лікування (GOS IV та GOS V) спостерігали у "холодний" період (пізніше 14-ї доби) - у 87 % випадків. Найбільш несприятливими чинниками є тяжкий стан пацієнта і повторний розрив аневризми.

У контексті етнонімічних характеристик розкрито особливості національної ідентифікації галицьких українців у XIX - першій половині XX ст., які віддзеркалювали соціально-політичну й етнокультурну ситуацію в краї. Проаналізовано дискурс щодо вибору назви для означення українського народу в середовищі різних політичних течій, духовенства, наукових кіл, молодіжних товариств тощо. Показано, як зі зростанням національної самосвідомості терміни "русин", "руський", "руский", котрі протягом XIX ст. вживалися стосовно представників українства на галицьких теренах, напередодні та в роки Першої світової війни, а ще більше - української революції 1917 - 1921 pp. поступово витісняються етнонімом "українець", що й стає назвою сучасної української нації. Поступову заміну терміна "русин" відповідником "українець" в означенні українців Галичини допомагають розкрити назви, отримані від інших народів - поляків, німців, євреїв та ін., котрі також населяли цей край.

Мальформація Кіарі (МК) - це дефект розвитку центральної нервової системи, що проявляється невідповідністю розмірів задньої черепної ямки і розташованих у цій ділянці структур мозку і, як наслідок, опусканням мигдаликів мозочка (МК типу 1), зазвичай з каудальним зміщенням нижніх відділів стовбура мозку, у великий отвір (МК типу 1,5). Унаслідок порушення ліквороциркуляції в 60 - 90 % пацієнтів із МК спостерігається сирингомієлія. Проведено ретроспективний аналіз клінічних даних 24 пацієнтів із мальформацією Кіарі типу 1 і 1,5, які перенесли оперативні втручання в Ужгородському обласному клінічному центрі нейрохірургії і неврології в період з грудня 2006 р. по грудень 2017 р., під час яких були виконані субокципітальна декомпресивна краніектомія, ламінектомія на рівні С1, пластика твердої мозкової оболонки. Середній період спостереження після операції становив 5 років. У пацієнтів, у яких симптоми тривали понад 3 роки, частота утворення сирингомієлітичних кіст становила 57 %. Динаміка регресу порушень ліквороциркуляції в післяопераційному періоді значно варіює залежно від віку. Висновки: ризик утворення порожнин, заповнених рідиною, у спинному мозку вищий у пацієнтів із МК типу 1 і 1.5, які хворіють понад 3 роки. Хірургічне лікування є ефективним методом, що використовується для корекції порушень ліквороциркуляції. Пункція кісти не є обов'язковою під час хірургічних втручань.